ЦЕРКВИ СВIТУ
Патріарх Варфоломій молиться в Гвадалупі
Голова Константинопольської церкви патріарх Варфоломій I відвідав минулого тижня Мексику й молився там у католицькій церкві, що оцінюється як історична екуменічна подія, тим паче, що це перші відвідини країни православним патріархом. У молитві брали участь єпископи Константинопольського патріархату, єпископат Мексики, й кардинал Норберто Рівера Каррера також, і багато віруючих обох церков. Під час цього візиту патріарх Варфоломій зустрівся з президентом країни Вісентом Фоксом і іншими високопосадовцями. Обговорювалися внутрішні проблеми країни — наркобізнес, корупція, дестабілізація суспільства, незахищеність громадян, а також міжнародний тероризм, релігійний фанатизм, нехтування правами людини й релігійною свободою. Особливу увагу патріарх Варфоломій I звернув на знищення світової екосистеми. («Zenit»)
Відлуння минулого
Польський католицький священик Тадеуш Ісакович-Залеський нещодавно заявив Католицькому інформаційному агентству (КАІ) Польщі, що він піде у відставку, якщо церковне керівництво не розпочне акції проти тих священиків і єпископів, які шпигували за Римським папою Іоанном Павлом II і доносили на нього Секретній поліції. О. Тадеуш вважає, що церковна влада повинна, нарешті, вирішити ці проблеми, замість того, щоб «закривати роти всім тим, хто про це говорить. Мені неодноразово натякали, що це моя особиста турбота, яку я повинен вирішувати сам. А краще, що я можу зробити, це викинути всі матеріали, які стосуються цієї проблеми, в ящик для сміття!». Відзначимо, що за старого режиму священик Тадеуш Ісакович-Залеськи був у списках підозрілих осіб, за ним постійно стежили й кілька разів жорстоко били. (КАI)
Кому належить православна церква на Лазурному березі?
У Франції розгорілася суперечка навколо відомого православного храму в Ніцці: з претензіями на його власність виступив уряд Росії. Він вимагає передати йому у власність храм, у якому зібрано багато цінних ікон, начиння, меблів, а також вельми дорогу земельну ділянку, на якій стоїть цей храм. Претензії Росії спростовуються Опікунським товариством, у розпорядженні якого вже багато десятиріч знаходиться храм. Його історія така — в 1912 році російський цар Микола II подарував землю під храм французьким православним. ЗМІ повідомляє, що в 20-х роках представники Російської православної церкви (за кордоном) передали всі права власності храму й землі Опікунському товариству й що багате оздоблення храму було здійснене на кошти росіян-емігрантів. У зв’язку з претензією Москви на храм і землю на Лазурному березі, в пресі з’явилися протести росіян, які проживають у Європі і вважають, що «власність емігрантів хочуть захопити спадкоємці наших катів». Справа, тим часом, передана до суду. (КАI)
Тест ДНК і Жанна д’Арк
Як відомо, національна героїня Франції Жанна д’Арк була фактично видана британцям, засуджена й спалена як єретичка (1431 р.). Їй було тоді 19 років. Історична традиція стверджує, що останки Жанни були ретельно зібрані можновладцями й кинуті в Сену. Але є старовинна легенда про те, що віруючі встигли врятувати частину останків (частина ребра, сліди тіла на одязі й обгорілому дереві, а також кілька клаптиків одягу) Жанни та сховати їх. Зараз це — дорогоцінні реліквії Католицької церкви Франції. А сьогодні, через 575 років, учені вирішили перевірити останки Жанни д’Арк за допомогою тестів DNA. Цим займається французький фахівець із генетики Філіпп Чарлі. Він вважає, що ніякий сучасний тест ніколи не зможе відповісти на запитання, чи належать частини скелета й тіла, які збереглися Жанні д’Арк. Але вже через півроку можна буде достовірно дізнатися, чи є ці останки частиною 19-річної жінки, спаленої у 1431 році.
