Виставка екзотичних знань
У галереї «В будинку Івана Кавалерідзе» відкрилася незвичайна виставка. Свої роботи представляє львівський художник Олександр Романюк. Виставку він назвав «Огорожа біля Великої стіни».
Мабуть, найправильніше буде спочатку надати слово самому художнику. «Я спробую пояснити назву виставки, — говорить він. — Єдина і по- справжньому Велика стіна насправді так і не була непереборною перешкодою для військ розбійників, як, проте, й будь-яка огорожа для наполегливого і сміливого злодія, але...
Але вона була і залишилася огорожею внутрішнього світу, простору чудового східного саду.
У цьому саду — вкриті мохом камені, місток над ставком, перший сніг, звук у тиші, терпкість чаю і краса посуду, самотній ненадісланий лист, весняний вітерець, шурхіт дощу, зустрічі й розлучення, спокій і тривога, радість і смуток.
По цей бік Великого муру, в його тіні, за непоказною огорожею є відлюдне місце, у якому людина знаходиться в ладу із самою собою, знаходиться тут і скрізь, не думає про те, що сказати й що відповісти, і бачить перед собою то вкриті мохом камені, то місток над ставком, зустрічається і розлучається, радіє і засмучується.
А щоб бути зовсім зрозумілим, нагадаю вам про відлюдника Чжан-Чжи-хе, який, прикритий леопардом і взутий у черевики з кокосового волокна, закидаючи вудку, не насаджував наживки, позаяк у його наміри й не входило ловити рибу».
Закоханість Олександра Романюка в далекосхідну культуру (більше китайську, але трохи й японську) не залишає сумнівів. Тут немає й тіні будь-якої гри — художник гранично серйозний. Кажуть, для своїх робіт він навіть папір виготовляє сам, намагаючись наблизитися до великих взірців минулого. Його графічні мініатюри лаконічні й урочисті. Вони розміщені не на стінах, а розвішані на нитках різної довжини, прикріплених до стелі. Їх не вдається просто розглядати — серед них гуляєш, як у садку. Або ж — цілий «садок» розвішаних листочків в особливий спосіб підсвічується. Тоді зображення працюють не тільки «аверсом», але й «реверсом» — на просвіт.
Зображення на графічних мініатюрах Олександра Романюка нерідко супроводжуються текстами — зазвичай це вірші (зрозуміло, мовою оригіналу). Більшість із них — філігранної роботи. Для більш прискіпливого ознайомлення з ними надається збільшуване скло. Проте часто — можливо, дуже часто — збільшуваного скла виявляється не досить. Неможливо звільнитися від думки, що оцінити всі аспекти й нюанси творчості львівського художника можна, тільки володіючи енциклопедичними знаннями в царині китайської міфології, а також китайською мовою. Проте не виключено, що фахівці в цих вишуканих сферах поставилися б до виставки абсолютно інакше, нарікаючи на недостачу в них якихось інших екзотичних пізнань.
