«Так!» і «Ні!» адмінреформи

Навколо проекту адміністративно-територіальної реформи, якою зараз опікується віце-прем’єр Роман Безсмертний, зламано вже багато списів. Щоправда, дискусії більше точаться в середовищі парламентаріїв, урядовців, керівників органів місцевої влади, експертів. Зараз стало очевидним, що до 1 вересня нинішнього року законопроект №3207, яким передбачалось ввести зміни до Конституції стосовно системи самоврядування в Україні, скоріш всього, не буде ухвалений. Відповідно мають бути скориговані терміни проведення цієї реформи. Найгостріші суперечки виникають серед «місцевих політиків».

ЖИТОМИРЩИНА: УНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД іЗ ГНУЧКИМИ ВАРІАНТАМИ

Свій погляд на адміністративно-територіальні новації висловив заступник голови Житомирської облради Петро РУДНИЦЬКИЙ . Він давно працює в місцевому самоврядуванні і на практиці знає, чим живуть територіальні громади, особливо невеликих селищ і сіл.

— Одним із питань, що викликає чи не найбільше суперечок у процесі обговорення проекту адмінреформи, є необхідність урахування (чи неврахування) специфіки тих чи інших регіонів. Є прихильники уніфікованого підходу, але знаходяться голоси, які обстоюють гнучкіші варіанти...

— Є норматив, який запропонували науковці, а саме доступність послуги органу влади чи місцевого самоврядування. Щодо відстані, то більшість з них сходиться на думці, що первинний орган повинен бути віддалений від громадян тієї чи іншої територіальної громади не більше, ніж на десять кілометрів. Щодо часу, то існують підрахунки, згідно з якими у Києві, наприклад, з його розвиненим транспортним сполученням, доступність послуги влади (взяти якусь довідку, документ, завірити їх, підписати) складає від 30 хвилин до чотирьох годин. На Житомирщині в деяких районах, Овруцькому, наприклад (до речі, найбільшому в Україні за площею), щоб уладнати справи в районних інстанціях, може знадобитись до двох діб. Щільність населення області — 45 чоловік на 1 кв. км, але є місця, де цей показник — в межах від восьми до 20 чол. на 1 кв. км у той час, як по Україні в середньому 80 чол. на 1 кв. км. У нас зараз є сільради, від яких до деяких сіл, що входять до зони їх адміністративного впливу, може бути 10—15 км. А якщо навколо такої сiльради об’єднати ще кілька, то скільки до центрального села від найвіддаленішого буде? Ми приблизно знаємо, що це може бути до 50 км. І наполягатимемо, що не можна жорстко встановлювати чисельність первинної територіальної громади, необхідний більш різноманітний підхід до її визначення. Не п’ять тисяч чоловік, як пропонується законопроектом про адмінреформу, — ми вважаємо, що для поліських регіонів, крім Житомирської, це також Чернігівська, Рівненська й Волинська області, такий показник повинен бути на рівні 1,5 тисячі. Можна дати й розширено: 1,5—5 тис. чол. А для Івано-Франківської області й 1,5 тис. чол. на одну територіальну громаду може бути багато. У той же час для Донецької чи Дніпропетровської області чисельність громади в 5 тисяч великої проблеми переважно не складатиме.

— Але ж пропоновані у законопроекті зміни територіально-адміністративного поділу стосуються не тільки первинних територіальних громад.

— З районними поділом теж серйозна проблема. Є у нас Любарський район, iз ним межує Чуднівський. Чисельність населення цих двох районів у сумі не дає 70 тисяч чоловік — таким встановлюється мінімум у законопроекті адмінреформи. Щоб у цьому конгломераті було стільки населення, треба відрізати території кількох сільських рад від сусіднього Романівського району. А куди залишок причепити? Тобто райони треба буде різати по живому. Це складно насамперед психологічно, а також щодо транспорту, зв’язку, іншої інфраструктури. Знову ж таки, загостриться питання доступності послуг місцевої влади. Показник чисельності населення того чи іншого району буде більш плаваючим.

— Є ще один вельми дискусійний момент — чи форсувати ці питання перед парламентськими виборами?

— А чи вигідно це політичним силам, будь-яким, серед них владі? Я думаю, що ні. Треба все вивчити, обрахувати, адже без грошей адмінреформу не проведеш. Тож Міністерство фінансів повиннi визначити, скільки коштів потрібно і за рахунок чого їх узяти. З місцевих бюджетів, коли не вистачає на зарплату? Я вважаю, що йде велика підготовча робота, але не треба думати, що це буде завтра. Я вірю, що реформа буде, але не вірю, що її проведуть до березня 2006 року.

