Три уроки «мирного атому». Незасвоєні

АЕС «Фукусіма» знову дає про себе знати. Вчора вранці на станції зафіксували новий витік радіоактивної води, в якій виявлено вміст стронцію-90 у концентрації від 21 до 710 беккерелів на літр при встановлених законом нормах в 10 беккерелів на літр. Небезпечна вода витекла за огорожі цистерн і могла потрапити в море через дренажні канали, повідомив оператор АЕС «Фукусіма-1» компанія ТЕРСО. Від японської трагедії 11 березня 2011 року минуло вже майже три роки, а світ продовжує відчувати на собі наслідки аварії.

Уроки Чорнобиля не засвоєні, говорять експерти. Не засвоєні не лише Японією, а й Україною та загалом світом. Маючи перед очима досвід Чорнобиля, Японія припустилася низки помилок, коли сталася аварія на «Фукусімі», наголошують експерти. Зокрема, приховування від населення необхідної інформації, несвоєчасна йодна профілактика, неефективна модель евакуації населення тощо... «Про Чорнобиль всі почали забувати і ми, працівники музею, відчували що 25 річниця трагедії — буде вже останньою. Тому що вже зник інтерес і ЗМІ, і представників влади інших країн, і громадських організацій, навіть ООН втратила в деякій мірі інтерес до цієї теми, — розповідає «Дню» Анна КОРОЛЕВСЬКА, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею «Чорнобиль», заслужений працівник культури України. — І раптом 11 березня — землетрус, цунамі і ядерна аварія у Японії... І лавиною в наш музей пішли журналісти з усього світу для того, щоб поставити питання про Чорнобиль. Але ж вони ставили їх протягом усіх цих 27 років...Уроків ніхто з цього не виніс..».

«Давайте подивимося на загальну ситуацію у світі. Світ потребує тепло й електроенергію. Підвищувати стандарти життя без електроенергії — неможливо. Ситуація в світі нині розвивається таким чином, що, незважаючи на те, що трапилося у Чорнобилі і Фукусімі, досить багато країн пропагують і продовжують швидкий розвиток ядерної енергетики, — говорить Володимир ХОЛОША, Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження. — Україна також не може відмовитися від використання ядерної енергетики, тому що зараз на атомних електростанціях виробляється близько 50% енергії. Коли у 1990-х роках діяли відповідні мораторії, то ми мали проблеми із відключенням цілих регіонів від електропостачання і втрачали людські життя. Зараз питання стоїть не у відмові від атомної енергії, а в тому, щоб зробити атомну енергетику більш безпечною». 

Для України це питання не втратила актуальності. Сьогодні, говорить пан Холоша, в нашій країні працюють чотири блоки на рівненський АЕС, два блоки — на Хмельницькій, шість — на Запорізькій АЕС і три на Південноукраїнській АЕС. «В Перспективі планується, що будуть побудовані ще два блоки на Хмельницькій АЕС. Але поки немає проектів, тож нічого не будується. Чорнобильська АЕС вже ніколи працювати не буде», — додає експерт.  За його словами, після аварії на «Фукусімі» більшість країн світу провели так звані стрес-тести, щоби визначити, наскільки їхні атомні станції відповідають світовим стандартам. Україна була серед них. «Наскільки я читав професійні звіти, надані Міжнародній агенції з атомної енергії, наші атомні електростанції відповідають міжнародним стандартам. Життя йде вперед і з кожним роком підвищуються вимоги до ядерної безпеки, тому що досвід показує: ймовірність аварій існує, її не можна виключати», — підсумував голова Держагенства з управління зоною відчуження.

«День» побував на Міжнародному семінарі, що проходив у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» «Фукусіма—Чорнобиль: уроки чорнобиля для Фукусіми». Його організували КПІ разом з Інститутом сталого розвитку і Японсько-українським центром. На семінарі українські та японські науковці обмінювалися досвідом подолання наслідків аварії на атомній станції, говорили про можливі спільні проекти та незасвоєні уроки Чорнобиля. «Ми показали японським колегам ЧАЕС, вони з’їздили в населені пункти, де є обмеження для проживання. Вони почули надзвичайно важливу інформацію від професора Миколи Тронька про наш трагічний досвід збільшення кількості випадків раку щитовидної залози внаслідок аварії. Японцям треба до цього готуватися і розуміти, що це може бути», — розповів «Дню» Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол миру міжрелігійної та міжнародної федерації Світового миру, перший міністр екології України та глава Інституту сталого розвитку ім. В.Вернадського.

