Унікальний історичний центр української садівничої науки

Ситуація з перейменуванням Інституту помології ім. Л.П. Симиренка НААН на Дослідну станцію помології ім. Л.П. Симиренка з подальшим підпорядкуванням Інституту садівництва НААН, про яку «День» писав у №№ 237 і 2 від 27 грудня 2016 року та 12 січня 2017-го відповідно, набуває дедалі більшого резонансу. Редакція отримала лист від керівників Городищенської РДА та райради за захист установи.

Цього року наша країна і весь науковий світ має вшановувати 130-річчя від дня створення першої на теренах колишньої Російської імперії дослідної садівничої установи — славетного Помологічного розсадника всесвітньо відомого українського ученого, садівника та помолога Левка Симиренка.

Ще наприкінці ХІХ століття колишній політв’язень царського режиму, випускник Київського та Новоросійського університетів, кандидат природничих наук Левко Симиренко створив у родинній садибі Платонів хутір, поблизу Городища на Черкащині, найбільшу в Європі помологічну колекцію. У ній було зібрано понад три тисячі сортів плодових, горіхоплідних, ягідних, декоративних культур та винограду. Його класичні наукові праці й донині залишаються величезним національним надбанням України, гідно представляючи її в науковому світі.

Після вбивства Левка Симиренка і націоналізації помологічного розсадника батьківську справу продовжив його син та учень, професор Володимир Симиренко. Він ініціював створення 1921 р. на базі Помологічного розсадника першої в Україні державної Мліївської садово-городньої станції та Центрального помологічного розсадника України. Цими установами учений світового масштабу успішно керував упродовж десяти років.

Сам учений підготував і видав цілу низку наукових монографій, підручників та посібників для вищих та середніх навчальних закладів. Багато рукописів його наукових праць було знищено під час арешту як «ворога народу» 1933 р.

Після реабілітації родини Симиренків 1957 р. в Україні розпочався доволі довготривалий та болісний процес відродження величної симиренківської спадщини та унікальної наукової української садівничої школи. Одним із найвагоміших досягнень у відродженні безцінної симиренківської спадщини стало створення 1989 р. на базі Мліївської дослідної станції Інституту лісостепу України (нині Інституту помології ім. Л.П. Симиренка).

Науковці Інституту помології ім. Л.П. Симиренка збагатили асортимент України майже 200 сортами плодових ягідних та горіхоплідних культур. За виведений інститутськими селекціонерами сорт яблуні Слава переможцям троє мліївських науковців вшановані Державною премією СРСР. А за розробку нових технологій вирощування саджанців та створення інтенсивних насаджень директор Інституту академік НААН України Микола Артеменко нагороджений Державною премією України. В Інституті виросли два академіки НААН України, шість докторів та кілька десятків кандидатів наук. Багато науковців Інституту вшановані премією ім. Л.П. Симиренка.

З огляду на це, ми вважаємо, що скороспішне рішення керівництва Академії аграрних наук про перетворення Інституту помології ім. Л.П. Симиренка на регіональну дослідну станцію є помилковим. Рішення не обговорювалось науковою громадськістю, не узгоджувалось ні з Інститутом національної пам’яті України, ні з районними та обласними органами влади, ні з депутатами різних рівнів, ухвалювалося навіть без участі колективу Інституту. Дуже прикро, що ця провокаційна академічна ухвала відбулася напередодні двох важливих для України та української садівничої науки дат: 130-річчя Помологічного розсадника Симиренка (2017 рік) та 125-річчя від Дня народження професора Володимира Симиренка (грудень 2016 рік).

Перетворення діючого наукового закладу на дослідну станцію призведе до незворотних наслідків не лише в галузі вітчизняної садівничої науки, а й у питаннях земельних і майнових відносин, завдасть непоправної шкоди демографічній ситуації в регіоні, знищить безцінне культурно-історичне і науково-економічне середовище, закладене упродовж трьох століть поколіннями родини Симиренків — підприємців, науковців, громадських діячів і патріотів України.