Вето Арчибасова

Уже двічі прилуцький сільський голова Валентин Арчибасов накладає вето на рішення депутатів щодо об’єднання з Луцьком. Вперше він це зробив минулого року, вдруге — нещодавно, після рішення сесії все ж утворити з обласним центром Волині єдину територіальну громаду. Луцьк давно прагне приєднати навколишні села, бо відчуває величезну потребу в розширенні своїх меж. Так склалося, що міські мікрорайони плавно переходять у сільські, прилуцькі села багатіють, бо володіють землею фактично в межах міста, а саме місто задихається без землі.

Прилуцьке — найближче до Луцька. І воно найбідніше та найзанедбаніше, порівняно з іншими багатими приміськими селами. «Закрайсвіття» — навіть таким словом характеризують Прилуцьке, бо тут час ніби зупинився у далекому радянському минулому. Нема інфраструктури, погані дороги... Луцьк Прилуцькому обіцяв дуже багато чого, проте просив одного — землі для будівництва. І прилуцький сільський голова Валентин АРЧИБАСОВ на початку процесу ймовірного об’єднання в коментарі газеті «День» також підтримував партнерство з містом. «Село залишиться селом, а місто — містом. Але поодинці нині не вижити», — казав він. Нині ж вето на рішення сесії він пояснює тим, що Луцьк не виконав усіх умов підписаних раніше договорів, які стосуються ремонту вулиць, співучасті в будівництві дитсадка в селі Дачне, міської маршрутки до села тощо. А головне, що, на його думку, можливі надходження до бюджету сільради 2018 року від продажу земель будуть чималими, однак після об’єднання громада не зможе повністю розпоряджатися грішми, адже Луцька міська рада матиме право скасовувати деякі рішення.

Отож, наразі Прилуцьке продовжує залишатися депресивною територією — крім Луцька, ніхто не захоче взяти ці села під свою опіку. Між тим життя населених пунктів Прилуцької сільради дуже тісно пов’язане з містом. Діти навчаються в луцьких школах, відвідують луцькі дитсадки, бо батьки й працюють у місті. Простим людям однаково, чиї політичні інтереси переслідує Арчибасов і чи переслідує взагалі. Але і політичний аспект є в цій ситуації. Нині в Луцьку за посаду міського голови (після смерті в лютому Миколи Романюка) воюють дві політичні сили. Складається ситуація, що з приєднанням Прилуцького може перемогти одна з них: так вважають її політичні суперники.

Віктор СМОЛЯРЧУК, громадський діяч із Луцька, коментує: «Я вважаю, що перш за все, потрібно думати не про якісь особисті чи партійні дивіденди, а про перспективу для громади. Який розвиток може бути в Прилуцького без Луцька? Застій, той, який є зараз у всіх селах сільради. Але разом із тим уже цілий мікрорайон Прилуцького в районі вулиці Єршова став фактично частиною міста.

Об’єднання вигідне також і місту, яке має розширювати свої межі й хоче залучати інвестиції. Європейські партнери насамперед вивчають потенціал і обраховують вигоду, яку вони отримають. Простий приклад: чому в Рівному є Макдональдс, а в Луцьку — немає, або чому відомі торговельні мережі не заходять у наше місто? Бо перше запитання, яке ставлять потенційні інвестори: а яка площа міста, скільки в ньому населення? І вже від відповіді на це запитання залежить, чи буде продовжено діалог, чи бізнесмени, які цінують свій час, скажуть: вибачте, але нам це не цікаво. Що ж до договорів про співпрацю, то в них привабливості немає насамперед для Луцька. Це як імовірному нареченому кажуть: ти збудуй нам хату, повиорюй городи, засій, дай гроші тестеві на машину — ну, а потім ми подумаємо, чи віддавати за тебе заміж дочку, чи будемо шукати вигіднішу партію. Вже якщо створювати сім’ю — то повноцінну, рівноправну, щоби разом і хату будувати, і діток спільних ростити...

На жаль, особисті амбіції місцевих політиків різних спрямувань на сьогодні превалюють над здоровим глуздом. І це стосується не лише позиції прилуцького сільського голови, а й депутатів Луцькради, багато з яких хоч і кажуть, що вони — за об’єднання, а насправді елементарно бояться втратити свої депутатські місця».

Так вважає Віктор Смолярчук, за фахом — економіст, авторитетний фахівець у своїй галузі. Об’єднуватися Прилуцькому з містом треба, але і вето Арчибасова зрозуміле. Процес має бути взаємовигідним, а коли наразі в Луцьку немає міського голови (після смерті Миколи Романюка вибори ще не відбувалися, і невідомо, коли відбудуться), вступати у спілку з кимось — варто подумати. Щоб не вийшло так, що об’єдналися з одними, а прийшли інші і сказали: то не ми обіцяли.