Українським виробникам тракторів потрібен платоспроможний споживач
48 відсотків вартості всієї продукції сільгоспмашинобудування України припадає на асоціацію «Укртрактор», яку очолює голова правління відкритого акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» Петро Тодоров. До неї входять вісім найбільших заводів Харківщини, які постачають на ХТЗ двигуни, ведучі мости, вузли гідронавіски, а також комплектують моторні заводи паливними насосами, турбокомпресорами, литтям і поковками. То чи вигідний лізинг для виробника техніки? З таким запитанням кореспондент «Дня» звернувся до виконавчого директора асоціації «Укртрактор» Анатолія МЕСТЕЦЬКОГО :
— Теоретично у сучасних умовах лізинг вигідний заводу. Це надходження грошей за вироблену продукцію, хоч і розтягнуте у часі. Та на практиці саме Державний лізинговий фонд став винуватцем скрутного становища, у якому опинився наш завод. Минулого року, виконуючи постанову Кабінету Міністрів про постачання тракторів до весни, ми мобілізували свої ресурси, набрали кредитів, щоб терміново виготовити для села 762 трактори на загальну суму 95,3 мільйона гривень. Віддали їх селянам достроково, без передоплати. А лізинговий фонд платити не поспішав, він і зараз винен 34,9 мільйони гривень.
Як наслідок, прямі фінансові втрати тільки ВАТ «ХТЗ» становили 20 мільйонів гривень. З’явилася заборгованість перед комерційними банками — 7 мільйона гривень. Через постачання без оплати наросла податкова недоплата і пеня. Без обігових коштів не можна купувати метал, комплектуючі, енергоресурси для нової продукції. Врешті, через борги Державного лізингового фонду ми не змогли випустити товарної продукції на 168,7 мільйона гривень. Це втрата більш ніж 1300 тракторів серії ХТЗ-170.
Асоціація «Укртрактор» за підтримки обласної держадміністрації ставить перед урядом і Верховною Радою питання про списання і реструктуризацію податкової заборгованості восьми підприємств харківського тракторобудівного комплексу. Ми вважаємо, що пеню взагалі необхідно скасувати, а сплату податків відсунути з огляду на те, що лізинговий фонд колись та розрахується. Я знаю, що прем’єр-міністр Віктор Ющенко настроєний категорично проти привілеїв — саме це і затримує проходження проекту закону про реструктуризацію у Кабінеті Міністрів. Та, підкреслюю: це не пошук нових пільг, а відновлення справедливості. Борги наших заводів перед державою виникли з вини самої держави.
— Здається, у нинішньому році такої проблеми з лізинговим фондом у вас не буде взагалі. У проект бюджету на 2000 рік для його поповнення не закладено жодної гривні.
— Це дуже погано для всієї країни. Постраждає насамперед сільське господарство. Лізинг необхідний. Значить, треба шукати шляхи поповнення Державного лізингового фонду. Минулого року він живився з 10-відсоткових амортизаційних відрахувань підприємств усіх форм власності. Потім Верховна Рада відмінила ці відрахування, що, власне, і послужило причиною боргів лізингового фонду перед асоціацією «Укртрактор» та іншими виробниками лізингового обладнання.
Є проект постанови Кабінету Міністрів про забезпечення підприємств агропромислового комплексу сільськогосподарською технікою у 2000 році. Там передбачається виділення 991 мільйона гривень для фінансування створення і підготовки виробництва нових сільгоспмашин, авансування виробництва з їх подальшою передачею сільгоспвиробникам на умовах лізингу. Визначено джерела фінансування: Державний інноваційний фонд, власні кошти підприємств, кредитні ресурси заводам і для ВАТ «Украгромашинвест», повернення лізингових платежів і державний бюджет. Причому, з держбюджету передбачається взяти всього 50 мільйонів для створення нових машин. Та, ви праві, у проекті бюджету немає і цього рядка.
Про важливість цієї справи говорить такий факт: серйозний імпульс для впровадження лізингу сільгосптехніки дав не хто інший як Президент України Леонід Кучма. Тому сільгоспмашинобудування України не тільки збереглося, але й опанувало виробництво нових тракторів, іншого обладнання.
