Світ, витканий iз любові,

Головною акцією проекту на найближчі два роки стане «Свято мистецтв у Лаврському провулку». За минулий тиждень у великому павільйоні галереї мистецтв «Лаври» можна було побувати на виставці за участю молодих талановитих українських художників Івана Кириченка, Світлани Кондратенко, Дмитра Кавсана, Павла Білика, Ірини Лесинської, Оксани Карпенко, Володимира Клейменова, Віктора Кириченка, Оксани Стратійчук, Володимира Любого, Лариси Пишi, Ольги Любої, Вікторії Хайдурової, Олени Яковлевої, Наталії Балух; разом із компетентним журі на чолі з фітодизайнером Галиною Корнієнко помилуватися витонченими роботами учасників флористичної виставки «Букет-2000», поринути у світ сучасних трансформацій класичної музики.

Але, мабуть, найяскравішим, найпишнішим і найбарвистішим днем «Свята мистецтв у Лаврському провулку» стала демонстрація програми «Мистецтво сценічного костюма». 3 травня в галереї «Лаври» свої роботи демонстрував лауреат Всесвітнього конкурсу національного костюма на конкурсі «Міс Всесвіт» (Англія) львівський художник Володимир Фурик. Його послужний список багатий на такі події, як розробка гуцульського костюма для особистої колекції світової поп-зірки Майкла Джексона; праця впродовж восьми років художником із костюмів Кремлівської ялинки; авторство костюмів до постановки «Апокрифи» Лесі Українки, завдяки чому спектакль мав шалений успіх у США; викладання сценічного костюма в Міжнародному університеті хореографії імені Авраменка. Ведучий вечора заслужений артист України Василь Ілащук справедливо зауважив, що показати все, що зробив художник за своє творче життя, просто неможливо — роботи Володимира Фурика розкидані по всьому світу. Втім, за дві години під час яскравого, барвистого оригінального шоу глядачам вдалося пересвідчитися, що не даремно цього художника вважають одним із видатних дизайнерів не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Великий друг і найпалкіший прихильник художника Костя Гнатенко розсипається в компліментах своєму кумирові: «Творчість Фурика — це щоразу сплеск великого серця й любові до того, хто стає образом його феєричних перевтілень. Мені пощастило: я відчув силу метаморфоз, які творять костюми цього львівського безумця!» А сам винуватець торжества спокійно сидів у першому ряду й виглядав скромним, тихим і навіть дещо збентеженим від таких пишних, захоплених дифірамбів на свою адресу.