Угорський князь робить шпаги
У церкві Святого Себастьяна в Будапешті зберігаються всі історії знатних родів Угорщини. Є там історія і сімейства Киш, згідно з якою житель Лутугиного (Луганська обл.). Елемір Киш володіє титулом угорського князя і, на жаль, є останнім представником свого роду. Генеалогічне древо на ньому обривається, бо не дав йому Бог синів. У себе на батьківщині — в Угорщині — Елеміра Киша, видно, розглядають сьогодні саме як спадкоємця знатного роду, але куди приємніше, якщо тебе цінять не за титул, визнають не твою родовитість, а працю, талант, силу твого мистецтва. Таке визнання Елемір Елемірович і має в Україні, а в останні роки — на Луганщині.
Так трапилося, що характер виробів і сам матеріал, iз якого виготовлялися ці вироби, визначала місцевість, де довелося жити майстру. Коли Елемір Киш жив у Закарпатті, його прихильністю було дерево, і те, що творив різець у його руках, було гідним щонайвищого визнання. З 1962 року митець уже брав участь у виставках. У списку престижних оглядів художньої творчості, де був помічений майстер Киш, зазначається, наприклад, всесвітня виставка в Монреалі. Елемір Елемірович пишається своїм успіхом. Після переїзду на Донбас майстра потягнуло до металу, і він відчув, що це саме те, чого не вистачало йому для вияву його здібностей раніше. Він став виготовляти прекрасні набори і сервізи з мельхіору. Причому — в абсолютно новому стилі, в якому поєднано українські та угорські мотиви, старовина і сучасність, філігрань і камені. Це незвичайно красиво, витончено. І все-таки не ці праці прославили майстра, хоч вони й діставали високу оцінку на виставках. Знаменитість прийшла до нього після того, як він став виготовляти сувенірну холодну зброю. Цим ремеслом зайнявся випадково.
Одного разу в пошуках відходів металу він опинився на заводi «Динамо», який спеціалізувався на випуску продукції для спорту. У купі різного металевого мотлоху побачив некондиційні клинки і відразу ж уявив, яка прекрасна річ може вийти, якщо до клинка додати красивий, під старовину, ефес. Вибрав iз відходів зо два предмети зброї і на декілька днів повністю поринув у роботу. Коли показав готові зразки директору «Динамо» — ось, мовляв, дивись, що можна зробити з відходів, — той ахнув від подиву та захоплення і без будь- яких сумнівів уклав iз майстром договір на виготовлення такої унікальної сувенірної продукції. Художник, у свою чергу, отримав можливість зайнятися гарячим куванням металу. Творчий потенціал Елеміра Киша розширився.
До речі сказати, цей вид сувенірної продукції — річ, яка коштує дорого. Щоб оцінити філігранну роботу майстра, навіть не треба бути фахівцем. Спортивні клинки і рапіри, що потрапили у відходи, завдяки таланту Елеміра Елеміровича, стають витворами мистецтва, і тому їх усе частіше підносять як подарунок відомим людям країни. Митець, наприклад, з гордістю говорить про те, що йому доводилося виконувати замовлення для декількох міністерств, і навіть у Леоніда Кучми є його виріб. Твори лутугинського майстра виставлені в художніх салонах Києва, Львова, Івано-Франківська, інших міст. У Луганську днями відкрилася персональна виставка члена Союзу майстрів народної творчості України Елеміра Киша, приурочена до його 70-річчя і присвоєння йому звання Заслужений майстер України.
