Вільний вибір чи вбивство без кримінальної відповідальності?
Дуже показовими в цьому плані можуть бути результати «гарячої лінії» «Чи є аборт убивством?», організованої нещодавно об'єднанням «Єдина родина». 88% тих, хто телефонував, головним чинником, який впливає на народжуваність в Україні, назвали незадовільну економічну ситуацію, серед інших причин було названо низький культурний рівень українського суспільства і велику кількість контрацептивних засобів. Усього в акції брали участь 506 осіб, з яких 68% — жінки. Відповіді на головне запитання акції розподілилися таким чином: 68% респондентів вважають, що аборт — це вбивство, 28% — з ними не згодні і 4% не змогли чітко визначитися. Всі з тих, хто телефонував, які свого часу відмовилися зробити аборт, зараз не шкодують про своє рішення. Що стосується заборони абортів, то тут відповіді майже порівну розділилися на «за» і «проти». Організатори акції звернули увагу на те, що позиція українців з цього питання співпадає з позицією громадян більшості інших країн. Хоча частина з тих, хто вважає аборт убивством, пропонує все ж залишити жінці свободу вибору і посилити пропагандну роботу, направлену проти абортів.
Моральний аспект проблеми є найбільш істотним і суперечливим. Особливо гостро проти таких «операцій» налаштована церква. Перед великими релігійними святами гінекологічні відділення лікарень час від часу відвідують фанатичні парафіяни, котрі намагаються відрадити жінок від злочинного кроку. Пояснити позицію церкви щодо абортів кореспонденту «Дня» погодився отець Василь з монастиря Києво-Печерської лаври. Він однозначно заявив, що аборт — це вбивство і категорично спростував можливість існування інших позицій церкви щодо цього. Гріх у разі такої «операції» однаковою мірою лягає і на чоловіка, і на жінку. «Лікар, — трохи подумавши сказав священнослужитель, — теж грішить». На його думку, для церкви немає різниці між убивством «народженої» і «ненародженої» людини.
На тлі такої позиції церкви, дивним здається невідповідність між високим відсотком людей в опитуваннях, які безмежно довіряють релігійним інституціям і вважають себе віруючими, і не менш високою кількістю абортів в Україні. За неофіційними даними, як повідомили організатори «гарячої лінії», в Україні щорічно скоюється близько 1,5 мільйона «внутрішньоутробних вбивств». Важко сказати, показником чого для нації є ця цифра: бідності чи цивілізованості, освіченості чи глупоти, жорстокості чи милосердя. Дилема «чи є аборт убивством» схожа на дилему про скасування страти. Вона — симбіоз економічних, етичних і світоглядницьких тенденцій у суспільстві. Навіть поверхневий аналіз вищевикладених фактів примушує засумніватися в тому, що ці тенденції носять здоровий характер.
