Відкритий музей у відкритому суспільстві
У галузі є запит на модернізацію та діалог із відвідувачами. На перешкоді, вже традиційно, — проблема фінансування та пострадянський менталітет
Днями Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» надав гранти переможцям проекту «Динамічний музей». 10 мільйонів гривень отримав Державний науково-природничий музей НАНУ у Львові з проектом «Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики Живого музею». Ще один грант розміром 500 тисяч гривень на втілення інноваційних проектів дістався Національному центру народної культури «Музей Івана Гончара» у Києві.
Загалом проект «Динамічний музей» показав, що у представників музейної галузі є бажання змінювати саме поняття музею як статичної форми збереження, дослідження та демонстрації історичної спадщини. Це засвідчили 25 проектних пропозицій, які українські музеї надіслали на конкурс. Серед пріоритетних напрямків у них — розвиток людських ресурсів, нові підходи до колекції та експозиції, нові форми освітньої роботи і впровадження нових форм адміністративної роботи — PR, маркетинг тощо. За словами директора Фонду «Розвиток України» Анатолія Заболотного, ті музеї, що надіслали свої заявки, вже є певною мірою динамічними і готовими до змін. Серед причин, чому за наявності бажання змін музейна галузь — все ще одна з найконсервативніших у плані реформ, експерти виділяють відсутність достатнього фінансування та пострадянську закритість музеїв.
ПРО ЗМІНУ СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ
У розмові з «Днем» директор Львівського музею-переможця Юрій Чорнобай розповідає, що їхній проект має на меті «створення нового типу музею, який би відповідав рівню сприйняття сучасної людини». «Така трансформація має підвищити соціальне значення музею. Він має бути не лише інституцією, що зберігає та демонструє експонати, а й має суспільний вплив, виховне значення та вплив на аналогічні інституції в регіоні», — пояснює фахівець. За словами пана Юрія, йдеться про значне розширення та розвиток суспільних функцій музею, наприклад, таких, як розробка програм з екологічної освіти, збереження природної спадщини тощо. «Живий музей — це, перш за все, постійний розвиток, зв’язок із суспільством. Звичайно, треба використовувати мультимедійні досягнення, інтерактивні знахідки, але це не є самоціллю. Це — інструменти для створення Живого музею, який пов’язаний зі своїм середовищем і бере до уваги навіть ті об’єкти, які знаходяться поза його стінами, — ландшафти, парки, пам’ятки природи тощо», — пояснює директор Державного природничого музею НАНУ у Львові.
Ще один реципієнт гранту розміром 500 тисяч гривень — «Музей Івана Гончара» — збирається вкласти отримані кошти у налагодження міцних зв’язків між українськими музеями. «Цей грант ми спрямуємо на створення експериментального майданчика на базі нашої найбільшої галереї, де ми будемо приймати на конкурсній основі виставки з усієї України і, можливо, світу. Також плануємо створити систему тренінгів, семінарів, лекцій, які допоможуть підвищити рівень наших співробітників та співробітників інших українських музеїв і закласти початки базової системної комунікації між музейниками України та колегами за кордоном», — розповів «Дню» Ігор ПОШИВАЙЛО, заступник директора «Музею Івана Гончара» з наукової роботи, куратор проекту на грант «Динамічного музею». На думку пана Ігоря, відсутність такої комунікації — одна з причин повільного реформування музейної галузі. «Так склалося історично, що немає співпраці між музейниками. Пострадянські музеї — це закриті системи. Крім того, немає механізмів такої співпраці. Та й саме наше суспільство закрите, на відміну від відкритого західного. А така комунікація просто необхідна, адже розширює горизонти і робить музеї сильними, особливо сьогодні, коли галузь перебуває на порозі таких величезних викликів. Лише об’єднавшись, ми зможемо досягти помітних змін у нашій сфері», — упевнений фахівець.
БЕЗ ГРАНТУ, ПРОТЕ ЗІ СТРАТЕГІЄЮ РОЗВИТКУ
Київський Музей книги і друкарства України подавав на грант із проектом «Минуле і сучасність в просторі Музею книги і друкарства України». Він увійшов до п’ятірки фіналістів, проте грант не отримав. Натомість, за словами директора установи Валентини Бочковської, отримав детально прописану стратегію свого розвитку на майбутнє, тобто конкретний план дій. «Серед пріоритетних цілей нашого музею — відійти від монологу: щоби гіди не ставали на перешкоді тим, хто любить історію, давню книжку, музеї. Для цього потрібні інновації. Ми виокремили 12 напрямків, тому що бачимо наш музей, передовсім, як культурно-мистецький центр», — пояснила «Дню» Валентина Бочковська. Серед розроблених напрямків — реконструкція давніх ремесел, зокрема друк книжок на верстаті Івана Федорова, та тематичні фестивалі. «Ми вже організовуємо фестиваль української дитячої книжки, а тепер плануємо ще й фестиваль середньовічної музики. Грант ми не отримали, але думаємо, що зможемо все це втілити у життя своїми силами. Я вже заклала у бюджетний запит ремонт одного з приміщень під реконструкцію друкарні, яку ми плануємо відкрити вже 2014 року», — розповідає пані Валентина. Також у планах музею — віртуальні фонди, нові технології та інтерактивність.
«Музей книги — це специфічний музей, де побачити і оцінити експонати з усіх боків практично неможливо, а тому без нових технологій та інтерактиву тут важко обійтися. Тому ми плануємо перед дверима фондів повісити монітор і планшет. На моніторі відвідувачі могли б бачити, що в цей момент відбувається у фондах, а на планшеті — гортати та роздивлятися оцифровані стародруки і графіку. Також у планах — заснувати Центр музейних тренінгів у співпраці з Музеєм Івана Гончара і Львівською картинною галереєю, про що були домовленості, та укріпити співпрацю між музеями шляхом мандрівними виставками й багато іншого», — говорить директор музею.
Те, що музей не отримав грант, зовсім не означає, що доведеться відмовитися від всіх планів та мрій. Валентина Бочковська розповідає, що музей самостійно шукатиме шляхи втілення своїх ідей — через гранти, меценатів, бюджетні запити. Це буде нелегко, адже, за словами фахівця, не так багато організацій та установ в Україні займаються підтримкою музеїв. «Сьогодні музеї у їхніх пориваннях підтримують посольство Польщі та США, Фонд Ріната Ахметова і все... Проект «Динамічний музей» був для нас своєрідною провокацією, спробою визначитися зі стратегіями на майбутнє, з пріоритетними напрямками нашої роботи. Далі ми думатимемо, як це втілити, шукатимемо інші гранти тощо», — підсумовує директор Музею книги і друкарства.
Тим музеям, які написали хороші проектні пропозиції, директор Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» Анатолій ЗАБОЛОТНИЙ радить працювати й далі в цьому напрямку: «В першу чергу варто звернути увагу на нашу програму грантів і3 [ідея-імпульс-інновація]. Це програма, спрямована на розвиток сучасної культури, в тому числі музейної справи. Тут можна отримати менші гранти — до 160 тис. грн — на якісь експериментальні речі. Наприклад, саме завдяки цій програмі відбулися проекти в Національному художньому музеї — славнозвісний «Міф «Українське бароко», в Національному музеї ім. Шептицького, у Музеї ім. Ханенків, навіть у Краєзнавчому музеї Бердянська...»
