Удармо Second Hand’ом
по безгрошів’ю, антиестетизму та уніфікації!
Відкритий лист
Копії: Міністерство культури та мистецтва України, оргкомітет Тижня Високої Моди в м. Парижі
Здрастуйте, дорогий містере Секонд Хенд!
Пишуть вам вдячні працівники державних театрів.
Ми, загнані в глухий кут відсутністю коштів на створення нових спектаклів, до вашої появи старцювали у друзів-знайомих і сумовито шкребли дно власних скринь. Оскільки засіки наших костюмерних виснажені настільки, що там можна підібрати одяг, щонайбільше, для «На дні», «Загибелі ескадри», «Сімнадцяти миттєвостей весни» (в камерній версії: резидент, контррозвідник, по одному представникові кожної Ставки, солдат і медсестра) або «Наталки Полтавки» у варіанті аматорського пересувного театру зразка року так 1952-го... А п’ятнадцятирічної давнини постановку зарубіжної класики досі згадують з особливою ніжністю, нескінченно перешиваючи-декоруючи оксамитові колети й вправляючись у різноманітному використанні різнокольорових гофрованих комірів... Загалом, останніми роками ми перетворилися на заручників принципу, викладеного в найактуальнішій пісні: «Я тебе зліпила з того, що було, а потім що було, те й полюбила...».
Але тут з’явилися ви — і тепер ми спокійні: якщо дія в спектаклі відбувається в проміжку з 1913 року до поточного включно (або, як люблять у театрі, — одночасно «ніколи й завжди»), то наші актори будуть взуті-одягнуті більш ніж пристойно.
Наприклад, візуальне вирішення спектаклю, що ввижалося дуже віддалено, було нещодавно повністю створено на основі 15 (п’ятнадцяти речей, куплених у вас за цінами від 1 (однієї) до 10 (десяти) гривень — загалом, за 45 гривень.)
Побачивши цю «високохудожню купу», висока посадова особа одного з київських театрів радісно виголосила: тепер ми з чистою совістю можемо скоротити кравецький цех (а рознарядки на скорочення штатів надходять до театрів більш регулярно, аніж кошти на платню)!
Ми вже й не говоримо про естетичний бік справи. Для людини, не позбавленої фантазії, спілкування з вами стає найбільш захоплюючим пошуком відтінків, сумісних фактур і фасонів. Ми — для чистоти досліду — спеціально ставили перед собою та вами екстремальні завдання: «одягнути» спектакль із десятком персонажів виключно в їдко зелене або нудотно рожеве; в купальні халати крикливих відтінків або в замшеві шорти, в червоний котон чи крупний вельвет... Виявилося, що для вас дійсно немає нічого неможливого.
Від загального захоплення хочеться перейти до вдячності з конкретних мотивів. Отже, окрема подяка для вас:
— за фрачну сорочку (4,5 грн) з вул. Полярної;
— за цілком пристойного вигляду смокінг з-під мосту біля ст. метро «Шулявська»;
— за «кожну річ — по гривнi й кожну четверту — безкоштовно» біля «Лісової»;
— за вечірні сукні з бантами, рюшами та шлейфами, які на Райдужному, не мудруючи лукаво, продають просто на вагу;
— за довжелезні стрункі ряди брюк, а також за охайні цінники й касові чеки, що видаються на «Петрівці»;
— за ультрамодний піджак із натуральної замші на Старовокзальній (шкода, за розміром не підійшов. — Прим. авт.).
Наша особлива вдячність — невідомого походження фірмі «New Fast»: її білі лейбочки з бузковими та зеленими літерками радують око, так само, як і відповідні до них новісінькі стильні речі, помічені на всіх «розвалах» міста.
Не можемо, однак, не звернути вашої уваги й на окремі вади. Скажімо, на Лівобережній, Святошині, Солом’янці вибір вельми обмежений, а головне — дорого. Ті, хто може з ходу заплатити 15 гривень за вельветову чоловічу сорочку або 25 — за цупкий жіночий блузон, зверніть, будь ласка, на це найпильнішу увагу.
Нарешті, головне питання — готівковий розрахунок. Театри наші державні, і, таким чином, мають право працювати лише за перерахунком. А ентузіазм і кишені безпосередніх учасників творчого процесу, що без кінця «скидаються по гривнi», — ясна річ, не бездонні. Розв’язання цієї проблеми дозволило б оформити наші з вами теплі неформальні стосунки у щось юридично легітимне.
Ми, зі свого боку, обіцяємо вам не зупинятися на досягнутому й найближчим часом відвідати ваші резиденції на Московській площі, на Лебедєва-Кумача й біля ринку «Юність».
Бажаємо вам iще довго радувати нас і наших глядачів.
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
