Сирена для мерії

Мер Дніпропетровська Іван Куличенко вкрай незадоволений роботою комунального підприємства «Дніпроліфт». Про це він заявив журналістам, коментуючи проблему, що стала «притчею во язицех» як для городян, так і для самої влади міста. На думку мера, темпи відновлення й ремонту ліфтів у мільйонному мегаполісі не можна назвати задовільними. У зв’язку з цим у міськраді створено комісію, яка має розібратися в ситуації та внести свої пропозиції. Водночас І. Куличенко зазначив, що проблема полягає не лише в поганій роботі керівництва комунального підприємства.

Ліфтове господарство Дніпропетровська вже давно перебуває в занедбаному стані: велика частина ліфтів відпрацювала свій термін, а заміна кожного з них обходиться зовсім недешево. Поки що трагічні повідомлення про загибель людей у несправних ліфтах приходять із інших міст України. Проте мешканці багатоповерхових будинків і в Дніпропетровську віддають Богу душу, піднімаючись сходами до верхніх поверхів. А зовсім нещодавно на проспекті Кірова в шахту ліфта впав безтурботний громадянин, який в сутінках упевнено крокував у відкриті двері тоді, як сама кабіна знаходилася на шість поверхів вище...

Зараз мало хто пам’ятає, що нинішня розруха ліфтового господарства у Дніпропетровську розпочалася з чергової комунальної реформи. Понад десять років тому в запалі загальної приватизації місцева влада зруйнувала єдину міську систему обслуговування ліфтів, передавши ці функції від одного комунального підприємства десятку приватних фірм. Здавалося б, що поганого — адже з’явилася конкуренція, а вслід має з’явитися і якість. Однак на практиці нововведення призвели до протилежного результату. Як твердять знаючі люди, нові «ліфтери» почали красти одне в одного запчастини, зруйнували ремонтну базу, проїли кошти на відновлення самих ліфтів. Найяскравішим прикладом подібного «реформування» стало знищення диспетчерської системи ліфтового господарства. Відтепер, якщо хтось застрягнув у ліфті, викликати допомогу, натиснувши кнопку, вже не можливо — налагоджена система сповіщення пішла в небуття. Щоб відновити її, необхідно шість тисяч гривень на кожний ліфт, але де взяти ці кошти?

Нарешті півтора року тому міська влада вирішила знову вдосконалити ліфтове господарство, відділивши платежі за ліфт від квартирної плати. Генеральним підрядчиком із ремонту й обслуговування ліфтів знову призначили комунальне підприємство — «Дніпроліфт». Приватні «ліфтери» стали його субпідрядниками з різних районів міста. На відновлення ліфтового господарства міськрадою було виділено безпрецедентну для місцевого бюджету суму — 8, 5 млн. гривень. На ці гроші планувалося істотно виправити становище, що склалося, — міські чиновники навіть оголосили 2008 рік Роком ліфта. Начальник комунального підприємства «Дніпроліфт» Павло Чухно стверджує, що на надані кошти його підлеглими й субпідрядниками зроблено було чимало — зокрема, вдалося капітально відремонтувати 114 ліфтів. Окрім того, на гроші з цільового фонду та на депутатські кошти проводилися «точкові ремонти» за скаргами громадян, які змогли пробитися на прийом до керівників міськради. Втім, П. Чухно не приховує, що загальна картина по місту — доволі гнітюча. Всього в Дніпропетровську налічується 4124 ліфти в будинках, що належать міській раді. З цієї кількості сьогодні не працює 509, половина з яких — просто розграбовані. Причому 117 ліфтів пошкоджені так, що потребують повної заміни.

Не меншим головним болем є проблема старих ліфтів, які експлуатуються понад чверть сторіччя. Зараз їх 61,5%, і щороку кількість таких ліфтів збільшується приблизно на дві сотні. Особливою статтею йдуть допотопні «нікопольські» підйомники з металевими дверима — підприємство з їхнього виробництва було ліквідоване ще в 80-ті роки. Звісна річ, що обслуговування та ремонт подібних пристроїв відтепер є справжньою проблемою. Біда полягає ще й у тому, що ліфти в Україні, по суті, є імпортною технікою. Виготовляють їх у сусідній Білорусі та Росії, а в нас існує лише складальне виробництво — звідси беруться і доволі накручені ціни, що доходять до 250 тисяч гривень за ліфт. П. Чухно каже, що за нинішнього рівня оплати за користування ліфтами годі навіть мріяти про радикальне оновлення цієї техніки. Так, минулого року за технічне обслуговування ліфтів мешканцям будинків було нараховано 24,7 млн. гривень, а заплатили вони лише 63,8% від цієї суми. Чи слід дивуватися, що за такої «економіки» кінці з кінцями справді не сходяться. Цьогоріч на капітальний ремонт ліфтового господарства викроїли майже ту саму суму — близько 8 млн., однак поки що було відремонтовано всього... дев’ять ліфтів. П. Чухно пояснює, що кошти його підприємству, особливо в нинішньому кризовому році, надходять лише «поетапно» — в міру цього ведуться й ремонтні роботи. Тим часом один із дніпропетровських телеканалів оприлюднив інформацію про те, що на ліфтах міські чиновники й депутати знову кмітливо нагріли руки. Буквально вслід голова постійної комісії міськради з ЖКГ Сергій Воробйов повідомив на прес-конференції, що прокуратура порушила за згаданими фактами кримінальну справу. У свою чергу, директор «Дніпроліфта» стверджує, що ці обвинувачення до нього та його підприємства не мають жодного стосунку — гроші на капітальні ремонти ліфтів, за його словами, фактично розподілялися в міськжитлоуправлінні. Невдоволення міського голови становищем у ліфтовому господарстві П. Чухно вважає цілком зрозумілим. Утім, зазначає він, ситуація все ж «поступово поліпшується, однак не так швидко, як би того хотілося». Наразі співробітники «Дніпроліфта» зайняті впровадженням вельми оригінального технічного нововведення, покликаного покласти край обридлим крадіжкам. Усі відновлені й відремонтовані ліфти відтепер оснащуються сигнальною сиреною — за спроби розукомплектування обладнання на весь будинок лунає голосне завивання. Дніпропетровці жартують, що подібне обладнання не завадило б встановити й у приміщенні самої мерії. Тим часом міський голова вирішив продовжити реформи ліфтового господарства — днями, доки писалася ця стаття, у «Дніпроліфті» було призначено чергового начальника, в нещодавньому минулому, наскільки відомо, успішного бізнесмена.