Унікальна знахідка в «Херсонесі Таврійському»
Старовинні поховання — це склепи, вирубані в товщі скелі на глибині 3 — 3,5 м від сучасної поверхні. У склепи ведуть прямокутні входи-дромоси, з яких, ступаючи декількома сходинками, можна потрапити в поховальну камеру. У стінах камер розміщені ніші-лежанки, на яких у старовину здійснювалися поховання померлих. Стіни поховальних камер покриті фресковим чорно-червоним розписом — гірляндами і квітками. Зліва від входу над квіткою зображено чашу, а на задній стінці однієї з ніш-лежанок — павича. Тіло павича — синього кольору, а хвіст — темно-коричневого. Стіни склепу під лежанками прикрашено прямокутним орнаментом, який можна вважати наслідуванням розписів стін житлових приміщень з тієї причини, що стародавні громадяни Херсонеса вважали поховання житлом померлого.
Досліджувані археологами склепи були пограбовані ще в давнину, свідченням чого є те, що немає останків похованих, якихось предметів, а також має місце грабіжницький пролом. Тому для визначення часу фресок та їхньої атрибуції першорядного значення набуває аналіз розпису, що вимагає досить тривалого часу. Проте вже сьогодні можна більш або менш упевнено казати, що в розписі дуже значні традиції античної школи живопису. Однак зображення чаші, яка в ранніх християн була пов'язана з обрядом причастя, а також павича — християнського символу безсмертя, переконує в тому, що перед нами ранньохристиянські поховання. Заздалегідь вони можуть бути віднесені до другої половини V — VI ст. Іншими словами, склепи є оригінальними пам'ятками раннього християнства.
Можна висловити декілька попередніх міркувань не тільки про датування відкритих пам'яток, але й про їхні атрибуції. Те, що немає в розписі зображень людських фігур і сюжетів з участю людей, характерних для античного поховального фрескового живопису, а також переважання в ньому «квіткових» мотивів, що символізували обстановку райського саду, свідчить про близькість смислової спрямованості відкритих фресок до вчення монофізитів. Як відомо, монофізити, на відміну від більшості східних церков, заперечували людську природу Христа. Це вчення, яке виступало проти ортодоксальних догматів Вселенських соборів, набуло найбільш широкого поширення в східних районах Візантійської імперії, в Малій Азії, з якою середньовічний Херсонес підтримував протягом декількох сторіч різнобічні зв'язки.
Природно, що це поки що тільки одна з можливих гіпотез. Однак хотілось би підкреслити, що склепи з розписом, відкриті в Херсонесі 1999 р., явище дуже рідкісне, унікальне — археологічний успіх на порозі святкування 2000 років від дня народження Христа. Досить сказати, що останній такий склеп у Херсонесі було розкопано 1912 р. Після реставрації та консервації живопису склепи мають стати музейними об'єктами, які дадуть можливість багатьом людям отримати наочне уявлення про ранньохристиянський живопис на півдні України.
Сьогодні, на жаль, ні в Інституту археології НАН України, ні в Національного заповідника «Херсонес Таврійський», у віданні якого перебувають ці унікальні пам'ятки, на це немає коштів. Тому була б вельми бажана для здійснення цієї роботи підтримка багатих людей, а також Православної церкви.
У зв'язку із цим хотілося б підкреслити, що результативне проведення розкопок склепів із ранньохристиянським живописом стало можливим завдяки дружній і безкорисливій допомозі київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на чолі з пп. Скляренком та Хворостяним. Ці люди продовжують в Україні кращі традиції українського меценатства. Хотілось би сподіватися, що, незважаючи на економічні труднощі, таких людей з кожним роком буде дедалі більше і більше. Адже пам'ятки старовини безмовні і беззахисні, а тому потребують постійної і непослабної уваги до себе не лише вчених, але і всіх поінформованих людей.