«День» дізнався в експертів, які саме уроки Чорнобиля і Фукусіми варто засвоїти світові та про що пам’ятати, розвиваючи атомну енергетику.

•  УРОК ПЕРШИЙ: АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА МАЄ ПЕРЕБУВАТИ В РУКАХ ДЕРЖАВИ, А НЕ ПРИВАТНИХ ОСІБ

«Якщо проаналізувати події в березні 2011 року, то бачимо: в Японії з різною ефективністю ліквідовувалися наслідки цунамі і наслідки аварії на атомній станції. Чому ефективність заходів і роботи в першому випадку була високою, а в другому — низькою? Тому що у роботі з ліквідації наслідків цунамі брали участь держоргани. У той же час, аварія сталася на атомній станції, що належить приватним особам. Це приватна фірма, а значить — це зовсім інші правила, абсолютно інша відповідальність, тому ефективність тих заходів виявилася низькою, — розповідає «Дню» Микола КАРПАН, заступник головного інженера з науки та ядерної безпеки Чорнобильської АЕС у 1979—1986 роках, ліквідатор аварії на станції і автор книг «Чорнобиль — помста мирного атома», «Від Чорнобиля до Фукусіми», нині — експерт у питаннях атомної енергетики. — У нас ліквідація відбувалася силами і засобами держави, і ефективність роботи була вищою, ніж на Фукусімі. У них засобами приватної фірми можна було зробити не багато, тому вони приховують відомості і масштаби небезпеки від громадян. Тому у них держава змушена допомагати не стільки постраждалим людям, скільки цій фірмі. Тож, якщо вже розвиваєте небезпечне виробництво, то робити це потрібно силами держави, а не силами приватних осіб».

А ось Юрій Щербак не вбачає достатньо аргументів проти атомної енергетики в приватних руках. На його думку, просто в одному випадку «іспит на безпеку» провалила держава, в іншому — приватна компанія.

•  УРОК ДРУГИЙ: ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВАРІЮ МАЄ БУТИ ВІДКРИТОЮ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ

Попри трагічні наслідки, до яких призвело приховування від радянських громадян не лише масштабів аварії на Чорнобильський АЕС, а й взагалі самого факту аварії, Японія також не відразу повідомила своїм громадянам про аварію на «Фукусімі». І це експерти називають ще одним незасвоєним уроком Чорнобиля. «Люди не дуже довіряють офіційній інформації. Люди хочуть знати правду, мати повну інформацію і, відповідно, повне розуміння ситуації», — розповідає «Дню» професор медицини Хіроші ОКАЯМА з університету Тохоку, присутній на Міжнародному семінарі «Уроки Чорнобиля для Фукусіми».

«27 років тому, коли сталася Чорнобильська катастрофа, людство ще не мало настільки розвинені засоби комунікації, як маємо сьогодні. У 2011 році, коли сталася аварія на Фукусімі, світ вже значно просунувся в інформаційних технологіях, але, попри це, люди дізналися про цю аварію лише наступного дня...», — говорить в коментарі «Дню» професор Дініл ПУШПАЛАЛ, Аспірантура міжнародних культурних досліджень університету Тохоку в місті Сендай. Професор розповів, як мер японського міста Наміє пан Томацу Баба під свою відповідальність самостійно віддав наказ про евакуацію населення, адже в місті панувала паніка, а жодного наказу чи більш-менш ясної інформації про стан речей ні від уряду, ні від АЕС не надходили, попри договір, що забов’язує оповіщати населення про всі надзвичайні ситуації на станції...

Анна Королевська, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею «Чорнобиль», також називає серед незасвоєних уроків Чорнобиля приховування від населення інформації про аварію на Фукусімі. Ба більше, експерт називає це найбільшою помилкою японців у тій ситуації. «Японці дуже законослухняні люди, але тим не менше, відразу зрозуміли, що їм щось не договорюють. Тут, наприклад, Посольство Японії ставило багато питань нашому музею, тому що воно не могло отримати відповіді у Міністерстві надзвичайних ситуацій. Минуло 27 років, а жодної бази даних, документів не створено. Україна не засвоїла урок... Я побачила, що наш музей корисний уряду Японії у прийнятті рішень, а мені б дуже хотілося, щоб кориснішим за музей для японців виявилося наше МНС, яке б могло їм дати потрібну інформацію — по рівнях радіації, щодо прийняття рішень стосовно евакуації населення тощо. У Японії з цим теж були проблеми. Евакуація і в нас, і в Японії відбувалася за циркульним принципом. Треба було людей евакуювати відразу по сліду рози вітрів. Навіть якщо ці забруднені території знаходилися в ста кілометрів. Головний урок — не можна в жодному випадку закривати інформацію, бо неповна інформація не дозволяє приймати найбільш ефективні рішення», — упевнена Анна Королевська.

