Гарячі теми:

«Вони хочуть жити й надалі захищати свою Батьківщину»

Минулих вихідних у дніпропетровські лікарні доправили близько 60 поранених учасників АТО. В установах — чимало волонтерів, які пропонують допомогти грошима, здати кров і навіть помити підлогу в палатах

15 липня, 11:02

ВОЛОНТЕРИ ПІДТРИМУЮТЬ ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ НЕ ЛИШЕ ГРОШИМА Й ДОГЛЯДОМ, А Й ТАКИМИ САМОРОБНИМИ ПЛАКАТАМИ / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Минулими вихідними на вулицях Дніпропетровська не замовкали сирени карет «швидкої допомоги». До лікарень міста з аеропорту везли й везли бійців АТО, які отримали страшні поранення під час артобстрілу під Зеленопіллям. Рахунок постраждалих ішов на десятки — всього було доправлено понад 60 осіб. Бійці перебували у вкрай тяжкому стані. За словами медиків, троє з них були на межі смерті. Їхні життя рятували найкращі лікарі, які давали стримані прогнози. Пізніше один із тяжкопоранених солдатів, якого привезли з розірваним животом, все-таки помер.

Побачене медики називали справжнім пеклом. Вони зізнаються, що таких страшних ушкоджень не бачили ніколи. Молоді медсестри від жахливого видовища непритомніли. «Це хворі, які втратили очі, дехто втратив ноги, двом робимо травматичну ампутацію. Є поранення живота. Говорити про прогнози важко, тому що більшість із них надходили в непритомному стані, навіть не тримали тиск. Сподіватимемося, що зможемо їх врятувати», — сказав журналістам головний лікар обласної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко. Імен поранених лікарі не повідомляли, оскільки в такій обстановці їх було непросто дізнатись. Солдатів доправляли просто з поля бою — обгорілих і в пилу, дехто при собі мав зброю. «Вони в стані коми — ні з ким із них навіть не можна було поспілкуватися. Ніхто не міг сказати ні прізвища, ні імені. Тільки пізно вночі наші хірурги закінчили ці операції», — розповідав С.Риженко.

Більшу частину поранених — здебільшого молодих людей віком 25—35 років — доправили до обласної лікарні ім. Мечникова і Дніпропетровського військового госпіталю. Інших, після надання першої допомоги, відправили до Києва й Одеси — 25 осіб. Усі поранені — військовослужбовці з 24-ої і 79-ої бригад, які потрапили вранці під обстріл артилерійських установок залпового вогню «Град». Пізніше з тими, хто прийшов до тями, говорили медики. Інеса Шевченко, лікар-координатор роботи з пораненими, уражена силою волі українських солдатів. «Сила духу неймовірна. Ніхто не плаче, ніхто не жалкує, в хірургічній реанімації лежать троє хлопців, яким ампутовано кінцівки, — вони не стогнуть. Вони просто... я не можу говорити. Вони хочуть жити і хочуть далі захищати свою батьківщину», — сказала вона крізь сльози.

Лікарі намагалися звільнити якомога більше ліжок. Адже ніхто не знав, скільки літаків із пораненими прибуде до Дніпропетровська. В аеропорту чергувало безліч карет «швидкої допомоги». Після доставки поранених машини з увімкненими сиренами мчали до госпіталю.

У коридорі дружина одного з військовослужбовців розповідала журналістам, що в обстріляній колоні під Зеленопіллям виявилось понад 30 убитих і сотня поранених. Її чоловік був на місці трагедії і виносив, рятував, допомагав, але й він не може сказати точної кількості постраждалих. Упродовж доби безперервно поранених оперували найкращі хірурги області. Кошти на лікування йдуть чималі — на самі лише антибактеріальні препарати витрачали понад 40 тисяч гривень на день.

Для охочих допомогти — головлікар обласної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко виклав на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» розрахунковий рахунок. Стало відомо, що дніпропетровські лікарі, які вперше стикаються з такою кількістю поранених і такими складними ранами, відправили запит до ізраїльських військових медиків: провести екстрені тренінги з військово-польової медицини.

«За два дні до нас доправили 27 тяжко поранених. Думав, що бачив усе... Кульові поранення порівняно з наслідками роботи установки «Град» — «дитячий лепет». Шкіра, кістки і плоть лопаються, як розбите скло. Дуже важко лікувати. Затишшя, відпускаю передихнути начмедів і лікарів до наступного борту...» — написав на своїй сторінці у ФБ головлікар.

У коридорах обласної лікарні ім. Мечникова стоять волонтери — вони пропонують свою допомогу і готові здати кров для поранених. «У мене перша група, резус-фактор негативний. Може, комусь із бійців знадобиться моя кров?» — запитує у чергового лікаря жінка середніх років. Добровольці пропонують будь-яку допомогу — скажімо, прибрати, помити підлогу в палатах і коридорах. Стомлений лікар ввічливо відмовляється — зараз не до того, медики готуються прийняти три борти з пораненими. «Щойно були у військовому госпіталі по вулиці Комсомольській, пропонували там свою допомогу», — розповідають дві подруги Ілона і Лариса. Обидві вони працюють у фірмі «Агросоюз». Допомогти пораненим вирішили, що називається, за покликом серця. «Це ж наші хлопці, які захищають нас і Україну», — говорять вони. Три тижні тому подруги вже здавали кров пораненим, коли керівництво лікарні звернулося до жителів міста. «Зараз готові знову допомогти солдатам. Я живу на Запорізькому шосе і весь день чую сирени карет «швидкої допомоги», які везуть і везуть поранених з аеропорту», — розповідає Ілона.

Медики говорять, що солдати мають потребу не стільки в ліках, скільки в простих побутових речах, адже привозять їх у запиленому і порваному обмундируванні, залитому кров’ю. Потрібен одяг, натільна білизна, звичайні тапочки, зарядні пристрої для мобільних телефонів, щоб солдати могли зв’язатися з родичами. Багато хто з дніпропетровців дізнається про необхідну допомогу через соціальні мережі — можливо, тому волонтерський рух набув масового характеру. Поряд із лікарнею б’є у дзвони Свято-Преображенський собор, віряни моляться за упокій душ загиблих і зцілення поранених воїнів.