«...Вірус мінливий»

Про важливість вакцинації проти ковіду сказано вже досить багато. Висновки для себе не зробив хіба що лінивий. Зрештою, це справа добровільна, хоча держава увімкнула не для всіх зрозумілий механізм примусу до щеплення. Але чим далі, тим частіше науковці та медики нарікають на те, що крім вакцинного механізму держава має вмикати ще один — епідеміологічний нагляд та контроль.

Ось такі досить цікаві факти. У Японії за останній рік не зафіксовано жодної смерті, спричиненої саме коронавірусним захворюванням. У Південній Кореї на сто тисяч населення нині фіксують одиничні випадки смерті. Рівень вакцинації в обох країнах досить високий — понад 75%. Але допомагає не лише це. Звичка носити маски всюди, карантин та ізоляція для всіх приїжджих із позитивним ПЛР-тестом, тестування населення від самого початку епідемії, відстеження контактів хворих та ізоляція за потреби, плюс довіра до влади — все це в комплексі забезпечило успішні показники в боротьбі з коронавірусом. Тож ми можемо скільки завгодно ознайомлюватися з досвідом інших країн, ставити питання, що ж пішло не так у Великобританії чи Ізраїлі, де також досить високі показники вакцинації населення, та доки не надведемо лад у себе, переймання чужих практик буде марним. Потрібна дієва система епіднагляду — така, про яку пишуть у підручниках. Детальніше про це «Дню» розповіла докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри епідеміології Львівського медичного університету імені Данила Галицького Наталія ВИНОГРАД.

«ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В ПЕРІОД ЕПІДЕМІЇ МАЄ БУТИ БІЛЬШ ВИВАЖЕНИМ»

— Наталіє Олексіївно, нині розмови про те, коли з’явиться найкраща вакцина, що діє ефективніше — колективний чи природний імунітет, відійшли на другий план. Зараз ТОП-тема в зазначеному контексті — це напружені дебати прихильників вакцинації та її противників. Чому більша частина населення досі не хоче вакцинуватися?

— Так дається взнаки неадекватно організоване інформаційне забезпечення. Люди сприймають інформацію із різних джерел, а їхня доступність зараз надзвичайно висока. Якщо раніше інформація була досить обмежена, то сьогодні її настільки багато, що це лише шкодить. Оскільки епідемія ковіду — це надзвичайна ситуація, то в такому разі поширення інформації має бути більш виваженим. Це належить до компетенції комісії техногенно-екологічної безпеки і з надзвичайних ситуацій — сфери діяльності спеціалістів відповідного профілю.

Друге — на початку епідемії справді було сподівання, що вакцинація допоможе розв’язати проблему, що можна буде обійтися без обмежувальних соціальних заходів, які руйнують соціальну сферу, економіку тощо. На той час ми ще не розуміли, що попереду у нас тяжка дорога з дуже мінливим вірусом, бо генетичні варіанти, які виникли на початку, нині вийшли з-під контролю. І не тому, що вакцини були погано зроблені, або ще чомусь. Просто було обрано тактику використання S-антигена для створення протективного (штучного) імунітету від вірусу. Але саме цей антиген виявився мінливим. І тому попередні вакцини мають сенс до попередніх штамів. Але перших варіантів SARS-CoV-2 уже немає, домінують станом на сьогодні зовсім інші. Це одна із обставин, яка засмутила всіх, передусім ті держави, які доклали великих зусиль, щоб максимально швидко в першому ешелоні отримати розроблені проти ковіду вакцини. Друга тяжка робота — організаційно та адекватно провести цей протиепідемічний захід. Це не проста справа. Адже це великі кошти на вакцини, ресурси на організацію щеплень, а також оцінка епідеміологічної ефективності заходу.

Також було кілька моментів, через які ми програли в битві з ковідом. Наприклад, розмови про те, що після перенесення захворювання обов’язково потрібно щепитися. Але саме так формується імунітет проти збудника. Звісно, він може і не дуже добре формуватися, бо не все так просто. Збудники — це дуже потужна і серйозна для нас загроза, вони вміють обминати все, що їм шкодить, а це й наша імунна система. Тому ми програємо. Маю на увазі не лише ковід. Авжеж, на понад 400 інфекційних захворювань людство має вакцин десятків зо два.

