Влада, люди і... сміття

Прихід кожної нової команди у Львівську мерію знаменується грандіозними планами відносно Грибовицького сміттєзвалища. Не стала виключенням і нинішня. Щоправда цього року на вирішення проблем, які десятиріччями накопичувалися на територіях Грибовицької та Малехівської сільських рад, у бюджеті розвитку Львова передбачено 17,5 мільйонів гривень. Роботи планують розпочати у квітні цього року. До того ж, на розгляд сесії міської ради підготовлено проект ухвали, в якому передбачено поетапне закриття Грибовицького сміттєзвалища.

Здається, нарешті йдеться про чималі кошти, однак, в якому грошовому еквіваленті виразити загрозливий для здоров’я вплив сміттєзвалища на мешканців навколишніх сіл? Іншого такого монстра на території Європи немає. До того ж, шар несортованого сміття має 60 градусів нахилу і постійно повзе, і що з продуктів гниття і куди витікає, у які ґрунтові води — не відомо. Не дивно, що діти тут народжуються із різноманітними вадами, а 50-річний вік вважається поважним.

Вже більше як півстоліття існує сміттєзвалище, термін допустимої експлуатації якого перевищено втричі. Цей грандіозний смітник, площею в 30 гектарів і 65 метрів заввишки, намагалися неодноразово закрити. Зокрема, за розпорядженням головного санітарного лікаря — 1 квітня 2004 року. Однак цього не сталося, і якби не наполегливість людей, що мешкають тут, ще довго би влада закривала на проблему очі. Люди багато разів блокували дорогу, писали звернення до різних інстанцій... Нарешті, ніби було вирішено, що 1 січня 2006 року звалище закриють остаточно. Та віз і нині там.

Торік 28 серпня був оголошений конкурс на найкращу інвестиційну пропозицію «Рекультивація Львівського сміттєзвалища села Великі Грибовичі та зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів згідно з Кіотським протоколом». 25 вересня Львів і мешканці сіл мали б дізнатися ім’я інвестора, який позбавить місто від екологічної біди. Але конкурс провалився, «жоден із варіантів не вирішував наявних проблем», — так прокоментувала це влада. Хоча громадськість, яка намагається активно впливати на ситуацію, має іншу думку: багато маленьких структур та окремих осіб живуть із того, що дає смітник. Крім того, надто привабливими вважаються прибутки, які можна отримати від цього стратегічно важливого для міста об’єкту. За розрахунками спеціалістів, тут накопичилося 120 млн. кубометрів біогазів, які можуть стати, за умови безграмотності, мегабомбою неймовірної потужності, або, за умови мудрого їх використання, принести 8 млн. доларів — щоправда, впродовж 15 років роботи на сміттєзвалищі. Інвестор, ясна річ (адже він вкладатиме чималі кошти), хоче повністю контролювати сміттєзвалище. А розпочати з простого — встановлення ваги при в’їзді на смітник, і тим самим вдарити по фірмах, що возять сміття і можуть легко відмивати кошти. Судіть самі: завозиться щорічно 1 млн. тонн вартістю 12 гривень за кубометр. Тобто, це 12 мільйонів гривень — смішно думати, що бізнесмени частково не возять «повітря».

Тобто і та вага, і багато іншого далеко не всіх влаштовує, тому цілком реальні інвестори вже працюють в інших містах України, а Львів вагається у виборі, витрачаючи бюджетні кошти там, де можна б було використати інвесторські. Хоча, судячи з того, як плутають терміни представники мерії, вони остаточно ще не вирішили, що ж це має бути — чи сміттєсортувальний, чи сміттєспалювальний завод?

«За моїми підрахунками, щоб завершити рекультивацію сміттєзвалища, необхідно 15-20 мільйонів гривень. Цього нам не вдасться зробити ні за рік, ні за два, — говорить заступник міського голови Микола Одуха. — Цього року ми плануємо засипати ґрунтом частину схилів і, щоб не розмило родючий шар, одразу висадити дерева». Про конкретніші плани та строки виконання робіт журналістам, під час останньої конференції на цю тему, довідатися так і не вдалося, хоча вони і так і сяк розпитували міського чиновника. Чули лише одне: «Все потребує розробки і ґрунтовного підходу».

Ідеї щодо переробки кислих гудронів вже кілька разів змінювались. Однак, врешті-решт, ВАТ «Львівський дослідний нафтомасловий завод» вирішив переробляти їх на своїй території. Для цього у заводу є достатньо ресурсів. Це значно доцільніше, ніж будувати такий завод у іншому місці чи вивозити куди-небудь кислі гудрони.

ВАТ «Львівський дослідний нафтомасловий завод» ніби вже отримав усі необхідні дозволи Державного управління екології та природних ресурсів, однак те, як на це відреагує громадськість Львова, наразі не відомо. Як не відомо, де створити нові полігони для побутових відходів. Наразі, розглядають декілька варіантів місць створення таких об’єктів, однак стосовно жодного з них не було досягнуто домовленостей з мешканцями сусідніх населених пунктів. Тобто, епопея продовжується. До цього ще додається дискусія: чого це мерія зазіхає на територію впливу облдержадміністрації? Хоча, щодо цієї «проблеми місцевого розливу» громадянам абсолютно все одно — аби результат був! Бо терпіння у людей «не залізне», вони його, чесно кажучи, вже втрачають...