Візит пролонгованої дії

Років двадцять тому візит Папи Римського в одну з республік Радянського Союзу вважали б утопією. Сьогодні — це реальність. Реальністю стало й те, що українці, незалежно від національності або віросповідання, зустріли Папу гостинно, з підйомом і натхненням. У Києві та Львові на богослужінні були не тільки католики західного і східного обрядів, але також православні і навіть ті, хто самі себе називають «вихованими атеїстами». Знаменно, що в своїх проповідях Іван Павло II підкреслював значення України як центру всього східного християнства. Ті, хто чув його звернення, чудово розуміли, що для нього візит в Україну також мав неймовірну емоційну насиченість. А в останній день перебування у Львові прес-секретар Ватикану сказав, що Іван Павло II неначе помолодів на десять років.

Після закінчення українського візиту Римського Папи на радіо «Свобода» відбулася дискусія (яка наводиться з скороченнями нижче), в якій взяли участь журналісти і політики. Всі вони фактично відповідали на одне запитання: «Як ви оцінюєте значення, вплив, успіх цього знаменного візиту?»

Олена БОНДАРЕНКО , депутат Верховної Ради:

Я вважаю, що це подія, яка повинна спонукати кожну віруючу людину на усвідомлення своїх помилок, на пошук виходу з лабіринту помилок. Я вважаю, що це свого роду катарсис, який допоможе кожній людині, цій частинці суспільства, яке сьогодні будує нову Україну. Якщо кожен пройде цей катарсис — я переконана, що такий катарсис пройде загалом і Україна.

Лариса IВШИНА , головний редактор газети «День»:

— Україна здійснює не просто реформи або трансформацію — вона повертається в цивілізацію. І на цьому шляху, можливо, найбільш значуща подія — це той небачений підйом духовних сил, який відчували мільйони громадян України в ті 5 днів перебування Понтифіка у Києві і Львові. Власне, виснаження духовного, етичного запасу було, можливо, головним гальмом подолання наших всіляких негараздів. Сьогодні українці одночасно вирішують ніби два парадоксальні завдання. З одного боку — вони нібито включені в процес глобалізації, а з другого, одночасно, — повинні підтвердити власну ідентичність. Візит Понтифіка — найбільша нагорода за терпіння людей, візит людини, яка є кращим провідником між цими новітніми Сциллою і Харибдою. У своїй проповіді у Львові він на диво точно сказав саме те, що треба чути зараз українцям. Досі, напевно, ніхто не знайшов таких важливих і теплих слів, які прозвучали одночасно із закликами до відповідальності. Він сказав про те, що свобода, не тільки зовнішня свобода, потребує внутрішнього підкріплення роботою кожної людини всередині себе. І що майбутнє України залежить від того, яку відповідальність ми зможемо взяти на себе. Кожен. Це дуже зрілі слова, їх політичне значення надзвичайно велике. І всі ті, хто їх сприйняв, підтвердили свою готовність будувати Україну кращу, сучасну, таку, що відповідає високим людським стандартам. А сухуватою мовою, в перекладі мовою прагматичної політики, можна сказати, що влада, безумовно, вчинила — хоч як це дивно — дуже мудро. Тим більше, що візит Папи планувався досить давно, і розмови про це почалися кілька років тому. Це ресурс не короткочасної дії, — йдеться про те, що вибирати, що вибрати. Москву? Для багатьох це означає також вибір Лукашенка і впливу церкви, яка, як сказав прес-секретар Ватикану, відстає від поїзда історії. Або ми вибираємо непросту роботу над собою, займаємося виробленням стандартів, прийнятних для нормального цивілізованого життя. Звичайно, це дуже непростий вибір, проте я впевнена, що всі проповіді, всі літургії були зустріті небувало відкритими душами, пробудили в людях це бажання працювати над собою. Це говорить про те, що в українському народі накопичені колосальні духовні сили. Вони тільки чекають адекватного вияву — і в політиці, в тому числі. Викликати все це на поверхню було також колосальним вчинком.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, Москва:

— Я спостерігав за цим візитом з двох столиць, які аж ніяк не були до нього байдужі — з Варшави і з Москви. Цікаво, що ставлення було абсолютно протилежне. Передусім, не тільки тому, що Польща католицька країна і Папа поляк, а Росія — країна православна, і Православна церква, як відомо, виступала проти візиту Папи в Україну. Думаю, справа дещо в іншому: в Польщі, пам’ятаючи про візити Папи в цю країну ще в роки соціалізму, чудово розуміють, що значення візитів Понтифіка має «пролонговану» дію. І для поляків, для мислячої частини суспільства приїзд Папи означав не швидкі дивіденди для українських політиків, а ті зміни в українському суспільстві, які так чи інакше можуть відбуватися через цілий ряд знакових речей, пов’язаних з цим візитом. Наприклад, Папа, який молився в Биковні, або Папа, який молився у Бабиному Яру. Моменти вельми важливі для сприйняття будь-якого українського громадянина.

