Виноробська Мекка

Колективні господарства Закарпаття закінчують збір винограду. Iз загальної площі майже 5 тисяч гектарів очікується збір 30—32 тисяч тонн. Обласною програмою передбачається в найближчі роки подвоїти плантації. Треба сказати, що свого часу в краї вже сягали рекордної позначки — 9 тисяч гектарів, але після горезвісної антиалкогольної кампанії 1985-го винищили більше половини закарпатської лози. За останні 5 років у господарствах Закарпаття заклали 700 гектарів нових виноградників. Тільки нинішнього уже посаджено 100 га. На це пішло 3 мільйони гривень, два з яких — державні кошти. Лише через п’ять років молоді саджанці почнуть плодоносити.

Неподалік від столиці закарпатського виноградарства — селища Середнього Ужгородського району — розташовані на пагорбі по обидва боки автотраси Київ-Чоп обширні площі. Одна плантація, що належить агрофірмі «Леанка», вже давно без урожаю, міжряддя зорані, а на другій ще пораються десятки працівників КСП «Гроно».Виноградник виглядає непривабливо: бур’яни, все заросло травою. Бригадирка мовить, що це через те, що радгосп-завод «Ужгородський», переробивши їхній виноград на вино, досі боргує великі гроші за минулий рік. Грона уже осипаються, тому треба максимально квапитися. Запросили на поміч сезонних робітників з усієї області. Наприклад, Василина Гебич привезла з села Боронява Хустського району молодіжну бригаду. Перед цим трудилися на сільгоспроботах у Росії та Угорщині. Вони не приховують, що за два тижні хочуть добре заробити. Кажуть, куплять собі музичний центр, аби влаштовувати бригадні дискотеки в гуртожитку. Дорогою на роботу та на самому винограднику співають, бо здавна винобрання вважалось великим святом. У бригаді переважно медичні сестри. Взяли відпустки — і на виноград.

На вино переробляється більше половини зібраного урожаю. Загалом ним можна завантажити третину виробничих потужностей. До кінця року 11 підприємств виготовлять півтора мільйона декалітрів вина. Це дозволить вийти на рівень 1990-го року. Незаперечним лідером є розташована в селищі Середньому агрофірма «Леанка».Її підвали сягають півтора кілометра, знаходяться під захистом ЮНЕСКО і входять у десятку найцінніших у Європі. На збереженій з часів народження плиті написано, що ці підвали з’явилися завдяки старанням знатних братів Стефана і Домініка Добо в 1557 році. Їхній задум реалізували кілька тисяч полонених турків. Видовбаний підвал у туфовій породі вулканічного походження. Свіже повітря надходить сюди через скельні капіляри. Вони також виводять на поверхню вуглекислий газ, який утворюється під час бродіння вина. В будь- яку пору року постійна температура плюс 12 градусів, найкраща для витримки і зберігання марочних вин. Найдавніші діючі бочки зроблені ще за Австро-Угорщини, 100 років тому. За радянських часів не тільки середнянці, але й усі винороби Закарпаття процвітали завдяки тому, що на багаторічну витримку закладали виноматеріали підприємства Миколаївської та Одеської областей. Так, у 1967—71 роках у радгоспах-заводах системи «Закарпатсадвинпром» були побудовані підземні сховища з оптимальними умовами потужністю 800 тисяч декалітрів. У зв’язку зі скороченням виробництва вина, багато дерев’яної тари зіпсувалося й, скажімо, в 1997-ому році придатної для заливу залишилося 500 тисяч декалітрів, а загалом у цьому році на витримці знаходилося 160 тисяч. В останні роки південні регіони уже не везуть виноматеріали в Закарпаття, тому доводиться розраховувати на власну сировину. Це загалом виходить небагато — до 10 тисяч декалітрів. Заступник директора агрофірми «Леанка» з економіки Михайло Вакерич радіє помітному росту. Господарство реалізує в рік 8—9 мільйонів пляшок вина 22 видів.

Кожен пристойний закарпатський господар-приватник припасає на сезон до тисячі й більше літрів вина. Воно тепер починає бродити і тільки взимку стає справжнім. Тоді, в січні-лютому, в багатьох містах Закарпаття пройдуть фестивалі вина.