Урок новій владі

Юлія Тимошенко наче у воду дивилася, коли 4 лютого у парламентській залі, оголошуючи список новопризначених голів облдержадміністрацій, не назвала прізвище губернатора Хмельниччини. Вказала, що це буде маленькою інтригою. Інтрига тривала недовго (тут-таки повідомили, що область очолив народний депутат України Віталій Олуйко), проте невдовзі отримала несподіване продовження. 9 лютого під тиском громадськості В. Олуйко подав заяву про відставку, яку Президент України В.Ющенко прийняв того ж дня.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Сам Віталій Олуйко 7 лютого на своїй першій прес-конференції на посаді губернатора пояснив оту інтригу в парламенті тим, що тримався до останнього: мовляв, у ту мить, коли прем'єр-міністр зупинилася на півслові, до нього були звернуті погляди найвищих осіб держави. «І я дав згоду... Я давав собі звіт, що не всіма це призначення буде сприйняте позитивно, але не міг відмовити Президенту», — зазначив Віталій Миколайович. З його слів, у результаті тривалих консультацій край було віддано на відкуп соціалістам або аграріям. Одначе соціалісти чомусь не знайшли у своїх лавах гідну кандидатуру.

Ця прес-конференція «губернатора на годину» була лише одним із кульмінаційних моментів політичної драми, що розгорталася відповідно до законів жанру. «5 лютого делегація від області їхала до столиці на перший з'їзд об'єднання «За Україну, за Ющенка». У дорозі обурювалися цим призначенням. Тоді й вирішили звернутися із заявою до з'їзду про своє рішуче неприйняття пана Олуйка на посаді губернатора. З'їзд, до трьох тисяч делегатів, одностайно прийняв нашу заяву», — повідомив для «Дня» заступник координатора виборчого штабу Віктора Ющенка у Хмельницькій області Віктор Назар. Повернувшись додому, делегація звернулася до В. Олуйка із заявою: «Ми, керівники виборчих штабів кандидата у президенти України, а нині Президента України Ющенка В.А. і його довірені особи у Хмельницькій області, зважаючи на волевиявлення понад 80 відсотків виборців, обурені вашою згодою на призначення вас на посаду голови обласної державної адміністрації. Враховуючи те, що ви активно працювали на провладного кандидата Януковича В.Ф., обласний штаб якого систематично порушував своїми діями Закон України «Про вибори Президента України» (про що свідчать постійні виступи у засобах масової інформації та відеоматеріали), ви не маєте морального права займати цю посаду... Вимагаємо від вас добровільно відмовитись від цієї посади. У разі вашої незгоди з цією позицією будемо ініціювати безстрокові масові заходи протесту».

ВЛАСНЕ ІСТОРІЯ

Не сидів, склавши руки, і новий губернатор. 6 лютого, у неділю, він запросив на зустріч до облдержадміністрації лідерів обласної коаліції політичних партій «Сила народу». «Розмова тривала три години. Ухвалили заяву», — повідомив Віталій Олуйко на прес-конференції 7 лютого. Тут-таки учасникам вручили текст цієї заяви, де, зокрема, йшлося: «Оскільки новопризначений голова облдержадміністрації ще не проявив себе конкретними діями, вважаємо, що висловлення недовіри та спроби домогтись його відставки є необґрунтованими і такими, що гальмують початок реальних перетворень в області». На питання, чому цей документ ніким не підписаний, В. Олуйко відповів, що кур'єр іде від партлідера до партлідера — ті підписують...

«Ми не підписали цю заяву», — повідомив для «Дня» голова облосередку Української народної партії Левко Бірюк. Керівник Хмельницького райштабу Микола Брянгін згадав: «У неділю до мене зателефонували, запросили на зустріч до Олуйка. Сказали, що може відбутися й окрема розмова. Тобто — про посаду... Ми робили революцію, а її плоди... іншим?»

8 лютого В. Олуйко зустрівся із авторами адресованої йому заяви за зачиненими дверима. Пропонував посади, погоджувався на всі їхні умови, крім однієї. Вони ж вимагали, аби Віталій Миколайович сам пішов у відставку. «Де він був у жовтні? З Януковичем! Перейшов в аграрну фракцію. Офіс облосередку цієї партії правив за штаб Януковича. Є відеоматеріал. Тому що Віталій Миколайович... послідовний», — говорить Віктор Назар.

Про свою послідовність і відданість В. Олуйко розповів в інтерв'ю місцевій пресі 21 жовтня 2004 року: «Я почну, попереджаю, це не якась похвальба, з себе. Десять років відпрацював заступником голови облдержадміністрації, пройшов там троє виборів президентських — раз Кравчука і двічі — Леоніда Даниловича Кучми. Я — в Народно-демократичній партії. Мене висував блок «За єдину Україну». Тому увійшов до парламентсько-урядової більшості, яка створила коаліцію. Я людина командна, сповідую дисциплінованість та послідовність. Я не бігав і не бігатиму із фракції у фракцію. Далі. Наша партія теж могла висунути свого кандидата на посаду президента. Йшла дискусія щодо Валерія Павловича Пустовойтенка. Міг би бути й Литвин, Тігіпко, Кирпа. Навіть Володимир Радченко — секретар Ради нацбезпеки. Але дискусія завершилася, і з'їзд підтримав Віктора Януковича. Я особисто теж підтримую цю людину. Хоча окремі методи агітації за нього не витримують ніякої критики й можуть спрацювати навпаки. Як заступник голови комісії я не маю права проводити якусь агітаційну роботу. Тому скажу таке: на прикладі свого Волочиського виборчого округу бачу конкретну діяльність уряду Віктора Януковича».

