Воду можна купити чисту, а повітря — ні

Нещодавно відбувся семінар по обговоренню плану. Всі фахівці зійшлися на тому, що особливо небезпечна ситуація зараз з повітрям і водою. Як зазначила головний державний санітарний лікар Ірина Козлова, якщо раніше такі непромислові райони, як Мінський і Оболонський, були чистими, то тепер забруднення розподіляється майже рівномірно між усіма районами (хоча за останні 15 років відбулося зменшення промислових викидів у 2—4 рази). Основна причина — збільшення автотранспорту (кожен автомобіль, при згорянні 1 кг бензину, використовує 15 кг повітря, з них — 5,5 кг кисню, при згорянні 1 т пального в атмосферу потрапляє 200 кг окису вуглецю). Саме він є причиною 55% шкідливих надходжень (оксиди вуглецю, азоту, вуглеводні, діоксини, канцерогени, серед них є й мутагени).

Чи не найбільш забруднені Хрещатик і прилеглі до ньго вулиці (окремі концентрації оксиду вуглецю досягли розмiрiв 2,5 гранично допустимих концентрацій — ГДК, діоксиду азоту — 10 ГДК, а концентрації деяких речовин — до 18 ГДК), території біля Подільсько-Куренівського, Оболонського та Жовтневого промвузлів. Кожна друга проба, взята вздовж автомагістралі, перевищує санітарні норми (це й площі Перемоги, Бесарабська, Московська; бульвар Лесі Українки та ін.). І, як наслідок, відзначила Ірина Козлова, зараз маємо тенденцiю до збільшення алергічних, серцево-судинних захворювань.

Щоб поліпшити ситуацію, рекомендовано перевести автотранспорт на неетилований бензин, створити швидкісні автомагістралі без припинення руху, об’їзні автошляхи, нормувати викиди машинами шкідливих газів в повітря.

Друга проблема — питна вода. Водний кодекс гарантує громадянам нашої держави якісну питну воду, з кожним роком вона погіршується. У воді Дніпра в межах Києва періодично реєструється перевищення вмісту азоту, аміаку, вміст фагів кишкової палички практично у всі сезони року виявляється в наднормативних кількостях.

В Києві функціонує три комунальні водопроводи: два з них забирають воду з річок Дніпра й Десни, один — артезіанську воду. Залишаються відкритими питання щодо приведення в належний санітарно- технічний стан водопровідних та каналізаційних мереж і споруд. З існуючих нині 223 джерел децентралізованого водопостачання: колодязі, каптажі, артезіанські колодязі, відповідно 48,7%, 18,8%, та 3,3% мали санітарно-хімічні відхилення, і трохи менша кількість — бактеріологічні.

Високий рівень забруднення у водних об’єктів, які є акумуляторами поверхневого, зливового водостоку: кількість відхилення від показників якості у 3 — 5 разів більше ніж, у цілому, по водоймах. Не відповідає санітарним нормам вода у тих водоймах, які використовуються для культурно-побутових цілей, у зонах житлової забудівлі та зелених зонах, хоча на міських пляжах відхилень практично не зареєстровано.

У проекті плану санепідемслужбою рекомендовано конкретні заходи, як повідомив начальник Державного управління екології та природних ресурсів Микола МОВЧАН, зокрема паспортизація водних об’єктів, що дозволить визначити хазяїна об’єкту і контролювати забудову поблизу них. Для вирішення «водних» проблем також передбачено створення медико-нормативної бази якості питної води, введення нових санітарних норм на питну воду, нових методик для визначення складу води, санітарного стану внутрішніх водойм міста, налагодження на водопровідних станціях міста моніторингу ефективності окремих етапів водопідготовки, щодо очищення і знезараження води, підвищення якості питної води за рахунок використання високоефективних реагентів, розробки ефективних засобів профілактики та ін.

Серед проблем, розглянутих на семінарі, гостро ставилося питання утилізації відходів. Микола Мовчан зазначив, що в Києві зараз в контейнерах зберігається більше 2000 тонн гальванічних відходів, нема полігону для захоронення токсичних відходів. В столиці за рік утворюється від 1,2-1,5 млн. тонн відходів, 80% з них утилізують на полігоні, а 20% — на сміттєспалювальному заводі «Енергія». Завод будувався у 80-ті і потребує заміни фільтрів (це 1,5 млн. грн.), але вже є потреба іншого заводу — не сміттєспалювального, а сміттєпереробного. Для цьго громадяни повинні бути готові сортувати сміття. Між тим, лише 70% киян, які були опитані організацією МАМА-86, погодилися на це, 30% — ні. До речі, у Львові ті, хто підтримує сортування, отримуватимуть певні кошти, наприклад, за сортування паперу, скла чи металобрухту.

План передбачає паспортизацію місць видалення відходів; каталогізацію та створення банку даних стосовно хімічного та біологічного забруднення грунту Києва; удосконалення контролю з відходами (включаючи непридатні і заборонені для використання пестициди); розробку заходів, що зменшать вплив на населення, яке проживає на територіях, прилеглих до полігонів зберігання сміття; реконструкцію підприємств з метою зменшення кількостi виробничих відходів.

План дій є — залишається діяти.