Олена КОЛОМIЙЧЕНКО , редактор російської служби радіо «Свобода»:

— Віталію, ви пам’ятаєте, що у своїй останній прощальній промові Папа Римський сказав про те, що він дякує Президентові України за відважне рішення — в чому була його відвага?

Віталій ПОРТНИКОВ:

— Це вже друга частина того, що я бачив, — це вже реакція Росії, бо в Росії я зіткнувся не з подачею новин про візит Папи Римського на Україну, а з відвертою пропагандою, яка була пов’язана з тим, що російська політична еліта, велика частина журналістів, велика частина громадськості, близької до Московського патріархату, сприймала цей візит виключно як політичну подію, як те, що Ватикан тепер розглядає Україну як певну сферу свого впливу, а Ватикан є, в свою чергу, представником західної цивілізації. Додамо сюди США і Північноатлантичний союз, додамо сюди уявне протистояння Росії і НАТО, розширення НАТО, все це зіб’ємо гарненько, і вийде такий звичайний пропагандистський коктейль, який зараз виливають на голови нещасних російських телеглядачів з приводу будь-якої знакової події, чи то приїзд Папи, чи то видача югославського екс-диктатора Гаазькому трибуналу. Було переконання, що це поїздка з далекими наслідками, що це не можна розглядати тільки з погляду сьогодення.

Олена КОЛОМIЙЧЕНКО:

— Але, водночас, багато хто в Росії каже про те, що Росія та росіяни, загалом, і самі не були б проти того, щоб Папа Римський Іван Павло II відвідав їхню країну.

Віталій ПОРТНИКОВ:

— З’являлися дійсно такі публікації в російській пресі, в газеті «Московские Новости» наводилася цифра «2 відсотки», говорилося про те, що настрої офіційної влади трохи інші, ніж настрої Патріархату, я сам про це писав, писав як про спокусу для Володимира Путіна, якою є цей візит. Спокуса — бо Володимир Путін вже бачив, як це все виглядає, наскільки вигідно виглядає президент країни, що приймає Папу. І зараз, після візиту Папи в Україну, в офіційних колах дійсно розміркують про приїзд Папи в Росію. Більше за 60% росіян, згідно з соціологічними опитуваннями, не проти візиту Папи в Україну, але 48 відсотків з опитаних вважають, що влада повинна враховувати думку РПЦ.

Андрій ШАРИЙ , журналіст- міжнародник, редактор програми «Liberty Live» — «Свобода»:

— Олено, не кожна поїздка Папи супроводжується таким сплеском політичних і релігійних дискусій. Мені в різний час доводилося бути свідком візитів Івана Павла II у кілька країн. Пам’ятаю його поїздку до Хорватії восени 1994-го року, що вона була дуже успішно використана тогочасною хорватською владою для пропаганди своїх політичних ідей... Як ви вважаєте — чи були якісь спеціальні цілі у нинішнього українського керівництва у зв’язку з цією поїздкою Папи?

Олена КОЛОМIЙЧЕНКО:

— Швидше за все, були. Зрозуміло, візит Папи відіграє колосальну політичну роль для сьогоднішньої України. Пригадаймо, що взимку Україна знаходилася в кризовому або передкризовому стані. Але візит Папи став для України свого роду духовним оновленням, і той підйом, в якому країна жила всі ці дні — він, безсумнівно, придався і політикам України. Особливо, якщо врахувати, що Папа подякував Президентові за відважне запрошення і додав, що він буде молитися за те, щоб він допоміг Україні стати справжньою європейською, цивілізованою країною.

Андрій ШАРИЙ:

— Але Папа все ж таки не пробачив гріхи учасникам скандалу у справі Гонгадзе, наприклад... Папа висловив сподівання, що його візит стане основою, початком для певного духовного оновлення українського суспільства. Як ви вважаєте, такі поїздки сприяють цим цілям?

Олена КОЛОМIЙЧЕНКО:

— Ми чули про те, скільки людей, незалежно від їх конфесійної належності, виступали за візит Папи — 95 відсотків населення. У середу на месу у Львові прийшло понад півтора мільйона чоловік. Цифри досить красномовні. Були не тільки віруючі католицького обряду, були православні. Між іншим, був під час урочистої літургії й один православний священик, що належить до УПЦ МП. Все це, звичайно, сприяє заспокоєнню. Якщо врахувати, що поруч у Білорусі в цей час знаходився Алексій, який гнівно таврував Захід і західну релігію за експансію, говорив про те, що православ’я — єдина етична релігія. Папа ж нічого такого під час своїх проповідей не говорив. Навпаки, він увесь час закликав до діалогу, тим самим сприяючи діалогу, толерантності й взаєморозумінню між людьми.