Свято у старовинному храмі

Дерев’яна церковця Святої Трійці «загубилася» між львівськими багатоповерхівками. Вона стара-стара, із 1654 року, і споруджена була військом Богдана Хмельницького у селі Сихів біля Львова, де воно зупинилось на постій .Старожили Сихова  розповідають цю легенду  кожному, хто відвідує храм. І ще кажуть, що церкву побудували за дві доби. Можливо, й так, адже  вона – із зрубу. Якщо його заздалегідь підготувати, то справді можна скласти за два дні…

Нині до старенької церкви впритул підкралося місто. Величезний житловий масив на 200 тисяч мешканців був зведений  у 80-90-х роках минулого століття, а тепер забудовуються усі, навіть найменші клаптики дорогої львівської землі. Через це церква Святої  Трійці ніколи не увійде до світової спадщини ЮНЕСКО ( бо там вимагають, аби зберігався навколишній  автентичний ландшафт. А де ж його тепер візьмеш?).

От так і сусідять: стара дерев’яна церква і  багатоповерхівки. Львів’яни уже звикли до цього сусідства і ходять  до цієї  церкви по неділях і в свята. А в ці Пасхальні дні тут особливо людно: ідуть до Плащаниці - гробу Господнього, щоб вклякнути перед Ним у призадумі  над своїм життям. Ідуть святити паски. І зелений моріжок біля церковці, сама церква, плетені кошики і вбрані у вишиванки львів’яни створюють особливий  колорит і особливу  атмосферу.

… Ось жіночка сидить на лавці біля церкви і телефонує комусь: «Я була уже сьогодні в  церкві, але вирішила прийти  ще сюди, до старенької , бо тут мені якось по-особливому  тепло і затишно. Це –як данину віддати, як стареньку людину відвідати».

«Ця церковця нагадує мені дитинство, - каже львів’янка Катерина. – Своїм затишком, теплотою, навіть тіснотою. Таке враження, що я повернулася на багато років  назад і пройшла певне зцілення». Зцілення храмом.