Певно, настав час рятувати лізинговий фонд у цілому. Бюджетні та кредитні вливання необхідні. Сам по собі він не може вижити. Власних коштів із прибутку лізингові компанії не нагромадили: селяни не повертають боргів за отриману техніку. До того ж, всупереч здоровому глузду, у лізингу не бере участі банківський капітал. Якби прибуток, отриманий банком від забезпечення лізингових операцій, не оподатковувався високим податком, то банку вигідно було б кредитувати лізингоотримувача під низькі відсотки. Це справедлива пільга: виділяючи позичальнику кошти на купівлю сільгосптехніки, банк на кілька років омертвляє частину свого капіталу. Зате селяни отримують роботу.
— Можна собі уявити, які проблеми виникають нині у зв’язку з реалізацією указу Президента про прискорення аграрної реформи. Адже багатьох лізингоотримувачів просто не стане фізично — КСП розпускаються.
— Я б не став драматизувати ситуацію. В Україні сільське господарство було і залишиться концентрованим. Для масового функціонування дрібних фермерських підприємств просто немає трудових ресурсів, так що великі об’єднання обов’язково збережуться. Зміниться форма власності, прийдуть нові власники — є надія, що відповідальніші. Борги КСП перед державою буде списано. Так що для лізингового фонду прискорення аграрної реформи швидше плюс, аніж мінус. З виникненням ринку землі з’являється можливість брати її як заставу за надані у кредит трактори та комбайни. Це іпотека. Адже вчора КСП, отримуючи трактор по лізингу, нічим за нього не відповідало. Завтра, віддаючи землю у заставу, землевласник постарається використати отриману техніку з максимальною віддачею — заставу треба виручати. А ми, виробники техніки, тільки виграємо від зміцнення лізингових компаній.
— Анатолію Соломоновичу, поки ці реформи відбудуться, спливе немало часу. Чи не помре хворий, не дочекавшися кінця лікування? Чи стане сил у Харківського тракторного заводу пережити період реформ на селі?
— Ми вже відмовилися від райдужних надій на тотальну підтримку держави. Курс ХТЗ — це пошук нових ринків і, тим більше, повернення втрачених. Величезне поле діяльності на європейській частині Російської Федерації. І хоч сільське господарство Росії також зазнає труднощів, окремі замовлення від нього ми отримуємо. Є перспектива створення спільних підприємств зі збирання тракторів. Надходження від реалізації нашої продукції у далеке зарубіжжя також допомагають протриматися.
— Відомо, що Президент України Леонід Кучма неодноразово бував на вашому підприємстві, бачив важливість проблем і давав різні доручення уряду. Щоправда, більшість із них не виконано, однак на фоні такої турботи чи не виглядає прагнення ХТЗ провести через парламент закон про реструктуризацію його боргів як бажання «нагріти» собі місце, користуючись «особливою увагою»?
— Та ні. По-перше, борги треба віддавати, тому наші вимоги справедливі. По-друге, якщо говорити серйозно про підтримку вітчизняного виробника, то йому потрібні не ласкаві слова, а дешеві засоби виробництва і платоспроможний споживач. Що таке трактор марки «ХТЗ»? Це дешевий хліб. Адже ціну трактора, комбайна, плуга, сівалки закладено у кожному буханці. Підраховано, що при оранці одного гектара землі нашим трактором прямі експлуатаційні витрати становлять 24 гривні. Якщо застосовувати «Джон Дір» або «Кейс», то ці витрати у 3—4 рази більші. Інакше кажучи, якщо український землероб не зможе купувати харківські трактори, то його бізнес буде ще менш прибутковим, ніж зараз. Ми вже отримали попередні заявки на постачання по лізингу 4,5 тисяч тракторів у нинішньому році — чи не доказ це того, що продукція ХТЗ потрібна? Значить, необхідно вдосконалити систему її оплати у розстрочку.
Крім того, ми порушуємо питання про включення у систему лізингу і двигунів СМД виробництва АТ «Серп і Молот» і ХЗТД, щоб споживачі отримали можливість якісного ремонту техніки. Та це деталі. Наше тверде переконання таке: під час радикальної реформи у сільському господарстві необхідно реформувати і систему відносин виробників сільськогосподарської техніки та її споживачів. Якщо споживач хоче купити, необхідно створити для цього всі умови. Це і буде ринковий підхід.
