Тест маркізи
Якщо місце, де має існувати прагматичність, тимчасово є порожнім, його i без особливого рейдерського вміння легко й плавно захоплюють фантазії. З ними й затишно, й відчуваєш себе самим собою. І все ж головне — не загратися, побалакавши з мріями, вчасно зупинитися.
Переслідувало мене, особливо після європейських міст, прагнення французького вікна. Коли скло майже на всю висоту кімнати, маленька маркіза за вікном і металева ґратка внизу. З перерахованого наявним було лише дуже високе й вузьке вікно в старій рамі, яку давно потрібно було поміняти, та все ніколи, тисячі справ не давали розпочати здійснювати давню, не дуже й практичну ідею. У нас чомусь прийнято запечатувати в коробочки весь балконний простір, а тут якась маркіза. Та й що це таке, скажіть на милість...
Тим часом в нашому місті давно привільно себе почувають елегантні навіси, прикрашаючи кав’ярні, ресторани, офіси, балкони. Та й роздумую про цих самих маркіз під смугастим навісом над кав’ярнею кінотеатру «Україна». Кльошна оборочка грається з вітром, навіс, як живий, дихає над головою, закриваючи від сонця, а якщо потрібно, то й від дощу, що перевірено багато разів. Завдяки горизонтальним, терасним, вертикальним, коробовим, балконним маркізам вулиці перетворюються до невпізнання.
В офісі, який спеціалізується на монтажі навісів, зустріла менеджера Валентину і, щойно почавши бесіду, в якій домінував приватний інтерес, відразу ж була зупинена конкретним запитанням:
— Над вами є ще поверхи? — почувши відповідь, що ще два згори, почала відраджувати.
Дивно якось, ні щоб чіпкими пальчиками вхопитися за потенційного клієнта, мене ж майже зупиняють словами: «А цигарки, ви забули про ментальність багатьох — недопалки за вікно. Для маркізи — це куля навиліт. Природно, що пожежі не буде — матеріали, які надходять із багатьох країн світу, оброблені спеціальним складом, але поранення у вигляді дірочки забезпечене. Мить і стає просто вживаною».
Почувши такий прогноз, ідея з маркізою почала потихеньку танути, приносячи чергове розчарування. Як же так — у парижан, наприклад, майже кожне вікно оформлене навісиком, а палять вони страшно — будь-хто підтвердить. Мабуть, просто не знають, не навчилися кидати недопалки на довгі дистанції і, можливо, проблем із цим немає. Мені ж світить профілактична виховна робота з сусідами згори. Про всяк випадок. А, може, легше забути мальовничі вулички європейських міст, їх романтизм, пожвавлений різнокольоровими, смугастими, в квіточках маркізами над входами, вікнами, що органічно вписуючись у архітектуру, роблять більш теплим вигляд новобудов. При бажанні легко закреслюючи впевненість міських вулиць у своєму привілеї, які впроваджуються і в заміський простір. Проте, і без маркізи жила, а для свого застарілого вікна вигадаю щось інше. Проблем хіба інших немає...
Дивлячись старі фільми, світлини, звертала увагу, більше того, завжди милувалася, цими самими маркізами. Їх було багато й на київських вулицях. Навіть у мультфільмі «Ну, постривай!» помітила намальовану маркізу. Значить, варто визнати очевидне: стиль життя виключав улюблене ширяння недопалків у вільному польоті та їх приземлення на чийсь старанно створений затишок.
Буде в мене маркіза чи ні — питання залишилося відкритим, але довідатися побільше про ці веселі навіси самій цікаво. Виявляється, працюють вони за принципом двох ліктів. Деякі так і називаються «ліктьові». Лікті випрямляються — тканина натягається, при згортанні — намотується на вал, і лікті складаються. В офісі перепробувала відкривати й закривати всі зразки — легке й приємне почуття ліктя запам’яталося.
— Відвідувачів зараз багато — прокинувся інтерес, — розповіла Валентина, — але раніше ми, бувало, місяцями сиділи без заробiтку, бралися за будь-яке замовлення, не звертали уваги ні на хамство «нових», яке трапляється, ні на їхню вселенську впевненість, що можна все купити. Хоча руки й опускалися, не втрачали жодної можливості закрити великий майданчик. Адже це і прибуток, і реклама.
Часто жартуємо: у нас індпошиття, а не виготовлення ширвжитку. Німці, наприклад, ніколи не виходять зі своїх стандартів, а нас можна вмовити ввійти до чужого становища, зробити індивідуальне креслення, вирішити по-своєму зашиття якого-небудь хитромудрого кута чи ще чогось. Прохань — маса. У результаті — маємо зайвий і постійний головний біль. Зараз розшукую різні цікаві факти в досьє, загорілася ідеєю написати історію маркіз.
Розглядаючи світлини вже здійснених проектів, чуючи знайомі імена власників заміських будинків, ресторанiв, кав’ярень, відзначаю очевидне — як же до невпізнання змінюють ці веселі, дихаючі навіси саме сприймання моменту: в такій кав’ярні хочеться затриматися, чи хоча б дати перепочити очам, милуючись чиїмось балконом, прикрашеним маркізою.
— Одного разу, розгадуючи кросворд, навіть образилася на укладачів, — додала Валентина. — Вони зашифрували маркізу словом «тент». Маркіза ж жива, а тент — він і є тент. Завдяки нашій фірмі в міському довіднику навіть запровадили спеціальну рубрику «Маркізи». Значить у Києві їх буде все більше, проте, наше поле діяльності — вся Україна.
Зараз пригадала в чомусь навіть курйозний випадок. Одна наша замовниця в розпал «помаранчевого» періоду минулих років терміново вирішила поміняти колір маркізи на своєму балконі, хотіла й зовні підкреслити свої пристрасті, навіть грошей не пожаліла за терміновість. Нещодавно, зустрівши її, жартома спитала: «Маркіза того ж кольору?» Та до питання вона поставилася серйозніше й відповіла як людина, яка багато що пережила: «І на думку нині не спаде щось змінювати. Тепер це просто мій улюблений колір, шарм мого гнізда. Вони, — вона кивнула кудись угору, — приходять і йдуть, а мій настрій, завдяки і маркізі, завжди зі мною. Пошепчуся з нею, відпочину в її тіні, і знову захочеться жити, не чекаючи на каверзу, бути нічиєю, домашньою, самою собою. Хочу жити, не боячись недопалків згори.
Розмріялася...