Сільська дівчина Жанна д’Арк народилася в 1412 році, була дуже набожною і з 13 років чула містичні голоси Святих, які закликали її врятувати Францію від англійців. У 17 років вона повела армію звільняти Орлеан, після цього — Реймс, де незабаром був коронований, не без її участі, король Чарльз VII. Через два роки бургундці передали Жанну англійцям; був суд і її засудили до спалення на багатті за єресь і чаклунство. У 1920 році Жанну д’Арк зараховано до лику святих. (BBC)
Що вважати святотатством?
Із ініціативи діячів культури, передусім письменників, у Великій Британії розпочалася кампанія за скасування діючого понад 300 років закону про святотатство. Поштовхом для цієї кампанії став, звичайно ж, карикатурний конфлікт. За три століття британський закон про святотатство дуже змінився. Спочатку в ньому було записано, що покарання заслуговує кожен, хто публічно дозволить собі засумніватися в догматах християнської віри, то тепер закон передбачає штраф чи ув’язнення лише відносно тих, хто виставляє Бога, святих чи Євангеліє в непристойному світлі. Закон завжди захищав тільки християнство, а з 1938 року, за рішенням Парламенту, — лише державну Англіканську церкву країни.
Вимогу відмінити закон про святотатство пов’язано з бажанням не допустити дискримінації інших релігій Великої Британії, й ісламу також. Адже закон, що ставить одну релігію вище за іншу і який обмежує при цьому свободу слова, сьогодні не має права існувати. І хоч у цей закон можна внести й інші релігії, але це було б неправильне, несучасно. Закон треба зовсім відмінити як пережиток минулого. Між іншим закон про святотатство, прийнято в 1697 році, останні років 200 майже не застосовувався. Але застосовується ухвалений нещодавно британським парламентом закон про расову та релігійну ненависть. Цей останній закон не допускає будь-якого роду висловлювання, діянь або публікацій, що роздуває расову або релігійну ненависть і що має погрози на адресу іновірців. Будь-кого, кого буде викрито в подібному правопорушенні, поліцейський констебль має право арештувати навіть без пред’явлення відповідного ордера. Одна зі статей закону, тим часом, уточнює, що він не спрямований проти свободи слова, обмеження дискусій, критики, висловлення антипатії, висміювання релігій чи релігійних вірувань, а також носіїв цих вірувань (окрім, звичайно, членів Англіканської церкви).
У Франції закон, що регулює відносини держави з релігією, було прийнято ще в 1905 році. Франція — світська держава й релігія там відділена «високою стіною» від держави. Спеціального закону, який би забороняв так зване богохульство там немає — вважається, що поняття «богохульство» — вельми не точне. Однак нещодавно паризький суд задовольнив позов католицької асоціації до однієї з французьких фірм, яка використала для бізнес-реклами фреску Леонардо да Вінчі з зображенням Ісуса Христа c апостолами. Суд постановив прибрати рекламу. (ENI)
Перед замкненими дверима храму
Минулого тижня на російському кладовищі в передмісті Парижа Сент-Женевьєв де Буа митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило (Гундяєв) й інші ієрархи Російської православної церкви, які перебували з візитом у Парижі, не змогли здійснити панахиду по похованим тут видатним представникам російської еміграції. Тим часом на кладовищі співав привезений із Москви відомий хор московського Срітенського монастиря й зібралося близько сотні на молитву — парижани та гості з Росії та країн Західної Європи. Але панахиду — незважаючи на дощову погоду — довелося здійснювати під відкритим небом. Причина в тому, що кладовищенський Успенський храм знаходиться у веденні Екзархату Російських церков у Західній Європі під омофором Константинопольського патріарха. Як повідомляють ЗМІ, глава Екзархату архієпископ Гавриїл був завчасно письмово повідомлений про прохання високих московських гостей відслужити в Успенському храмі панахиду, але у відповідь «владика Гавриїл дав вказівку настоятелю закрити храм на замок і не з’являтися там, поки не поїдуть представники Російської православної церкви». (Інтерфакс)
