Тести чи іспити?

Цієї суботи всі бажаючі одинадцятикласники брали участь у першому пробному тестуванні. Усі вони налаштовані на те, що вступати у вищі навчальні заклади будуть саме за результатами тестів. Але нещодавні заяви новопризначеного віце-прем’єра з гуманітарних питань Володимира Семиноженка ставлять це під сумнів. Як пропонує головний гуманітарій країни, уже цього року при вступі у ВНЗ будуть враховуватися результати атестатів про середню освіту, і, крім тестів, випускники знову складатимуть іспити. Мовляв, тести — тестами, а іспити ніхто не скасовував.

Згідно з даними Українського центру оцінювання якості освіти, до цьогорічної вступної кампанії вже все готово — до участі в ній зареєстровано понад 300 тисяч осіб (70% від загальної кількості випускників), надруковані самі тестові завдання, ВНЗ розробили правила прийому абітурієнтів, а також визначені дні тестування. Змінювати щось у цій налагодженій схемі не просто недоцільно, а й нефахово, вважають експерти. Якщо ввести зараз випробувальні іспити у вищих навчальних закладах, виникає питання, чи встигнуть вони до них підготуватися? Та й яка тоді користь від ЗНО, якщо кожен університет повернеться до традиційних екзаменів? Інша дилема — чи встигнуть самі школярі з підготовкою до іспитів, бо до кінця навчального року залишається близько двох місяців. Таким чином кількарічна праця освітян зводиться нанівець. А ще ігнорується думка 80% батьків та учнів, які, згідно з даними соціологічних досліджень, підтримують незалежне оцінювання.

І це не єдина проблема, яка може виникнути через заяву гуманітарного віце-прем’єра (ще невідомо, яких рішень можна очікувати від нового міністра освіти та науки Дмитра Табачника). А покласти їм край може тільки затвердження зовнішнього незалежного оцінювання на законодавчому рівні. Як запевняють у Комітеті Верховної Ради з питань освіти та науки, новий законопроект про освіту з поправками, що стосуються ЗНО, був винесений на розгляд парламенту 21 січня цього року. Але так і не був прийнятий — не вистачило голосів («за» проголосувало 202 народних депутати з потрібних 226).

— Оскільки немає цього закону, поки що можливо будь-яке свавілля в освіті, — запевняє голова Комітету ВР з питань освіти та науки Володимир Полохало. — А цей закон якраз передбачає і врахування атестата про середню освіту при вступі, і багато інших питань, якими зараз спекулюють деякі чиновники. Зараз ми подали на розгляд парламенту новий закон про освіту, який уже пройшов апробацію науковцями, вчителями та учнями. Тому для того, щоб врегулювати всі дискусії, які виникають навколо тестування, потрібно всього-на-всього його прийняти.

Щоб не сіяти передчасно паніку в суспільстві, експерти закликають нових керівників гуманітарної сфери не проводити експериментів у освіті, а продовжити реформи, розпочаті їхніми попередниками.

— Кожен новий уряд має підносити свою роботу на новий рівень, виправляючи помилки попереднього, і ні в якому разі не ламати всю систему, повертаючись до старих і недієвих стандартів освіти, — додає експерт Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні Володимир Ковтунець. — Якщо зараз змінити правила вступної кампанії, ми порушимо вимоги Європейського Суду з прав людини в Україні, якими керувалися у Міністерстві юстиції та Міністерстві освіти та науки, коли готувалися нормативні документи щодо тестування. Таким чином будуть порушені права людини. Поспішати з нововведеннями не варто, треба розібратися, щоб не ламати систему, яка вже успішно працює кілька років. А вона дійсно успішно працює. Одне із завдань, яке ставить перед собою запровадження ЗНО, — подолання корупції в освіті. У 2007 році я проводив своє власне розслідування і з’ясував, що в одному ВНЗ на певну спеціальність обсяг хабарів за один рік становив п’ять мільйонів доларів. Я не вважаю, що зараз існує щось подібне. Ще одне завдання ЗНО — забезпечити рівний доступ до освіти усіх громадян. Зараз ми майже зрівняли кількість випускників з сільських та міських шкіл, які вступили до вишів за однаковими умовами (51% та 69% відповідно). Ці показники майже відповідають європейським.

