Унікальна операція
Уперше в лікарській практиці видалення підшлункової залози не зашкодило життю пацієнта![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20071108/4193-6-1.jpg)
Коли донька Романа Зіменка йшла до першого класу, татка не було поряд: у той час йому робили операцію з видалення підшлункової залози. Вонa пройшла успішно. За словами лікарів, після цілковитого видалення цього органу пацієнти рідко залишаються живими, тож випадок з Романом Зіменком вони називають унікальним. Наразі пацієнт проходить курс реабілітації, який триватиме понад рік. За 30-річну практику в доктора медичних наук Першої міської клінічної лікарні Києва Володимира Скиби лише двічі пацієнт залишався живим після такої складної операції (порятунок Романа Зіменка — один з цих щасливих випадків). Стовідсоткове видалення підшлункової залози роблять тоді, коли вона, мовою хірургів, повністю «переварилася».
ВРЯТУВАЛА ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ
Хвороба в 30-річного Романа Зіменка з’явилася раптово. Спочатку він відчув гострий біль, який супроводжувався підвищенням температури. Лікарі поставили Романові невтішний діагноз — гострий панкреатит (захворювання підшлункової залози). На думку медиків, цілковите видалення органу було єдиним способом зберегти життя пацієнта. Нині, переживши сім складних операцій, Роман Зіменко поступово повертається до звичайного способу життя. Лікарі стурбовані лише тим, що в пацієнта може розвинутися цукровий діабет — як наслідок хірургічного втручання (ця хвороба з’являється у 80% прооперованих).
— Після операції я почуваю себе значно краще, — розповів Роман Зіменко. — Я більше не відчуваю різкого болю в боках та в грудях. Нарешті спала висока температура, яка трималася протягом двох місяців, поки відбувалися операції. Настав етап видужування, але нікому невідомо, скільки часу він триватиме. Я вдячний усьому колективу лікарів, які зберегли моє життя. Оскільки дуже важливо правильно вибрати методи та час лікування, свій порятунок я пов’язую з інтуїцією лікарів.
Професор Володимир Скиба, який проводив основну із семи операцій, стверджує, що успіх будь-якого хірургічного втручання на 50% залежить від пацієнта. Скільки б часу та майстерності не витратив лікар на хворого, без його волі до життя порятунок неможливий. Якщо вірити давнім філософам, між лікарем та пацієнтом мусить бути взаємна тяга до життя, що й сталося у випадку із Романом Зіменком.
РІДКІСНЕ ЯВИЩЕ В ХІРУРГІЇ
У медичній практиці операції з видалення злоякісних пухлин на внутрішніх органах трапляються значно частіше, ніж оперування хворих на гострий панкреатит. За словами Володимира Скиби, захворювання підшлункової залози — це типова хвороба слов’янської нації. Наразі проблему лікування цієї підступної хвороби не в змозі вирішити жодна клініка світу.
— Найчастіше гострий панкреатит розвивається в тих людей, що зловживають алкоголем, уживають неякісну та жирну їжу або мають жовчнокам’яну хворобу, — продовжив Володимир Скиба. — У 20% хворих людей неможливо визначити причини розвитку хвороби. У більшості випадків хворі на гострий панкреатит потребують операції з часткового видалення підшлункової. Хірурги залишають в організмі пацієнта 40—50% залози, що достатньо для виконання її функцій. Якщо видалити орган повністю, його функції повинні виконувати клітини інших внутрішніх органів — печінки, нирок тощо. У людини, яка зловживала алкоголем та жирною їжею, вони теж хворі й не можуть справно виконувати свою роботу та ще й перебирати на себе функції підшлункової. Тому більшість операцій з повного видалення залози має для пацієнтів летальне завершення.
Як розповів Володимир Скиба, висока летальність при тяжких формах панкреатиту залишається стабільною протягом останніх 30 років і варіює від 40 до 80%. Незважаючи на нові методи лікування та сучасне обладнання, боротьба з цією хворобою просувається дуже повільно. За словами професора, чимало лікарів повертаються до старих методів лікування хвороби, що не покращує результатів хірургічного лікування.
ХВОРІЄМО ЧЕРЕЗ НЕПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
Гострий панкреатит зараз посідає друге місце серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. За деякими даними, він навіть веде першість серед гострих патологій (раніше цю позицію займав апендицит). Володимир Скиба пояснює це зміною соціального статусу захворювань. Якщо раніше холецистити були рідкістю в медичній практиці, то нині кожна київська лікарня щороку фіксує 200-300 випадків захворювань на жовчнокам’яну хворобу.
На думку хірурга, це аж ніяк не пов’язано із погіршенням екологічної ситуації в країні, на що найчастіше нарікають фахівці. Головна причина появи захворювань органів черевної порожнини — неправильне харчування українців.
— Один із стартових моментів розвитку хвороби — це вживання гострої та солоної їжі, — зауважив пан Скиба. — Особливо негативно впливає на органи черевної порожнини жирна їжа, передусім сало, яке так полюбляють українці й часто доповнюють келихом пива або міцнішого напою. Такий «десерт» аж ніяк не задовольняє організм людини. У кожній клініці України є хворі, що потрапили на хірургічний стіл саме через уживання жирної їжі разом з алкоголем. Такі пацієнти часто перебувають у реанімаційних відділеннях, оскільки їм властиві прояви психозів — алкогольних та панкреатичних. Якщо не ізолювати їх від зовнішнього світу на перших етапах лікування, вони можуть завдати шкоди і собі, й іншим людям, бо зовсім не керують своєю поведінкою.
Лікарі радять дотримуватися раціонального та збалансованого режиму харчування — це вбереже здоров’я від тяжких захворювань.