Табір «пташат»: чи буде продовження?
Добра справа волинських пластунів потребує підтримкиЦього літа в невеликому волинському селі Костюхнівка пластуни організували перший у регіоні табір для «пташат». Так у цій організації називають діток віком від двох до п’яти років, котрі й стали повноправними учасниками цікавої табірної гри під назвою «Автостопом по казках». Таборування є, власне, однією зі складових діяльності Пласту, але подібні зібрання для таких малих діток наразі ще на рівні певного експерименту. Починали оздоровлювати й виховувати «пташат» кілька років тому львів’яни та кияни.
Охочих оздоровитися разом із дітьми виявилося чимало, адже, за правилами таборування, малята мають відпочивати разом із кимось із дорослих. Власне, й програма передбачала спільну участь у заходах і дорослих, і дітей. Утім, табір для «пташат» є найбільш затратним серед інших, яких у Пласті чимало: від мистецьких — до спортивних. Місцем дислокації для нього вибрали комфортний готель у Центрі польсько-українського діалогу, котрий діє в Костюхнівці вже кілька років. Це приміщення колишньої старої школи, котре викупили поляки, бо Костюхнівка для них є знаменним місцем: тут у часи Першої світової війни польські війська під керівництвом майбутнього президента незалежної Польщі Юзефа Пілсудського билися за свою незалежність із російськими військами. І хоча тоді не перемогли, але слово «костюхнівка» й донині є в Польщі символом незламності національного духу. Щороку харцери (польські пластуни) приїжджають на Волинь, щоб опорядкувати поховання легіонерів. Мешкають у приміщенні Центру діалогу, жили й цього разу. Їхні ровесники, дівчатка з волинської станиці Пласту, розкинули свої палатки на подвір’ї Центру й благами цивілізації не користувалися, бо єднання з природою є одним із принципів пластунів.
Ось такі сусіди виявилися у «пташат». Олеся Божко, пластунка з 14-річним стажем, каже, що найважчим виявилося забезпечити матеріальну сторону цього незвичайного табору. Волинські мами не готові викласти ті суми, які легко віддають львів’яни та кияни. Тому в пригоді став грант Президента України для обдарованої молоді, виграний пластункою (і мамою «пташати») Юлією Мамчур у рамках мистецького проекту «Поцілунок музи». Певну суму на дівчачий табір виділило й Управління у справах сім’ї та молоді Волинської облдержадміністрації.
Власне, табір для «пташат» витягнули на своїх плечах чотири молоді мами: згадані Юля та Олеся, а також Валентина Машлай і Аліна Здищук. Маючи своїх малолітніх чад, давно об’єднуються в один гурт, щоб діти спілкувалися й чогось вчилися. Костюхнівка стала воістину найкращим варіантом, бо це за сто кілометрів від Луцька, певного роду волинська глушина... Щоправда, з європейськими умовами проживання в Центрі діалогу. І цікавою програмою цього ще незвичного таборування. Кожен день для «пташат» починався з оздоровчої йоги, якою вони з великим захопленням займалися разом із мамами чи бабусями. Кожен день був присвяченій новій казці, за темою якої діти виготовляли саморобки, вивчали ролі, бо увечері, перед традиційною вечірньою ватрою, яку проводили разом із пластунами, виступали з інсценізацією твору. Міські діти захоплено садили ріпчасту цибулю (бо ріпки з однойменної казки навіть у Костюхнівці не виявилося), годували курчат і курей на сільському подвір’ї (бо вчили казку про Курочку Рябу), збирали квіти й плели віночки, які потім напередодні Івана Купала пускали на воду сільського ставка... А ще пекли печиво, поливали квіти на подвір’ї, плескалися у басейнах і навіть у ігровій формі вивчали дорожні знаки. Танці, рухливі ігри, пісні хором біля вечірньої ватри, де незаперечним хітом стала «Черепаха-аха»...
Сьогодні організатори табору для «пташат» кажуть, що могли б прийняти в нього й більше дітей, хоча кількість, звісно, мусить бути обмежена. Але стримує матеріальна сторона питання. Хоча в таборі було кілька мам і зі Львова, які вже знають про переваги такого оздоровлення для своєї малечі. Однак тільки батькам і пластунам не витягнути утримання табору, бо й держава повинна цінувати такий вид оздоровлення для своїх маленьких громадян.