Україна і планетарна свідомість
Наприкінці ХХ століття на карті Європи з’явилася держава Україна. Однак у ній продовжує торжествувати російський дух. Далекоглядні аналітики вважають, що в цьому виявляється свідома воля російського керівництва. Мовляв, поки Росія перебуває в затяжній кризі, вона допускає видиму самостійність України, насправді ж тримає її на «повідку».
Варто тільки з’явитися державі з центром у Києві, як енергійні сусіди тут же перетворюють її на автономію, щоб потім ліквідувати. Двiчi Україні давався шанс створити національну державу: в середині XVII століття і в 1917—1918 роках. За часів Богдана Хмельницького Україна була близькою до мети. Об’єднана авторитетним державним діячем, гетьманська держава дістала європейське визнання. Здавалося б, ще трохи стабільності, і в Європі з’явилася б ще одна гiдна держава. Але гетьман помер через кілька років після відокремлення від Речі Посполитої. Правовою вершиною цього періоду стала емігрантська конституція Пилипа Орлика початку XVIII століття. На жаль, вона не мала прямого відношення до напівколоніальної країни. Схожа ситуація склалася й 1918 року: IV Універсал Грушевського проголосив Україну незалежною державою. Але яка з нього користь — Україна знову втратила свою незалежність...
У ТЯЖКОМУ ПОЛОНІ СОЦІАЛЬНОЇ ДОЛІ
У глибокому дослідженні «Дух нашої старовини» Дмитро Донцов стверджував, що причиною наших невдач слід визнати нешляхетність правлячої касти. Згідно з його поглядами, найвища каста, упадаючи в користолюбство й зажерливість, доводить державу до безславного кінця. Так було на початку 1919 року, коли кілька червоних дивізій Муравйова блискавично окупували половину України. Але благородство правлячої касти зовсім не гарантує незалежності України. Хмельницький, Самойлович, Мазепа були політиками європейського класу, істинними патріотами своєї землі. Але ж і вони не змогли перешкодити перетворенню української держави на руїну.
Історії відомі ситуації, коли навіть поєднання сприятливих сил не приводить до успіху. Так було, наприклад, під час другої Пунічної війни. Геніальний Ганнібал, пройшовши всю Італію, зупинився на півдні й понад 15 років залишався переможцем на території ворожої держави, вщент розбиваючи римські когорти. Програючи, римляни вчилися воювати й призначеної години перемогли. Таємне значення цієї перемоги можна пояснити необхідністю створення на той час світової імперії, спроможної об’єднати у І столітті європейські та східні народи, щоб прозвучало на території римської держави слово Христа. Як бачимо, для ходу історії потрібен був не військовий поліс, а великий етнос, спроможний упродовж багатьох століть відтворювати численний шар адміністраторів і воїнів. На прикладі Ганнібала можна простежити безрезультатність усіх спроб цивілізованого народу, але не спроможного внаслідок історичного фатуму вирішувати світові долі. Адже духовним плодом Римської імперії був Христос...
Гетьманській державі, подібно до Карфагена, теж не вдалося устояти. Хоч вона мала чудово озброєну армію європейського зразка, видатних полководців і розвинений етнос, спроможний до захисту Вітчизни. Існує в колах вчених-істориків й інше пояснення невдач української історії. Багато хто вважає, що міжусобиці у вирішальні моменти позбавляли Україну державотворчих потенцій. Адже середньовічна Європа була сповнена такими ж колізіями.
У XV—XVIII століттях Річ Посполита мала слабку королівську владу і сильний сейм, що реально впливав на вирішення зовнішніх і внутрішніх справ. У ситуації, коли кожен депутат міг накласти «вето» на рішення сейму, держава страждала від колізій міжусобиці. Однак це не заважало Польщі зберігати стабільність і проводити кампанію на європейському Сході. Приєднавши у XVI—XVII століттях Литву та Україну, Річ Посполита стала могутньою європейською державою.
Українська гетьманська держава теж мала виборчу систему, але все одно не змогла відстояти себе.
У XV столітті в Московській державі виникла історіософська (яка проникає в таємниці історичних подій) концепція, що свідчила про те, що Москва — це третій Рим. Церковне пророцтво, вперше висловлене одним із ченців, виявилося віщим.
Москва прийняла естафету Риму. Важко й повільно підносилася вона над сусідніми містами, князівствами, поки наприкінці XV століття змогла об’єднати російський народ. Два сторіччя наполегливої боротьби перетворили московських государів на могутніх стратегів.
І ось у середині XVII століття гетьманська держава уклала військово-політичний союз із Москвою, згідно з яким в українських містах мали перебувати невеликі загони московських стрільців як символ відокремлення України від Речі Посполитої. Тут московські воєводи повторили тактику римських консулів: зачепившись хоч якось у країні, вони почали оволодівати її простором.
Деякі дослідники стверджують, що в невдачі гетьманської держави винні козацькі полки. Вони начебто пропили свою країну. Але подивимося, як протягом століття московські стрільці оволодівали простором України. Створювали остроги та інші військові укріплення для захисту від кримських татар. Запорізькі козаки були занадто демократичною військовою організацією, щоб розгадати задуми московських правителів.
Своєю доблестю українські козаки перевершували московських стрільців, але були беззахисними перед їхньою військовою дисципліною, затятістю та агресією. Процес асиміляції Україна переживала болісно. Москва розпинала Україну, катувала її душу, потім робила невелику перерву для загоєння ран і знову починала свої катівні та дибу. Все це робилося «по-братськи», «по-родинному», не соромлячись. Вона так чинила з усіма, хто не був покірним.