•  УРОК ТРЕТІЙ: ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ — ПЕРЕДУСІМ

Голова правління благодійного Фонду спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи, член Громадської ради Міністерства охорони здоров’я України, Посол миру, кандидат біологічних наук Наталія ПРЕОБРАЖЕНСЬКА презентувала на семінарі японський переклад книжки «Чорнобиль: наслідки катастрофи для людини і природи». Автори — відомий російський еколог Олексій Яблоков, батько і син Нестеренки з Білорусії і, власне, пані Наталя — від України.

«Це унікальна книга за кількістю робіт, зібраних по всьому світу. Справа в тому , що дуже багато даних щодо Чорнобиля замовчувалися і багато робіт і досліджень не були відомі світовій спільноті. Ця книга вже опублікована англійською мовою в США і зараз опублікована в перекладі на японську. Що важливого там для Японії? Наслідки. Тому що коли я в 1997 році була в Японії і розповідала про наслідки Чорнобиля, багато хто дивувався і не вірив, що малі дози опромінення і дози, отримані людьми внаслідок аварії, могли викликати такі пролонговані наслідки. Якщо ми знаємо до чого це призводить, то можна попередити ці захворювання...» Пані Наталя розповідає, що у книзі є і багато практичної інформації, скажімо, як зменшити кількість радіонуклідів у продуктах харчування на забрудненій території. Загалом же, на думку науковця,  уроки Чорнобиля «нікого нічому не навчили».

«Ще один незасвоєний урок — йодна профілактика. Щоб захистити щитоподібну залозу, її потрібно проводити протягом першої години після аварії — тоді йод понижує накопичення радіоактивних елементів в 10—13 разів. Якщо це робити через дві години — то вже лише в чотири рази. А якщо через 15 годин — то в 1,2 разу... В нас цю йодну профілактику провели — і то не усюди — лише через 36 годин, в Києві взагалі через місяць... І я була в повній впевненості, що  японці зробили йодну профілактику. Перша делегація із префектури Ібаракі (межує з префектурою Фукусіма на півночі. — Ред.) приїхала до нас і спитали: що робити? І тоді я дізналася, що вони не робили йодну профілактику...» — дивується Анна Королевська.

ОДИН ДОСВІД НА ДВОХ

Нині українські та японські науковці тісно співпрацюють у різних сферах, дотичних до атомної енергетики та подолання наслідків аварії на АЕС. Даний міжнародний семінар також є прикладом взаємної цікавості та готовності обмінюватися досвідом. 

«На цій конференції мене особливо зацікавили дві доповіді —  про вагітність жінок та рак щитовидної залози. Це ті уроки, які корисно засвоїти і японцям. Не менш цікавою для мене була презентація досвіду міста Славутича — як воно подолало наслідки аварії на атомній станції та стало комфортним для життя людей.

Загалом японські університети активно співпрацюють з українськими, як, скажімо, Токійський університет та університет Тохоку і Національний університет «Київський політехнічний інститут». Як експерт з оцінки стану людської безпеки я концентрую свою увагу на тих людях, що живуть зі страхом подібних аварій. Це означає, що деякі люди бояться свого майбутнього, бояться повторення аварії, бояться померти в майбутньому від раку... Це невидимий страх і свобода людини від такого страху — це мій науковий інтерес», — розповів «Дню» професор Дініл Пушпалал. 

«В Японії переважно «випирають» питання і проблеми більш технологічні, так само як було у нас, а не те, що треба робити людям, щоб уберегти своє здоров’я. Україна прийняла дуже важливі «чорнобильські закони». В Японії громадськість також має поставити питання політикам щодо того, що робити з забрудненими землями, як розмістити евакуйоване населення, як забезпечити всіх належним медичним доглядом тощо», — підсумовує Юрій Щербак.