«Виговоритися» на сторінках
У Донецькому національному університеті представили історії переселенців у книзі «Донбас — арена війни»
Чому Донбас саме такий, який є? Звідки беруться і на чому ґрунтуються притаманні йому переконання, стереотипи, звички й поведінкові парадигми? Знайти відповідь на ці та багато інших запитань спробували голова громадської організації «Інформаційно-просвітницький центр «Вісь» Світлана Дубина та студенти і викладачі Донецького національного університету. В рамках проекту «Почути — Зрозуміти — Порозумітися» вони видали нову збірку історій «Донбас — арена війни», презентація якої відбулася в Донецькому національному університеті.
Книга складається з публіцистичних нарисів, аналітичних роздумів, есе і філософських міркувань, які відображають події на Донбасі в період 2014-2015 років. Автори текстів — письменники, поети, фотохудожники, журналісти, які є вихідцями з Донеччини. Більшість із них -викладачі, студенти та випускники Донецького національного університету. Упорядником збірки стала кандидат філологічних наук, завідувачка кафедри журналістики ДонНУ у Вінниці Олена Тараненко. «Збірка «Донбас — арена війни» містить тексти, авторами яких є і жінки, і чоловіки. А отже, в ній багато аналітичних матеріалів, філософських роздумів і мало емоцій. Ця книга має терапевтичний ефект для нас, людей, яким треба виговоритися, поділитися своїми переживаннями, і просвітницький — для тих, хто, на щастя, не має гіркого досвіду втечі від війни», — каже Олена Тараненко.
Донецький журналіст Тарас Москалюк, презентуючи свій аналітичний роздум «Революция личных обид», зізнався, що досі ще ніколи так не оголював власні почуття. «Уявіть собі голу людину, яка соромиться і намагається чимось прикритися, сховатися хоча б на хвилину, — цей образ властивий для всіх текстів, зібраних у книзі. Вони важкі, але правдиві. Комусь можуть не сподобатися, а декого змусять щиро плакати, співчуваючи, — переконує Тарас. — Коли лежиш, сховавши голову, під мінометним вогнем, повірте, життя не пролітає перед очима, як одна мить. Думки «зриваються» і плутаються. Щось подібне — у новій збірці. Багато почуттів, різних, заплутаних, із болем, розчаруванням, розпачем. Це не забудеться ніколи. Але загоїться, заросте».
На обкладинці книжки зображено перевернуте дерево без коріння. Знизу під ним стривожено кружляють птахи, шукаючи безпечного притулку. Цей образ, на думку упорядників, відображає стан душі нинішніх переселенців. Їх вийняли і пересадили в іншу землю. Але коріння залишилося там, на Донбасі. Чи повернуться вони туди? Чи приживуться знову на рідній землі?
