У чому полягає формула успіху?
В’ячеслав ДЮДЕНКО, стиліст-перукар:
— На мій погляд, успіх насамперед залежить від рівня претензійності людини. А незмінність успіху, швидше всього, залежить від прихильності фортуни. Багато людей не досягають у житті нічого, оскільки забувають, про що мріяли в юності. Певною мірою перешкодою на шляху до успіху служать наші вдачі, що склалися роками та звичаї: багато хто не готовий сприймати новаторство. Крім того, в своїй більшості ми ще не позбулися заниженої самооцінки, провінціалізму. У Росії це питання вже зняте: цілком можливо, що, незважаючи на соціальні труднощі, не відчувати себе другосортною нацією росіянам допомагає закладене колись у їхню психологію відчуття «великодержавності». Як би там не було, українцям варто ще навчитися позбуватися комплексів — поки лише одиниці можуть довести, що вони не провінціали, завдяки чому і добиваються успіху. Інші ж — недаремно багато хто з гумором називає національним звіром жабу — намагаються цим окремим перешкодити, опустити до свого рівня. Більшості так зручніше.
Юрій МАКАРОВ, ведучий телеканалу «1+1»:
— Безсумнівно, шанс і везіння — дуже важливий елемент успішності. Однак мені здається, що приходить шанс із рівною частотою до різних людей. Можна навести безліч прикладів, коли стартові можливості були однакові, але одні при цьому вдосконалювалися на базі того, що було дано їм «на старті», а інші, так би мовити, провалювали екзамен.
В українському суспільстві досягнути успіху і легко, і важко одночасно. У нас кожна перешкода, «завдяки» нестабільності на всіх рівнях, — несерійна, не описана жодною відомою на сьогодні наукою. Щоразу нам на шляху до успішності потрібно доводити, що «Е дорівнює mc в квадраті» — в цьому плані західні люди, безумовно, щасливчики. Однак на нашому ринку дуже слабка пропозиція: в усіх сферах не вистачає «виразного», талановитого, доброякісного. І коли, нехай у єдиному примірнику, з’являється щось, на власника цих властивостей, безсумнівно, чекає успіх.
Зіновій КУЛИК, політолог, шеф-редактор журналу «ПіК»:
— Ми багато і часто говоримо про рівні стартові можливості. Однак так не буває: навіть умови зачаття в усіх різні, пробачте за деякий натуралізм, однак хтось з’являється на світ з кохання, а хтось є побічним продуктом грубого згвалтування. А це, безсумнівно, може відбитися на психології: коли один методично і урівноважено рухатиметься уперед життєвими сходами, іншому заважатимуть комплекси та страхи.
Інший приклад — я міг би свого часу зайнятися боксом, як брати Клички. І, можливо, досяг би певних успіхів, однак, образно кажучи, в середній, а не у важкій вазі. Ще більш, ніж у фізичному плані, люди не рівні за розумовими здібностями: генії в сім’ї батьків напіволігофренів — практично нонсенс.
Людина не винна і не впливає на конфігурацію обставин в своїй долі — успіх (однаково як і неуспіх) можна описати висловом «так розташувалися зірки». Для успіху необхідно, щоб людина народилася там, де вона реально може проявити дароване їй Богом і батьками. Крім цього, подароване ще потрібно вчасно виявити і розвинути — за допомогою мудрих наставників чи шляхом самоосвіти. Плюс, звичайно, наявність здорових амбіцій. З другого боку, успіх не буде повним без відповідальності. Тільки в тому випадку, коли людина спроможна ділитися своїми досягненнями, коли вона сповідує принцип милосердя, успіх буде справжнім.
Віталій КОРДЮМ, доктор біологічних наук Інституту молекулярної біології і генетики:
— Зрозуміло, що вислів «формула успіху» — це літературний образ: її не можна вивести універсальною, такою, що однаково «працює» для всіх людей. Проте єдина «абсолютна величина», на мій погляд, все ж існує: у кожного завжди і скрізь є можливість самореалізуватися, і тільки вiд людини залежить, чи вийде у неї чи ні. Всі претензії потрібно адресувати виключно самому собі. З другого боку, коли таланить, некоректно відносити успіх виключно на свій рахунок: певна людина може бути «рушієм» у певній же ситуації, однак позитивний результат — це завжди командна заслуга. Адже досить комусь, так би мовити, запізнитися на трамвай, щоб у іншої людини кардинально і в несприятливий бік змінилися плани.
Ще про один поширений вислів, «ген успіху». Існує невимовно багато нюансів. Буває, що спадковість у людини така ж, як і у батьків, які досягли певних висот, однак психологічне сприйняття дитини зовсім інше — їй вже не дано досягнути батьківської «планки». Однак я не згодний із формулою «на дітях геніїв природа відпочиває». Так, не передається спадково схильність до математики чи музики, проте такі «генні» якості, як спокій і впертість, можуть зіграти істотну роль у досягненні успіху. Головне — завжди користуватися тим принципом, про який я говорив вище: успіху за бажання може досягнути кожний.
Станіслав АРЖЕВІТІН, голова правління банку «Ажіо»:
— Для мене формула успіху — це чітко сформульована в юнацтві мета, яка з роками повинна постійно корегуватися відповідно до обставин, адже в житті немає нічого ідеального. І людина має бути завжди трохи незадоволеною, постійно вдосконалюючись у професійному плані та паралельно займаючись самоосвітою. Особиста філософія повинна бути чітко виписана у вигляді формули, а принципи — публічно представлені: оточення повинне про них знати.
Думаю, людина, яка прагне до успіху, повинна жити так, щоб не втрачати зв’язку з друзями — від шкільних до набутих на роботі. Успішна людина вміє ділитися своїми досягненнями з оточуючими її людьми та родичами — в іншому випадку успіх не вартий ламаного гроша. Успішна людина бере активну участь у суспільному житті, чітко виконує свої обов’язки, володіє мистецтвом раціонально розподіляти свій час. Хочу відмітити: всьому вищесказаному можна і потрібно навчитися.
На жаль, у нашій «кучерявій» ситуації бути успішним і залишатися чесним — складно і невигідно. Однак у мене є багато прикладів того, що за бажання цього досягнути можливо. Головне — дотримуватися принципу: «Не вийшло сьогодні — вийде завтра». За такого підходу можна перемогти навіть тих, хто володіє стартовим капіталом для самореалізації й сподiваєтся лише на це чи на допомогу впливових батькiв.
