Вирiшення проблеми безробіття можливо лише за сприяння влади,

— Вікторе Григоровичу, як сьогодні людині, котра залишилася без роботи, можна отримати статус безробітного?

— Кожному, хто звернувся до центру зайнятості протягом семи днів, пропонують різні варіанти. Якщо за цей період пошуку робота не знаходиться, тоді людина має право отримати статус безробітного: стати на облік і скористатися хоча б мінімумом тих послуг, які може надати центр.

— Які робочі місця пропонує служба зайнятості?

— Існує схема, згідно з якою підприємства зобов'язані надавати всю інформацію про вакантні місця. Але роблять це далеко не всі.

Сьогодні попит набагато перевищує пропозицію. Причому головним чином на робочі професії. Фахівці ж становлять не більше, ніж 15—20% від загальної кількості вакансій. Навантаження на одне вакантне робоче місце з боку зареєстрованих безробітних у середньому по Україні на 1 квітня становило 26 осіб, зокрема в Івано-Франківській області — 172. Тут найвищий рівень безробіття — 7,6% (у Чернігівській — 7%, Волинській — 6,58%, Житомирській — 6,43%, Львівській — 6,67%, Київській та Одеській — менше, ніж 1%).

— Як ви працевлаштовуєте молодь?

— Близько третини зареєстрованих безробітних — молодь до 28 років, зокрема багато дівчат. Сьогодні більшість молодих людей на ринку праці неконкурентоспроможні з точки зору професіоналізму, освіченості та практики. Щоб вирішити питання працевлаштування молоді, в законі закладено норму про квоти: 5% робочих місць мають бути заброньовані для всіх категорій, які є соціально незахищеними. Зокрема й молодь. Але бронювання — це суто адміністративний захід. Ми можемо направити, запропонувати перенавчання. У кінцевому ж результаті брати чи ні на роботу вирішує роботодавець. У більшості випадків молодим відмовляють. Ми можемо за це оштрафувати. Але сьогодні підприємство, що має заборгованість із зарплати, можна штрафувати чи не штрафувати — результатів від цього не буде.

Ми намагаємося допомогти, вдаючися до різних варіантів. Один із них — стимулювання роботодавців. Припустимо, взяли за направленням людину на роботу. І для того, щоб вона змогла «вписатися» в це підприємство, платити за неї якийсь час 50%, а то й усі 100% замість сплати допомоги.

Тепер у Кабміні доопрацьовується закон про страхування з безробіття, в якому передбачається стимулювання роботодавців .

Можна стимулювати й безробітних, щоб вони самі створювали робочі місця. Видати їм допомогу з безробіття в повному обсязі для створення власної справи. Але тут є проблема. В Україні середній рівень допомоги безробітним — 40 грн. Якщо максимум, який ми можемо платити, — 12 місяців, то чи багато робочих місць створиш на 480 грн.?

— Що характерне для безробіття в Україні?

— Передусім — сімейне безробіття. За оцінкою Держцентру зайнятості, 36 тисяч сімей стоять на обліку як безробітні. У деяких регіонах безробіття досягло 10, 15 і 20%. У листопаді минулого року Мінстат провів обстеження домашніх господарств за методикою Міжнародної організації праці (МОП). Наш центр допомагав організувати роботу. У середньому по Україні рівень повного безробіття оцінюється в 11,3%.

— Як держава ставиться до того, що українці намагаються працевлаштуватися за кордоном? Чи налагоджено цей процес на офіційному рівні?

— Нас там не чекають. Є офіційні відповіді з багатьох країн, які виключають укладання договорів із обміну робочою силою. Існує єдиний договір із Чехією, де встановлена квота, визначений механізм напрямку. Однак паралельно, як відомо, йде потік нелегалів, яких легалізовують у рахунок тієї ж квоти.

Крім того, працевлаштування за кордоном — дуже вигідний, часто злочинний бізнес. Нещодавно приходив житель із Білої Церкви зі скаргою, мовляв, його й сина одна фірма в Києві пообіцяла працевлаштувати в Чехію. Сказали, що є ліцензія Мінпраці (хоч Мінпраці ліцензій не видає). Взяли з них за послуги по 200 грн., вивезли в Ужгород, там ще по $160, переправили рейсовим автобусом до Чехії. На місці — нікого, та ще й вітчизняний рекет обібрав остаточно. Запитую: чи бачили ви в очі цю ліцензію?..

Не перестаю дивуватися нашим людям. Консультуйтеся в центрах зайнятості у випадках, коли вам таким чином пропонують роботу. Повинен бути легалізований договір.

