«Укрнафта» на виставці та в житті
На цьому тижні в Національному комплексі «Експоцентр України» проходять виставки «Інтернафтогаз’2005» і «Автозаправний комплекс’2005». Особливу увагу відвідувачів — фахівців нафтогазової галузі — привертав стенд ОАО «Укрнафта», провідної нафтовидобувної компанії нашої країни, яка до того ж прагне створити в себе вертикально інтегровану структуру, що об’єднуватиме всі виробничі процеси — від буріння свердловин до роздрібної реалізації нафтопродуктів споживачам. Про це у інтерв’ю «Дня» із заступником голови правління компанії з переробки нафти та газу Володимиром ТРОЦЕНКОМ.
— Сьогодні ми закінчили оформлення документів на 389 автозаправних станцій. 312 із них уже працюють і надають послуги автомобілістам, решта — готується до цього, поки відповідні документи розглядаються Антимонопольним комітетом. У наших планах довести в 2005 році кількість АЗС, що працюють під брендом «Укрнафти», до 800 одиниць. У кожному регіоні України працюватиме мережа наших автозаправних станцій. Усі вони збудовані за сучасними проектами — не раніше 2000 року, а деякі стали до ладу лише минулого або й навіть цього року. У середньому на більшості «заправок» добова реалізація пального наближається до 10 тонн. А у тих, що знаходяться на так званих комерційних місцях, вона навіть у 2-3 рази більша.
— Ваші автозаправні станції реалізують нафтопродукти, вироблені із сировини, видобутої «Укрнафтою»?
— На жаль, сьогодні ми ще не можемо про це говорити. Тому що власних нафтопереробних заводів компанія нині не має. Торік нам було дозволено урядом працювати по давальницькій схемі, і наша нафта спрямовувалася на НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і «Укртатнафта». Частина газоконденсату перероблялася на Шебелинському газопереробному заводі, а потім отримані там нафтопродукти направлялися на наші АЗС. Сьогодні справа організована інакше, оскільки нафта й конденсат реалізуються виключно на аукціонах. Тому ми змушені купувати нафтопродукти за кошти, які отримуємо від продажу нафти. За такого підходу рентабельність на 25—30% нижча, ніж за вертикально інтегрованою схемою. Якщо сьогодні аукціонна ціна в середньому 1600 гривень за тонну нафти, то вартість тонни нафтопродуктів, виготовлених з цієї сировини, 2100 — 2200 гривень за тонну. Через те, що створення вертикальної інтеграції не закінчено, ми, а отже й держава, яка є власником 50% акцій компанії, та бюджет, який отримує менше податків, чимало втрачаємо. У світі практично немає жодної нафтової компанії, яка б не мала в своєму складі нафтопереробки. Ми сподіваємося, що уряд придiлить авагу цьому питанню з розумiнням того, що «Укрнафтi» необхідно закінчити формування вертикально інтегрованої структури, до якої б входив нафтопереробний завод. А мережа АЗС у нас уже майже сформована.
— А чим відрізняються ваші АЗС від інших, що працюють на цьому ринку?
— Для нас найважливіше — питання якості. Щоправда, тут є залежність від того, чи ми самі перероблямо свої нафтопродукти, чи купуємо готові. В першому випадку ми гарантуємо якість продукції, а от нафтопродукти, що купуються на загальному ринку, викликають якісь перестороги, оскільки не ми є їхніми виробниками. Це питання для нас досить актуальне. Я ще раз наголошую на тому, що якість послуг можна забезпечити лише тоді, коли в нашому розпорядженні буде закінчений комплекс ВIНК. Сьогодні ж із нього буквально вирвано нафтопереробку, і ми розв’язуємо цю проблему шляхом вхідного контролю нафтопродуктів. Як наслідок, якість нафтопродуктів на наших АЗС знаходиться на належному рівні.
— Які нові об’єкти «Укрнафта» планує ввести в експлуатацію цього року?
