Віддячити героям

Міністр оборони Степан Полторак нещодавно заявив, що процедуру отримання статусу учасника бойових дій для бійців з АТО буде спрощено. Кілька місяців при міністерстві працює спеціальна міжвідомча комісія, яка розглядає кому давати такий статус, а кому — ні. Наразі у відомстві звітують про майже чотири тисячі солдатів, які таке звання отримали. Кілька десятків справ направили на доопрацювання, бо не всі документи зібрали. І саме з цим виникає найбільше труднощів. Як розповідали нам раніше адвокати таких воїнів, комісії треба надати довідки про усі ротації бійця, які має підготувати командир військовослужбовця, але чомусь у реаліях до цього руки не доходять. Не в усіх є позначки про участь в АТО у військових квитках, що теж ускладнює процедуру.

Якщо боєць опиняється у шпиталі, то лікарі інколи пишуть, що поранення отримав у побуті, а не від вибуху чи пострілу. І довести участь на війні стає ще складніше. Одне слово, процедура оформлення більше нагадувала процес доведення бійцями перед державою, що вони справді воювали та перебували у гарячих точках (до речі, тільки недавно чиновники визначили межі АТО, бо бувало і таке, що той чи той населений пункт, де перебував боєць, до території бойових дій офіційно не входив). Тож коли юристи радили міністерству спростити цю процедуру, то мали на увазі змінити підхід до збору документів.

Однак у Міноборони вирішили по-іншому. Як пояснив «Дню» т.в.о. начальника управління преси й інформації міністерства Валентин Буряченко, є два накази, підписані міністром: «Перший з них визначає завдання посадовим особам зменшити термін збирання документів, потрібних для встановлення статусу. Інший наказ регламентує поліпшення цієї роботи. Зараз за цим наказом створюються комісії при оперативних командуваннях, при армійських корпусах, при Генеральному штабі, тобто буде не одна комісія працювати при Міноборони, а кілька на місцях. Раніше людина змушена була з регіонів везти документи саме до Києва, а тепер усі питання будуть вирішуватися на місці. Коли військові дістануть поранення, перебувають у різних шпиталях на лікуванні — у Вінниці, Львові чи Одесі, будуть спеціально покликані посадовці, які мають ходити до цих поранених і допомагати збирати необхідні документи».

Перелік документів Валентин Буряченко назвав нескладним. Так, офіційно треба подати довідку про безпосередню участь особи в АТО, витяги з наказів по стройовій частині про всі зміни місця перебування бійця, копії посвідчень про відрядження та копії документів про отримання поранень.

Але якби справді було все так просто, то не мали б роботи адвокати, які зголосилися на добровільних засадах консультувати військових та супроводжувати їх у суді, якщо виникає така потреба. Анна Брицька, юрист із ГІ «Адвокати та юристи АТО», розповідає, що зараз виникає чимало проблем саме з встановленням фактів перебування бійців у зоні АТО — бо командири такі документи не готують. І довести це можна лише у судовому порядку.

— На цьому етапі на місцях жодні комісії ще не працюють. Спрощення мають відбуватися методично, і треба думати не про те, як працюватимуть самі комісії, а наскільки це буде доступно для військових. Є дуже багато батальйонів та утворень при МВС чи Нацгвардії, бійцям яких важко підвередити, що отримали поранення саме в бою. А перебуваючи в госпіталі, зробити це ще складніше, — додає Анна Брицька.

Координаторка ГО «Патріот» Ганна Майборода вважає, що держава сама має розшукувати таких людей і присвоювати їм статус. А для початку хоча б поширювати серед військових інформацію: які документи треба збирати та куди звертатися.

— За всіма ініціативами держави військові не вслідкують, навіть про те, що держава виділяє їм земельні ділянки, знають не всі, — продовжує Майборода. — Тому має бути програма доведення до кожного бійця такої інформації. Такі кроки робляться, але це має бути загальнодержавна ініціатива, за підтримки ЗМІ, щоб бійці та їхні родичі цю інформацію мали на поверхні, а не самі вишукували.

Тож поки система спрощення лишається незрозумілою ні тим, хто має право на звання учасника АТО, ні тим, хто допомагає бійцям розібратись у юридичних колізіях. А в Міноборони вже є чергова ідея, кому ще можна присвоїти статус бійця АТО. Міністр Степан Полторак вважає, що волонтери, які працюють у зоні бойових дій, теж можуть на це розраховувати. Наразі це лише слова, бо щоб така схема запрацювала, треба вносити зміни до закону про присвоєння звання учасника бойових дій. А це вже ініціатива парламенту. І поки цього не зроблено на вищому рівні, волонтери кажуть, що, може, і не варто в усе це встрявати, бо особисто для себе такої потреби не бачать. Наприклад, у фонді «Підтримай армію України» кажуть, що цю тему з колегами навіть не обговорюють, бо вона зараз не на часі, а міністерству радять розібратися спочатку із військовими.

Хоча є й інша думка. Ганна Майборода вважає, що ті відчайдушні волонтери, які доправляючи допомогу військовим, дістали поранення, можуть заслуговувати на такі привілеї.