Вірус ВIЧ замовляли?

На 1 серпня нинішнього року в Сумській області зареєстровано 544 випадки ВІЛ-інфекції, iнакше кажучи, 41,9 на 100 тисяч населення. Багато це чи мало? Порівняно з середньоукраїнським показником, котрий становить 118,5 випадків на 100 тисяч населення, Сумщина має, звісно, кращий вигляд. Але коли говорити про саму тенденцію... Ще у 2000 році ВІЛ було лабораторно виявлено у 63-х жителів області, у 2001-му цифра зросла до 138, і досі продовжує зростати.

Проте це тільки видима частина айсберга. Зрозуміло, що інфікованих насправді значно більше. Адже аналіз крові на наявність вірусу ВІЛ є обов’язковим лише для донорів та дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів. Вагітним він робиться за бажанням, і лікарі можуть лише настійливо радити не проігнорувати таку важливу річ. Тож офіційна цифра далеко не відображає реальної ситуації. На думку міжнародних експертів, понад 1% населення України сьогодні є ВІЛ- позитивними, а значить, є всі підстави говорити про епідемію...

Втiм, це не привід для панічного страху перед хворобою, що, на жаль, досі притаманно нашому суспільству: з ВІЛ/СНІДом (саме з ним, а не з ВІЛ- позитивними людьми) можна і потрібно боротися, його можна уникнути, маючи елементарні знання та обираючи безпечний спосіб життя.

КРОК НАЗУСТРІЧ

Якщо у вас ще залишилися забобони на зразок того, що ВІЛ/СНІД — доля наркоманів і повій, забудьте про них. Справді, в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків вірус розповсюджується особливо швидко, але сьогодні явно простежується тенденція до зростання кількості ВІЛ-інфікованих зі статевим шляхом зараження. У тому числі й на Сумщині: від 11% у 1998-му до 25% у 2003 році. Це, знову ж таки, означає, що про вірус ВІЛ і про те, як від нього вберегтися, треба знати більше. В першу чергу тим, хто належить до так званих груп ризику. Серед них — жінки секс-бізнесу. Iз жовтня минулого року Сумський обласний благодійний фонд «Крок назустріч» реалізує проект «Нові стратегії профілактики ВІЛ/СНІДу серед жінок секс-бізнесу в контексті прав людини». Проект здійснюється за фінансової і методичної підтримки Українського iнституту соціальних досліджень. Основна його спрямованість — інформаційно-освітня. Вона включає в себе надання жінкам «найстарішої професії» інформації на тему профілактики ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. А також — розповсюдження серед цієї категорії презервативів та дезинфікуючих і гігієнічних засобів.

— Ми спілкуємося з жінками секс- бізнесу безпосередньо, проводимо з ними бесіди, надаємо консультації, — розповідає координатор проекту Олександр Гапієнко. — Але нашим завданням не є боротьба з проституцією як явищем. Мета — виключно профілактика розповсюдження ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом. Важливо закласти мотивацію до зміни способу поведінки на більш безпечний, аби зменшити шкоду як для тих, хто надає секс-послуги, так і для всього суспільства.

Скільки дівчат та жінок у Сумах підробляють «жрицями» кохання, достеменно ніхто не знає. Проектом за недовгий час його дії вдалося охопити близько 70 осіб. Найважчим, розповідає Олександр Гапієнко, було встановити з ними довірливі стосунки. Ті, хто виходить на панель, звикли ховатися і від правоохоронних органів, і від власних знайомих. Будь-яку спробу налагодити контакт, окрім «у справі», сприймають насторожено. Але заручитися підтримкою неформальних лідерів з їхнього середовища було вкрай необхідно. Над цим працювали довго і скрупульозно. З кимось вдавалося знайти спільну мову за тиждень, з іншими доводилося на це витрачати й по кілька місяців. І так крок за кроком вчилися розуміти одне одного. Коли кригу таки вдалося зламати, і в роботу проекту включилися волонтери з числа жінок секс-бізнесу, на одній із зустрічей цієї «групи взаємодопомоги» довелося побачити, як жінки просто не могли стримати сліз: вперше хтось, замість засуджувати, поцікавився їхніми проблемами, запропонував допомогу...

Серед тих, хто «працює» в барах і на вулицях, на автострадах і «за викликом», — особи різного віку і різного соціального статусу. Для когось це вже, звичний ледь не змалечку (з різних причин) стиль життя, для когось — спосіб покращити матеріальний стан, просто вижити... Серед жінок секс-бізнесу є і чотирнадцяти-, і сорокарічні, «дорогі» та «дешеві», з великим чи зовсім куценьким досвідом. Однак багатьом з них допомога, як виявилося, все-таки потрібна. Попри перше насторожене: «Відчепіться, я нічого від вас не хочу, сама собі психолог і лікар...». Дехто (трапляється й таке) при всій своїй метикованості все ще не бачить різниці між сифілісом і СНІДом. Інші — прекрасно розуміються на тому, що презерватив потрібен. Однак «робота» таки ризикована. Їм доводиться стикатися і з настійливими вимогами клієнтів про секс без презерватива, і просто з насиллям...

КОГО ЦЕ ЦIКАВИТЬ?

Залучення волонтерів iз числа жінок секс-бізнесу до роботи, яку передбачає проект, — річ, безумовно, дуже важлива. Вони допомагають розповсюджувати серед «колег» літературу, засоби гігієни і презервативи. У разі необхідності порадять, куди можна звернутися з приводу консультації лікаря чи психолога. Саме завдяки цьому 10 жінок виявили бажання пройти обстеження на ВІЛ/СНІД. А дві представниці від Сум навіть пройшли підготовку для волонтерів на семінарі в місті Харкові, що був проведений Українським інститутом соціальних досліджень і присвячений питанням профілактики ВІЛ/СНІДу та правовим аспектам секс-бізнесу.

Цікавими для аналізу є також соціологічні дослідження (анкетування, опитування), що проводяться в рамках проекту як серед жінок секс-бізнесу, так і серед представників так званого соціального оточення (лікарі, працівники правоохоронних органів, юристи). До речі, і в семінарі, про який згадувалось, брали участь правоохоронці та медики — поряд з «працівницями секс-індустрії». Це справді можна вважати успіхом, бо саме так, не в протистоянні, а шляхом конструктивного діалогу можна щось змінити на краще.

ЩО ДАЛІ?

На думку віце-президента благодійного фонду «Крок назустріч» і головного лікаря обласного Центру профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу Тамари Трецької, робота безпосередньо з жінками секс-індустрії вже довела свою ефективність щодо запобiганню розповсюдження ВІЛ-інфекції статевим шляхом. Принаймні у Сумах — точно. Однак проект, розрахований на відносно невеликий проміжок часу, невдовзі має згорнути свою діяльність: його фінансування припиниться. Цей факт сам по собі вже зараз засмучує. Адже зроблено досить багато, головне — налагоджено контакт iз цільовою групою. За відсутності ж матеріальної підтримки вести подальшу роботу в цьому напрямi стане справою неможливою. Попри її значення і те, що така діяльність включена у Національну та обласну програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001—2003 роки. Залишається сподіватися, що можливості для фінансування все-таки буде знайдено. До речі, у всьому світі на боротьбу з небезпечним вірусом виділяються благодійні кошти. Поки що ж на прохання підтримати проект фінансово представники фонду «Крок назустріч» чують приблизно таке: «Тут на нормальних людей грошей не вистачає, а ви з цими...».

У той же час хтось знову замовляє собі жінку. З вірусом чи без?