Проблема в чому? Рівень безробіття в Польщі за останні роки знизився, але він усе ще приблизно 10%. В Угорщині — залишається високим, у Чехії — безробіття зростає. Нещодавно зі Словенії прийшла пропозиція про співпрацю, але в ній було прямо сказано, що договір про обмін робочою силою укладатися не буде, тому що в них самих високий рівень безробіття. Тобто уряд не хоче ризикувати, підписуючи такий договір. Адже опозиція завжди знайдеться, буде критикувати це рішення.

В Україну ж рвуться працювати в'єтнамці, китайці. Ми досі не можемо розібратися з в'єтнамцями, які прибули в Україну ще за часів Союзу (особливо це стосується Одеси й Білої Церкви). За тими договорами ми повинні були відправити їх назад за наші гроші, але в підприємств немає таких коштів.

— Яку ж конкретно роботу проводить сьогодні центр зайнятості із захисту безробітного?

— Нашим першим завданням є аналіз ринку праці. Потім надання допомоги щодо працевлаштування. Якщо є робочі місця, а людина не влаштовує роботодавця, ми можемо запропонувати перенавчання — підвищити кваліфікацію або навчити іншої спеціальності. Якщо ж не вдається працевлаштувати, то намагаємося знайти якусь громадську роботу (хоча б тимчасову зайнятість). І останнє — це виплата допомоги.

Та ми тільки сприяємо створенню робочих місць. Тим більше, ми дуже обмежені у фінансах. З 1995 року рівень безробіття в країні збільшився майже в 12 разів, а база фінансування залишилася та сама. Ті ж 2%, тільки їх нині перерозподілили — 1,5% платить роботодавець, а 0,5% — кожний з нас із заробітної плати.

Питання підтримки безробітних в Україні все одно треба вирішувати. Наприклад, в Польщі при тому, що курс гривні й злотого 1:1, річний обсяг фінансування у 20 разів вищий, ніж в Україні, враховуючи те, що в Польщі 38 млн. населення, а в нас — 50 млн. Але вони видають кредити, активно працюють служби підтримки безробітних, які користуються авторитетом і можуть вирішувати багато питань.

— А як сьогодні йде справа з видачею кредитів безробітним в Україні?

— Існує доопрацьоване й затверджене Кабміном Положення «Про порядок надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю» (квітень 1999 р.). Але, враховуючи минулий досвід, ми не хочемо потрапити в таку ситуацію, що завтра нас будуть звинувачувати, мовляв, роздали гроші й не повернули. Припустимо, завтра ми видаємо безробітному певну суму грошей. А гарантія повернення? Сьогодні жоден банк, жодна структура безробітному жодних гарантій не дасть. Якщо одному зі ста тисяч хтось і зможе допомогти, то це не комплексний підхід.

Далі, припустимо, одержала людина кредит, якісь навички підприємництва в неї також є, але для того, щоб зміцніти і стати на ноги, їй потрібна буде допомога.

— А що це за експеримент зі створення системи активної зайнятості населення України, про яке йшлося на семінарі в Білій Церкві?

— Це вже не експеримент, а практичні дії. На сесії, що відбувалася в квітні нинішнього року в Білій Церкві, був розглянутий досвід створення бізнес-інкубаторів для бажаючих розпочати свою справу. Однак це можливо лише тоді, коли влада цю проблему розуміє.

Так у Білій Церкві будинок площею 3 тис. кв. м передано на дуже пільгових умовах в оренду структурі (інкубатору) — зареєстрованій громадській організації, фундаторами якої є чотири особи. Ряд фондів і комерційних структур дали гроші на оснащення й заробітну плату. Відібрали декілька груп людей, котрі побажали навчитися створити свою справу. Навчання проводила група фахівців із центру соціально- психологічної реабілітації «Гештальт».

Сьогодні в цьому бізнес-інкубаторі перебуває вже 22 підприємства. У них загальна охорона, техніка, пільгові умови оренди. Керівник — колишній полковник авіації. Тут же є структура, яка надає консалтингові, юридичні послуги.

У Білій Церкві держструктури, низка фондів і комерційних компаній уклали меморандум про співпрацю, об'єднавши свої фінансові та організаційні можливості для створення і розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. Зацікавлення виявили заступник мера Запоріжжя, фахівці з Рівного й Києва.

— Сьогодні держава має велику заборгованість із зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. Чи затримується допомога із безробіття?

— Поки наш фонд був позабюджетним (гроші надходили з Пенсійного фонду), проблем із виплатою допомоги безробітним не було. Вони виникли після передачі фонду до казначейства. Наприклад, торік у нас вилучили 42% надходжень, внаслідок чого виникли затримки з виплатою допомоги. З великими труднощами нам вдалося ліквідувати заборгованість. У квітні нинішнього року нараховані гроші для допомоги із безробіття затримали на 17 днів. Хоча, згідно із законом, як тільки гроші надійшли до нас, у цей же день ми зобов'язані їх розіслати до областей.