— 2005 рік відрізнятиметься від попереднього тим, що ми не допустимо зниження показників капітального будівництва, як торік, коли ми брали своєрідний тайм- аут на підготову до пуску об’єктів і переробку проектно-кошторисної документації. Плани будуть виконані. Ми цього року зробимо помітний крок уперед. Серед значних пускових об’єктів — облаштування Бугруватівського родовища. Роботи тут мають бути завершені у стислий строк — 12 місяців. Для модернiзацiї цiєї площадки планується вкласти 40 мільйонів гривень. В районі Глинсько-Розбишевського родовища, згідно з Кіотською угодою, яка забороняє працювати з нестабільним газовим конденсатом, маємо ввести в дію установки для стабілізації конденсату. На це планується витратити 12—15 мільйонів гривень. А термін введення цих об’єктів до 1 серпня. Обладнання вже замовлено, і нині два великі вітчизняні машинобудівні заводи — Чернівецький і Павлоградський — не просто завантажені, а перевантажені нашими замовленнями. Вони змушені навіть залучити людей в додаткові зміни, щоб виконувати погоджений з нами графік.
Цього року маємо також збудувати ряд нафто- і газопроводів локального характеру. Проводиться також реконструкція двох газопереробних виробництв — Пасічнянського і Гамаліївського. Там будуть встановлені імпортні установки, які дозволять підвищити якість газу.
Минулого року не вдалося погодити на спостережній раді компанії проект будівництва Гамаліївського газопереробного заводу. Цього місяця спостережна рада має схвалити відповідне рішення, тому що готові тендерні документи як канадської та німецької фірм, що хочуть брати участь у будівництві, так і Сумського машинобудівного заводу. Всі угоди вже погоджено. Термін будівництва до пуску приблизно 18 місяців. Якщо все піде так, як ми плануємо, то у серпні наступного року введемо установку до ладу. Тут буде споруджено повний комплекс обладнання, який включатиме і технологічні установки, і системи енергетики, і зливо-наливні естакади, і резервуарні парки.
— Чи розраховуєте ви отримати якісь кошти, в тому числі, можливо, і на капітальне будівництво, від того кредиту (2 млрд. євро), який має надати Німеччина «Нафтогазу України»?
— У нас є своя кредитна лінія, залишок на якій нині понад $100 мільйонів. Щоправда, її спрямування — здебільшого на закупівлю автозаправних комплексів. Але при необхідності правління компанії може коректувати витрачання цих грошей, які є в розпорядженні безпосередньо нашого акціонерного товариства. Що ж до кредиту, який має одержати НАК «Нафтогаз України», то слід почекати, коли буде зроблено розподіл цих коштів. Президент України сказав, що частину від них буде спрямовано на реконструкцію видобувних процесів. Яка доля від того припаде «Укрнафті», поки що говорити зарано.
— У вашої компанії донедавна були деякі проблеми з дозволами на розвідку та експлуатацію родовищ. Вони якось розв’язуються?
— Можна сказати, що цей процес започатковується. Однак для цього необхідне кардинальне рішення уряду. Питання ліцензій має розв’язуватися за принципом: на тих родовищах, які вже частково або й повністю облаштовані, право працювати повинен отримувати той, хто вже вніс і свою частку праці, і фінансово-матеріальні ресурси, і головне — розвідав дані родовища. Обговорення цієї проблеми йде, але, на жаль, позитивного рішення щодо тих родовищ, у яких ми зацікавлені, поки що немає. Не вирішене й питання відведення землі для розвідувального й експлуатаційного буріння. Вчора в мене була розмова на приватній землі одного з фермерів. Там працює чотири свердловини. Тож за один гектар він просить 70 тисяч гривень, а за два, які нам потрібні, відповідно, 140 тисяч. Знайдіть агрогосподарство, яке отримувало б подібні доходи, вирощуючи будь- яку найприбутковішу культуру. На жаль, такі питання законодавством не врегульовані, і виходить, що землевласники, здаючи землю в аренду, можуть діяти на свій розсуд. Що стосується виділення державної землі під розвідувальне й експлуатаційне буріння, то тут також багато проблем. Відповідний законопроект щодо поліпшення та спрощення умов і вимог при землевиділенні готується до подання на розгляд Верховної Ради. Але якщо залишити діючу до сьогоднішнього дня процедуру, то можу сказати, що отримання ділянки вимагає не менше двох років. Враховуючи, що багато з наших родовищ вже на грані вичерпання, це — неприпустимо, бо руйнує всі наші плани як щодо буріння і облаштування родовищ, так і відносно капітального будівництва, оскільки земля тут здебільшого береться в постійне користування. Ми сподiваємося на конструктивне правове врегулювання цих проблем.