Згідно із пророцтвом «Москва — третій Рим», у лоні імперії повинен з’явитися Спаситель. Україна нагадує Голгофу — лобне місце. Слідуючи езотеричній логіці, в неї є шанс — воскреснути...
УКРАЇНЕЦЬ НІКОЛИ НЕ ВІРИВ У ЗНАЧУЩІСТЬ СВІТСЬКОЇ ВЛАДИ
Український гетьман обирався, його влада ніколи не абсолютизувалася. Тому українська церква існувала незалежно від першої особи країни. Своїми столицями українські гетьмани обирали невеликі міста (Чигирин, Батурин, Глухів), духовна ж влада завжди зосереджувалася в Києві. У нас ніколи не було поєднання двох гілок влади. Тому українське небо виявилося роздвоєним: небо земне, що символізує поклоніння земній владi, й небо божественне, що символізує собою авторитет духовної влади. Таким чином, Україна, що ввібрала багато якостей західного державного устрою, не змогла сприйняти східну традицію абсолютизму.
Життя без авторитетної влади — фатум українця. Якщо російська людина може оглянути неосяжні простори своєї держави і втішитися в своїй гіркій долі, то українцеві і в цьому немає відради. Він ніколи не вірив навіть у значущість своїх світських володарів. Тому що знав: влада його не захистить. В українця немає благовоління ні до духовної, ні до світської влади. Так і живемо ми: ні на землі, ні на небі...
ПЛАНЕТАРНА МІСІЯ УКРАЇНИ
Досліджуючи національне питання, російський філософ Володимир Соловйов (до речі, по матері — українець) писав: «Різні народності є різними органами в цілому тілі людства». Безсумнівно, Європа тут виконує функцію розуму, Індія — серця, Китай — основної життєвої (статевої) енергії, Америка — спинного мозку.
Світ різноманітний, і для його дослідження необхідна складна інтелектуальна модель. Їй відповідає Захід із численними розвиненими, самостійними націями. Східна Європа відповідає правій півкулі, що відповідає за цілісне, інтуїтивне сприйняття світу. Як відомо, ліва півкуля більш розвинена. Це — чоловіча активність, воля й дія. Права півкуля менш активна, менш диференційована. Вона відповідає жіночому, пасивному способу освоєння реальності.
Своїми глибинними структурами права півкуля пов’язана із серцем. Тому майже всі народи Східної Європи мають жіночу душу. Далі слідує, що за цілісне сприйняття світу відповідають і менш розвинені органи — народи. Дійсно, народи Східної Європи становлять меншину, вони не настільки розвинені порівняно із чудово пристосованими для завоювання світу націями Заходу. У Східній Європі явно домінують росіяни, українці поки що не розвинулися в повноцінну націю. В умовах жорсткої конкуренції націй Україна, як особливий орган правої півкулі, поки що не прокинулася остаточно для інтенсивної діяльності. Функції правої півкулі поки що не затребувані людством планети.
Але немає націй малозначних. Кожна має своє місце в єдиному «симфонічному оркестрі» планети. Порушення енергетичної рівноваги Землі не могло не відгукнутися приниженням ролі України в світі. Тому вона сприймається людством як майже непомітна гілка російського народу. Спочатку поляки, потім росіяни намагалися привласнити нас, не розуміючи унікальності українського народу.
Про те, що Україна призначена для вищої космічної творчості, свідчать таланти її землі. Ще донедавна наш народ вважався наймузичнішим у світі. Бортнянський, Глінка, Чайковський та інші видатні українські композитори сприймали музику небесних сфер. На жаль, українці зараз уже майже не співають, і це становище вельми згубно відбивається на вселюдській культурі. Так, сьогодні жоден народ-насильник не погодиться з тим, що в України є своя, Богом призначена роль. Невідомо, скільки в майбутньому доведеться поневолювачам України платити за приниження її душі...
ГОРОСКОП УКРАЇНИ
Наша країна народилася під Венерою. Згідно з езотеричною філософією якості, випромінювання Венери вище, ніж у Землі. Венера насичує нашу планету найвищими випромінюваннями, даруючи красу, духовні здібності. Повинен бути щасливий народ, який народився пiд сузір’ям Венери. Музичні, художні та інші творчі якості Вранішня Зоря подарувала нам. Можливо, мали б ми прекрасну долю, якби в гороскопі нашої країни не було планет-антагоністів, випромінювання яких набагато нижче за випромінювання Землі.
Перша планета — Марс. Ця планета транзитна, тобто яка проминає. Її вплив можна простежити впродовж останнього тисячоліття. Марс — планета агресії та війни. Великі імперії й агресивні держави створювалися під впливом цієї планети. Україні довелося стати жертвою таких народів. Татаро-монголи, кримські татари, Польща, Росія, євреї, німці постійно атакували нашу землю, перетворюючи її на п’єдестал для власного піднесення. На щастя, вплив Марса на Україну закінчується в ХХ столітті.
Великої шкоди заподіяв нам і Сатурн — планета безмежного смутку, нереалізованих можливостей і надій. У соціальному плані Сатурн символізує великодержавний шовінізм. Для неба України Сатурн — теж транзитна планета. Вона посилила жалюгідне становище нашої Вітчизни за останні п’ятсот років.
Дві ці зловісні планети скоро залишать небосхил України, а це означатиме припинення міжнародної агресії. Із ХХI століття лише Венера визначатиме долю нашої держави. Її домінуючий вплив приведе до розквіту творчого генія народу.
Майбутнє України бачиться надзвичайним. Наша країна стане Ізраїлем прийдешньої епохи. В її великому милосерді відносно інших народів прослуховуватиметься заклик світозорої Венери. Її доля нагадуватиме долю Попелюшки, котра великодушно простила всіх своїх лихих родичів...