ДОНЕЧЧИНА: НЕОБХІДНІ МІНІ-РЕФЕРЕНДУМИ

«Проект адміністративно-територіальної реформи в Україні, розроблений Романом Безсмертним, є нічим іншим, як прагненням знищити Донбас», так вважає лідер Слов’янської партії, екс-кандидат на посаду президента України Олександр БАЗИЛЮК . Він виступив зі спеціальною заявою, що критикує саму ідею адмінреформи.

При цьому автор документа стверджує, що такий стан справ «нервує» президентську владу саме «наявністю неформальної південно-східної столиці», а тому, передбачаючи жорстку боротьбу на парламентських виборах 2006 року, влада «намагається підірвати дієздатність Донбасу».

Із такою думкою не погоджуються майже всі керівники Донецького регіону. Наприклад, губернатор Донецької області Вадим ЧУПРУН , хоч і оцінює проект адміністративно-територіальної реформи неоднозначно, все ж убачає в ній кілька позитивних моментів. За його словами, зміна адміністративно-територіального устрою актуальна для Донецької області. «Наприклад, вона передбачає вирішення проблем одночасного існування кількох громад на одній території. Припустімо, міста Зугрес, Іловайськ можна перенести на територію Харцизька, місто Моспине — до Донецька тощо. Я не кажу вже про селища, села», — зазначив В. Чупрун на одній зі своїх прес-конференцій. Утім, з іншого боку, губернатор побоюється негативних наслідків від такого об’єднання, адже, на його думку, воно «може порушити історичні та культурні традиції деяких населених пунктів регіону».

Також В. Чупрун назвав ще одну негативну сторону подібного процесу, відзначивши, що принцип об’єднання територіальних громад за чисельністю проживаючого в них населення є, на його думку, недопустимим. За його словами, Донецька область зараз розробляє пропозиції з цього приводу та має намір обговорювати їх на найвищому рівні.

З іншого боку, губернатор проти й принципу виділення невеликих громад в окремі адміністративні одиниці за чисельністю населення, оскільки в цьому випадку їм буде досить складно вижити.

З думкою В. Чупруна частково погодився й екс-губернатор, заступник голови Донецької обласної ради Анатолій БЛИЗНЮК . Він визнав, що адмінреформа необхідна, проте наголосив, що питання про кордони регіонів повинна вирішувати влада самих регіонів, з урахуванням специфічних особливостей міст і районів та інтересів кожного жителя. У зв’язку з цим А. Близнюк збирається якнайшвидше приєднатися до обговорення та прийняття конкретних пропозицій до проекту закону про адміністративну реформу, адже, на його думку, якщо цього не буде зроблено, «народ нас просто прокляне».

Цілком можливо, що за підсумками всіх цих заяв адмінреформу, до якої поки що в Донбасі ставляться насторожено, донеччани все ж таки приймуть. Хоча вже зараз багато хто прогнозує, що цей процес не буде безболісним. Так, наприклад, у регіоні з’явилися вже заклики до проведення міні-референдумів на кожній території, яку хочуть якось «перекроїти», щоб жителі самі висловилися, в складі якої адміністративно-територіальної одиниці повинен розташовуватися їхній населений пункт.

ЗАКАРПАТТЯ: ВСЕ ВИРIШУЮТЬ ГРОМАДИ

На нещодавньому черговому засіданні Ужгородського прес-клубу реформ ішлося про надзвичайно важливі для Закарпатської області речі: що означає урядова адміністративна реформа на практиці для мешканців Закарпаття?

Про зміни, що очікують край у разі запровадження реформи, розповідав заступник голови Закарпатської ОДА, керівник регіональної робочої групи з підготовки заходів щодо проведення адміністративно-територіальної реформи Євген ОЛIЙНИК . За його словами, «маленьке компактне толерантне Закарпаття вимагає особливо уважного ставлення урядовців до будь-яких нововведень на його теренах». Він також спростував поширювану інформацію про об’єднання окремих областей України, заявивши, що це абсолютно виключено. Більше того, наразі щодо Закарпаття не йдеться навіть про зміну меж районів. Хоча останнє слово — за громадами. Саме їм належить вирішити, будуть об’єднуватися окремі населені пункти та райони чи ні.

Євген Олійник підкреслив, що «реформа, про яку йдеться, не зводиться до територіальних змін, це лише одна з можливих складових. Насправді за нею стоїть реформа органів влади, фінансової та бюджетно-податкової системи, що в підсумку може стати мотивацією для зміни територіального устрою. Наразі міські бюджети, наприклад, на 2/3 складаються з податків від зарплати. Натомість у сусідній Польщі — з податку на нерухомість, майно, землю. Зміна системи оподаткування є головним фактором, без якого будь-які заходи адміністративно-територіальної реформи приречені на крах».