У проблемі торгівлі жінками винна держава
В Україні розпочала роботу міжнародна неурядова організація "La Strada", яка займається запобіганням торгівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи. Проект підтримується програмою демократичного розвитку ФАРЕ-ТАСІС Європейського співтовариства і вже успішно діє в Нідерландах, Чехії, Польщі.
В Україні на першому етапі ця програма спрямована на укріплення громадських неурядових структур, діяльність яких допоможе запобіганню торгівлі жінками. Програма передбачає проведення широкої компанії в засобах масової інформації, впровадження освітніх програм, надання юридичної, медичної і соціальної допомоги потерпілим жінкам.
За даними соціологічних досліджень, лише 15-20% жінок при виїзді на роботу за кордон знають, що вони будуть працювати в секс-бізнесі. Для решти така праця овіяна ореолом романтики (пошук багатого спонсора, намагання відірватися від сім`ї тощо), або ж пов`язана з реальною потребою у працевлаштуванні.
Особливу групу ризику становить робота секретарки та домогосподарки, танцівниці чи обслуги в готелі та барі. Іноді проституцією закінчується й вигідне заміжжя за кордоном чи безпечний на перший погляд збір овочів. Найпевніше жертвами секс-індустрій стають жінки, що не мають достатньої освіти, практично не орієнтуються у своїх правах та особливостях працевлаштування за кордоном, тим паче, якщо виїжджають на роботу нелегально.
Секс-індустрія за своєю прибутковістю займає третє місце після торгівлі наркотиками та зброєю. Саме тому цей кримінальний бізнес чітко організований і має "своїх" навіть у державних органах. Тому дівчині часто потрібно тільки дати згоду на роботу, а всі документи швидко оформляються посередництвом "своїх" людей. Розрахунок за "товар" між сутенером та покупцем проводиться авансом (до $5 тис. за дівчину). Потім красуня лише "відпрацьовує затрати", потрапляючи без документів і грошей у повну залежність від "роботодавця".
Якщо "роксолані" поталанить, то за декілька тижнів через перебування без належних документів її буде депортовано на батьківщину. В іншому разі долю жінок, яких примушують обслуговувати до 40 клієнтів на добу неважко уявити. Виснажені фізично і морально, вони опиняються на вулиці без будь-яких засобів для існування. Найжорстокіше з повіями чинять в азіатських країнах, де часті випадки як самогубств, так і насильницької смерті проституток.
У той же час, навіть повернення на батьківщину не звільняє їх від тягаря проблем, починаючи від аеропорту "Бориспіль", де "полонянки" без документів, зазнаючи додаткових принижень, затримуються на невизначений термін, ризикуючи потрапити до в`язниці. Та й сім`ї потерпілих дуже часто відмовляються від своїх чад.
Саме тому ці жінки потребують неабиякої допомоги з боку суспільства. Функцію реабілітатора й узяла на себе недержавна організація "La Strada", перший освітньо-інформаційний проект якої розрахований на рік.
Однак тільки цим проблемі не зарадиш. Перш за все, урядовим чиновникам не слід закривати очі на її існування, адже у вітчизняному кримінальному законодавстві такий вид злочину, як сутенерство чи торгівля живим товаром, не передбачено. І хоч МВС України розробило відповідний проект - з його розглядом чомусь зволікають. У той час, як дані МВС свідчать, що завіяні у сутенерстві, як правило, українські громадяни. Навіть іноземні секс-клуби (замовники) утримуються вітчизняними емігрантами.
"Зависли" й законопроекти "Про запобігання торгівлею живим товаром", підготовлені Кабміном та Комісією Верховної Ради з прав людини, які мали бути розглянуті ще на 7-й сесії парламенту.
Абсолютно невизначену позицію займають Міністерство у справах сім`ї та молоді і Міністерство освіти, яке, до речі, проігнорувало необхідність уведення в навчальні програми відповідних освітніх курсів, які б сприяли соціальній орієнтації жінки в суспільстві.
Таким чином і державні органи влади прилучилися до масштабного порушення Загальної декларації прав людини і ст. 6 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Хто відповість за цей злочин?
