«Третя хвиля»

На думку завідуючої відділом демографії і відтворення трудових ресурсів Інституту економіки НАН України Валентини Стешенко, якщо ми не призупинемо темпи розвитку епідемії, це призведе до найтрагічніших і безповоротних демографічних та соціально-економічних втрат. Чи не найнижча в Європі середня тривалість життя українців, як наслідок нездоров’я нації, свідчить, що ми дуже вразливі. Тому, за прогнозами міжнародних експертів, за нинішніх темпів розвитку подій Україну чекають два сценарії розвитку епідемії: повільний, на зразок Західної Європи, з основним ін’єкційним шляхом розповсюдження ВІЛ-інфекції та — швидкий, на зразок Південної Америки або Східної Азії з тотальним гетеросексуальним шляхом зараження. За середнім, найбільш вірогідним прогнозом, все населення України у 2016 році зменшиться до 44,5 млн. людей. За сценарієм швидкого СНІДу до «непрямих втрат» (від СНІДу) доведеться додати ще до 1 млн. громадян. Нині Україна, підкреслила В.Стешенко, «занурилась» у третю хвилю епідемії з переходом від ін’єкційного на «звичайне», більш масоване і тому небезпечне інфікування. Від млявої роботи, зазначила вона, яка щороку у пожежному порядку активізується на 1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНIДом — належить перейти до адекватних ситуації заходів.

Оскільки ж держава перебуває у кризовому стані і неспроможна «витягти» проблему, ефективною відповіддю на епідемію, на думку експертів, має стати мобілізація всіх секторів суспільства, їх співробітництво та партнерство. Суттєву роботу на регіональному рівні могли б виконувати поки що нечисленні, але досить активні недержавні організації. Крім того, до профілактики та взаємодопомоги планується залучати людей, які знають хворобу у обличчя — тих, хто вже живе з ВІЧ/СНІДом. На вирішення саме цих завдань спрямовано новий проект «Громадянське суспільство/ держава: партнерство для розширення відповіді на епідемію», що реалізується за підтримки Програми розвитку ООН. Окрім того, ведуться переговори про зниження для України вартості препаратів, що дають змогу «пригальмувати» розвиток хвороби у ВIЛ-інфікованих та жити повноцінним життям. Як показав час, чимало людей живуть з інфекцією вже понад 20 років — надія помирає останньою.