Експерти не заперечують, що система зовнішнього оцінювання ще не досконала на 100%. Але для того, щоб зробити її такою і отримати позитивні результати, потрібно чекати не рік і не два. Мабуть, новий міністр освіти та науки та гуманітарний віце-прем’єр мають врахувати й думку самих абітурієнтів, перш ніж вводити для них якість новації. А вони свою позицію вже висловили — днями Українська студентська спілка звернулася до пана Табачника з листом, щоб подальше впровадження та захист зовнішнього тестування стали його головним кредо.

КОМЕНТАРI

Галина САЗОНЕНКО, директор Українського гуманітарного ліцею:

— Освіта — це не та галузь, яка вимагає постійних змін. Щоб побачити результат, потрібно 15—20 років, а робити сьогодні одне, а завтра інше — в освіті не допустимо. Це зовсім інша система, у якій керують людські стосунки, де на першому місці зв’язки «людина—людина», що не дають результат миттєво. Нормативна база, напрацьована Міністерством освіти та науки за участю громадськості, має бути незмінною. І вносити корективи цього року у правила вступу до вищих навчальних закладів, наближених до демократичних умов у європейському освітньому просторі, теж не можна. Зовнішнє незалежне оцінювання має впроваджуватися і надалі, бо не можуть учнівські знання оцінювати ті, хто готує цих же учнів, бо не можуть оцінювати абітурієнтів викладачі університету, які не знають наших програм, державного стандарту освіти, не знають психології підлітка. Є дуже багато випадків, коли викладачі на вступному випробуванні ставлять запитання, що не відповідають освітній програмі. Ясна річ, рівень вимог до вступників має бути різним у різних університетах, і тому цього року будуть випробовуватися тести трирівневі, коли найсильніші учні рекомендуватимуться для вступу в університети найвищого рівня, ті, що гірше вчаться — середнього, і так далі. До речі, така система вже діє в Китаї. А університети хай самі вибирають рівень, відповідно до якого набиратимуть студентів. Одна з новацій цього року — апробація тесту на компетентність. Це дуже важливий підхід із точки зору європейської практики, тому що дитині потрібні не самі знання, а знання — як засіб успішного життя. Самі ж учні підтримують рішення МОН проводити зовнішнє незалежне оцінювання. Ми постійно проводимо опитування наших школярів, і більшість із них не проти тестування. Цього року в нас будуть випускатися 106 одинадцятикласників, і лише один із них не хоче складати тести. На мою думку, міняти правила вступу цього року — недоцільно. Уже почалися пробні тестування, діти підготовлені до них, обрали тести, так само і вищі навчальні заклади написали правила прийому, тому міняти наразі всю систему не можна. Якщо хочуть зробити якісь зміни на наступний рік, то їх спочатку треба виносити на громадське обговорення, тому що єдина освіта — це те, що стосується, як правило, 4/5 громадян суспільства, і тому слід враховувати їхню точку зору. Зовнішнє незалежне оцінювання вводиться з 2000 року, і це не миттєвий експеримент, який дасть миттєві результати, а довготривалий проект.

Максим СТРІХА, заступник міністра освіти та науки України з питань науки:

— Поки що важко прогнозувати щось у сфері освіти та науки. Хотів би вірити, що кроки будуть такими, які враховуватимуть позитивні напрацювання попереднього керівництва міністерства. Це залежатиме від політичного бачення нового уряду, від політикуму в цілому, але сподіваюся, що не меншою мірою і від думки освітянської спільноти та від думки суспільства. Зі свого боку я можу радити новим керівникам дотримуватися попередньої лінії міністерства. Мені здається, що проблем із наукою не буде, оскільки віце-прем’єр-міністр є знаним ученим, і в нього є розуміння того, що треба зробити науку справжнім державним пріоритетом, суттєво збільшивши її фінансування, модернізувавши, продовживши її інтеграцію в європейський науковий простір і — що дуже важливо — створивши у державі інноваційну систему. Мої прогнози щодо науки обережно-оптимістичні. Обережні через те, що зараз в Україні складна фінансова ситуація. Вважаю, незалежно від того, хто відатиме наукою у майбутньому, тут робитимуться цілком правильні та прогнозовані кроки. Щодо освіти — хотілося б того самого.