На території Волочиського виборчого округу — ошукані, спустошені, зацьковані нуждою та беззаконням села, які проголосували супроти тодішньої влади. «Що ж сказати після цього призначення людям, яким ми обіцяли краще життя за Ющенка, як їм в очі дивитися?» — допитується начальник Волочиського райштабу Володимир Корицький. Цими ж питаннями переймалися ще до 9 лютого і його колеги — Ростислав Ярема із Кам'янця-Подільського, Григорій Мельничук і Олег Шалепал із Хмельницького... Вони заявляють, що громадськість на місцях зустріла це призначення «у багнети».

РОЗВ'ЯЗКА

Заступник координатора обласного штабу Віктор Назар обмовився, що, виступивши із заявою, автори дають урок новій владі, заради становлення якої брали найактивнішу участь у помаранчевій революції. У чому цей урок полягає? Заяви прем'єр-міністра Юлії Тимошенко про те, що посада у владі не повинна давати жодних фінансових дивідендів, щиро привітали у містах, містечках і найглухіших селах. Одначе нова влада наступила на старі граблі, роздавши політичні дивіденди у вигляді портфелів попутникам. Тим, хто, образно кажучи, розкладав яйця в різні кошики або встиг ускочити в останній вагон потягу. То чому ж, запитується в задачі, ті, хто взявся за операцію з розділення «сіамських близнюків», не зважив і на цей «орган»?

Одначе це призначення — також урок місцевим революціонерам. Розбігшись після виборів по своїх партійних квартирах, вони заходилися висувати свої кандидатури на одну губернаторську посаду. Не обійшлося й без провінційної підкилимової метушні. «Йдеться не про персоналії, а про принципи», — говорить Віктор Назар. Він таки відповів на питання про те, кого волів би бачити губернатором обласний штаб, — заступника губернатора Івана Гладуняка, якому, мовляв, є що сказати про те, де саме і з ким був ще у жовтні 2004-го. Сам же Іван Гладуняк 8 лютого несподівано дав прес- конференцію, на якій заявив, що не має претензій на посаду першої особи у краї, що в нього одне-єдине бажання: трудитися там, де доручать.

А 9 лютого йшли, їхали учасники акцій протесту на головний майдан Хмельницького і до будівлі секретаріату Президента в Києві. Погоджувалися з тим, що лідерові Аграрної партії Володимирові Литвину Леонід Кучма дав Героя України. Не заперечували б, якби вже нова влада нагородила орденами, медалями, грамотами його соратників. За те, що підтримали матеріально революціонерів у дні, коли успіх Віктора Ющенка став очевидним для всіх... Відтак учасники мітингу у Хмельницькому ухвалили резолюцію, в якій вважають, що «призначення головою облдержадміністрації Віталія Олуйка, який скомпрометував себе активною участю у передвиборчій кампанії на користь Віктора Януковича, є результатом політичного тиску на главу держави з боку парламентської фракції аграріїв, представники яких на Хмельниччині пов'язані з найбрутальнішим тиском на подолян і фальсифікаціями на виборах. А тому мітинг вимагає від Віталія Олуйка проявити мужність і добровільно подати у відставку». Учасники мітингу також закликали «усіх лідерів державницьких сил області до єдності й прозорості у висуненні кандидатур на посаду голови облдержадміністрації, голів райдержадміністрацій, інших кандидатів на ключові посади у виконавчій гілці влади».

ДО РЕЧІ

«Моє призначення на цю посаду підтримала не одна політична сила, а цілий конгломерат, що входить до складу коаліції «Сила народу», — сказав кореспонденту «Дня» Ксенії ВАСИЛЕНКО сам Віталій ОЛУЙКО. — Її учасники після багатосторонніх консультацій погодилися із таким вибором Президента, що було зафіксовано у відповідній угоді. Єдина умова: новий голова адміністрації при вирішенні кадрових питань враховуватиме пропозиції усіх суб'єктів політикуму. Втім, це не сподобалося представникам місцевих, уже розпущених передвиборчих штабів. Перебіг подій бачився їм зовсім по-іншому, а всі пости було умовно розподілено іще до інавгурації. У області знайшлися зацікавлені бізнесмени, що профінансували цю провокацію. На площу Хмельницького вийшло близько сотні людей, а в Київ приїхало ще із 60. Фактично невелика група людей не зовсім чесними методами взялася впливати на волю Президента. У столиці мене силоміць примусили написати заяву. Пікетники оточили на подвір'ї Банкової і, скандуючи «Заяву!», всучили папір і ручку. Що мені було чинити? Стояли камери, по телевізору все це дивилися старенькі батьки, родина, друзі… Знаєте, я іншого виховання й не стану терпіти такої ганьби.

Тут, на місці, відчуваю колосальну підтримку простих людей. Відчув її навіть під час прес-конференції, від журналістів. Із самого ранку четверга до мене приходили представники політичних партій, громадських та молодіжних організацій, церкви. Висловлювали готовність їхати на мою підтримку до Києва, розбивати намети. Але ж я цивілізований політик і не можу допустити сутички! Мої опоненти про це знають і мають, таким чином, іще один козир для спекуляцій.

У цій ситуації надзвичайно важливою є реакція Президента. Я та мої союзники проситимемо його делегувати в область держсекретаря чи іншу вповноважену особу для проведення переговорів з метою пошуку компромісу. Інший варіант — доручити обласній раді, яка, згідно з законом про місцеве самоврядування, має відповідні повноваження, порекомендувати лідеру держави бажану кандидатуру на губернаторство. У принципі, я готовий й надалі виконувати доручені мені обов'язки, працюючи на розбудову Хмельниччини».