Також під час вакцинації необхідно зважати не лише на протиепідемічну ефективність цього заходу, а й на клітинну та імунологічну. Особисто мені незрозумілі заклики про те, що не потрібно здавати тест на наявність антитіл перед вакцинацією. Ми вже два роки живемо з епідемією. Досить багато людей перехворіло, може, хтось про це не знає. Але, як засвідчує світовий досвід, не було жодного випадку, щоб вакцинація закрила повністю проблему — навіть у ліквідації натуральної віспи, приклад якої часто наводять на тлі епідемії ковіду. У цій ситуації вакцина була другим фронтом, а першим і головним — відцентровий тотальний епідеміологічний нагляд.

— Днями якраз читала інформацію про те, як у Москві відстежували поширення віспи в 1960-х роках, то якраз ішлося про нагляд, контроль, відстеження всіх контактів та ізоляцію.

— Саме так Китай сьогодні тримає під контролем ковід. Це відомий і перевірений досвідом принцип, а вже потім має бути вакцинація. Коли в Нігерії говорили про ліквідацію натуральної віспи, їхня потреба у вакцинах становила 12 мільйонів доз. Задовольнити таку потребу навряд чи змогли б. Тоді пішли шляхом саме цього відцентрового епіднагляду і в підсумку використали лише 750 тисяч доз вакцин, для того щоб ліквідувати спалахи в деяких осередках. Сьогодні ж чомусь беруть за основний напрямок у боротьбі з епідемією лише вакцинацію.

— Чи не пізно нам повернутися до згаданого вами глибинного епідеміологічного контролю і чи є розуміння, що це необхідно робити?

— Якщо не почали робити це вчора, то треба починати сьогодні. Віруси — це біологічні види, які є рушієм еволюції всього на планеті. Це найсильніше, що ми мали, маємо і будемо мати. І з цим доводиться рахуватися. Мусимо розуміти: вірус — сильніший за нас. З ним не домовишся, він як біологічний вид мусить себе зберегти і на нас напасти. А ми — постраждати. Тоді у нас вмикається самозахист, ми вигадуємо, як себе зберегти на рівні індивідууму.

СПОЧАТКУ АНАЛІЗ ТА РЕАЛЬНА СТАТИСТИКА — ПОТІМ МАСОВА ВАКЦИНАЦІЯ

— Щоб розставити всі крапки над «і», кому наразі вакцинація необхідна, а які категорії людей можуть отримувати її добровільно? Чи варто було б іти шляхом вибіркового підходу?

— Чомусь зараз взялися за педагогів, проте вони не мають жодного значення в інтенсифікації епідемічного процесу. Це не та група професійного ризику. Недарма ж на початку епідемії у нас і в інших державах була чітка пріоритетність, що першими вакцинацію проходять медики та соціальні працівники. Адже будь-яка продавчиня може бути більш небезпечною, ніж учитель. Є багато людей, котрі мають хорошу імунну відповідь на це захворювання. По-друге, зараз маємо великий підйом захворюваності, а за таких умов не можна щеплювати всіх поспіль, не маючи доказів, що людина на даний момент не є зараженою.

Як сьогодні працюють усі держави світу? Дотримуються загальних принципів епідеміології, що людина повинна до моменту формування імунної відповіді не потрапити під ризик зараження. Є багато моментів, які свідчать про те, що масову вакцинацію доцільно робити тоді, коли не такий активний епідемічний процес. Або ж на початку нової хвилі ускладнення і на тлі дуже серйозних обмежувальних заходів. Тоді все буде нормально.

Ті держави, які належним чином дотримувалися умов карантину, мали сенс масово усіх щеплювати. А ті, які цим знехтували з певних об’єктивних причин, сьогодні мають розмежувати тих, хто захищений і має природний імунітет, і тих, хто незахищений. Проте сьогодні ми не маємо точної картини, хто у нас перехворів, а хто ні. А на основі таких даних ми могли би прогнозувати, у скількох людей уже є імунна відповідь, за ким потрібно пильнувати, а кого обмежувати в контактах.

— На вашу думку, чи можна прирівнювати в правах щодо соціальної активності тих, хто перехворів, і тих, хто вакцинувався, бо від 8 листопада набули чинності норми, за якими нещеплені особи із певних категорій не допускаються до роботи? Чи варто було б все-таки провести ретельні обстеження, хто хворів, а хто щепився?

— Мені здається, що це буде окремою і непростою розмовою в майбутньому. Імунітет після захворювання сильніший, аніж після вакцинації. Усі дослідження, які тривають у світі, засвідчують, що природний імунітет може триматися роками. ВООЗ видала перший міжнародний стандарт оцінювання титру антитіл, у якому запроваджено поняття сполучних одиниць антитіл, і залежно від титру антитіл потрібно приймати рішення про вакцинацію. Приміром, особи, котрі мають рівень понад 150, — не підлягають вакцинації. У кого цей показник від 11 до 79 — має приймати рішення щодо щеплення. Тобто люди у світі оцінюють, вивчають, а потім визначаються з необхідністю вакцинації.

— МОЗ уже дозволив щеплювати дітей віком від 12 років, деякі країни передбачають це з п’яти років. Яка ваша думка — так само потрібно застосовувати диференційований підхід, спочатку проаналізувавши реальний стан справ, а потім приймати рішення про вакцинацію?

— Як лікар, я прихильник другої позиції. Адже всі діти, за законом епідеміології, перебувають під ризиком зараження. Інша річ, що діти легше переносять захворювання або взагалі не хворіють. І було б правильно спочатку з’ясувати, яка частка дітей уже була задіяна в епідемічний процес.

«ЕВОЛЮЦІЯ ВІРУСУ ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ В НАПРЯМКУ ЗРОСТАННЯ ВІРУЛЕНТНОСТІ»

— Відомо, що Велика Британія зареєструвала ліки від ковіду — молнупіравір, противірусний препарат прямої дії для лікування COVID-19. Чи відомо вам щось про ці ліки? І чи означає це, що ковід таки скоро стане сезонним вірусом, як нині грип?

— Це дуже важливе питання при будь-якому інфекційному захворюванні. Має бути препарат, який діє на збудник. Складність вірусів полягає в тому, що це внутріклітинні паразити, які використовують багато наших ферментів. У Китаї створили вже вісім препаратів від ковіду. Чимало країн пішло подібними напрямками, досліджуючи все, що до цього часу хтось насинтезував, проводячи тестування, а раптом вийдуть препарати, які пригнічують реплікацію вірусу. Такі знайшлися. Другий момент — це так зване математичне прогнозування, тобто пошук подібного, що могло б зупинити етап реплікації чи абсорбції, скажімо, проходження вірусу у клітину чи його накопичення в клітині. Або його інший вплив на імунну відповідь людини. Ці препарати, які зараз нам запропонували, прописані поки що для людей із високої групи ризику. Імовірно, це будуть препарати, які зменшать вплив вірусу на окремі підгрупи людей, наприклад з діабетом. Але життя покаже. Хоча загалом це вірний напрямок.

— Із самого початку проблеми ковіду думка епідеміологів була така: як і будь-яка епідемія, ковідна вируватиме два-три роки, а далі буде спад. Що наразі ви бачите, коли очікувати цього спаду, як далі циркулюватиме SARS-CoV-2 і коли можна сподіватися бодай на якесь полегшення?

— Так, спочатку ми думали, що все мине значно швидше. За міжнародними стандартами, передбачені правила реагування на чотири інфекції, які становлять загрозу для людства, серед яких і гострий респіраторний синдром. Незважаючи на те, що це був ковід, тобто вірус, який належить до цієї підгрупи, не було належних обмежень у пересуванні людей. До прикладу, які спалахи були на туристичних пароплавах, не було й інших обмежувальних заходів. Це є доказом того, що було сподівання обминути велику проблему.

Однак ми програли в цій боротьбі, тому що вірус досить мінливий. Віруси SARS і MERS мали стабільний геном, на відміну від SARS-CoV-2. Ця нестабільність зумовила таку тривалість пандемії, яка вже зараз є близькою за тривалістю до «іспанки». Є основний критерій, за яким можна визначати, як довго ще цьому бути. Це момент стабілізації збудника. Якщо припинять з’являтися нові варіанти, то ми закриємо проблему — з урахуванням можливостей вакцинації, лікування тощо. За правильних умов це може вирішитися за три місяці, але якщо держави матимуть жорстку систему епіднагляду. Якщо не буде адекватних заходів, то ситуацію вдасться стабілізувати — від моменту стабілізації збудника — упродовж шести місяців. Проте, судячи з того, як зараз розвивається ситуація, еволюція вірусу відбувається в напрямку зростання вірулентності. У цього вірусу (маю на увазі штам «Дельта») короткий інкубаційний період, він виходить з-під контролю імунної системи. І так само виходить з-під контролю лабораторного, адже маємо багато негативних тестів, які за симптоматикою абсолютно відповідають ковіду. Це якраз ті обставини, які не дають можливості тримати ситуацію під контролем.