«Я зрозумів, що мій обов’язок — допомогти нашим хлопцям»

«Розголошення концепції проекту поки заборонено, — розповідає Борис Чубін. — Але можу сказати, що він допомагає визначати позицію противника та напрямок наступу. В моєму приладі буде задіяний універсальний агрегатор даних та платформа для високотехнологічних розрахунків. Проект поки не має назви. Він перебуває на стадії удосконалення, і буде запущений у виробництво до кінця року. Цей прилад допоможе у рази збільшити успішність операцій наших військових».

14-річний Борис Чубін — винахідник зі стажем. Він займається конструюванням ще з двох років. Тоді він почав будувати з коробок космічні кораблі. Після перших дитячих спроб хлопця віддали до гуртка робототехніки та комп’ютерного програмування. Тут він перейшов до більш складних проектів і у свої 14 є автором чотирьох новітніх винаходів, які не мають аналогів у світі. Перший прилад хлопець розробив для незрячих людей. Він мав назву iHelp. Для того, щоб відтворити усі необхідні функції, Борис не лише радився з незрячими, а й проводив досліди на собі.

«До цього винаходу мене спонукало те, що одного разу я став свідком знущань підлітків над сліпим чоловіком. Він запитував у хлопців, який тролейбус під’їхав, а  вони сміялися з нього і відповідали: «Зелений!» Невдовзі після того я брав участь у Національному конкурсі соціальних проектів, і мені пригадався той випадок. Я вирішив, що зможу допомогти таким людям. Загалом, все у цьому світі можна покращити за допомогою нових технологій. У рамках програми e-goverment я придумав проект під назвою «Як контролювати неконтрольованих депутатів». Але поки займатися ним немає часу. Ще й школа у нас тепер шестиденна», — розповідає Борис.

Ще одна розробка Бориса, над якою він працював зі своїми друзями, Костянтином Коляновським та Ельмірою Еюбовою під керівництвом Ігоря Богуна, — соціальна мережа для незрячих: «Це мережа з голосовим керуванням та одночасним перекладом на мову користувача. Тут наявний сегрегатор знайомств за інтересами для людей з усього світу, аудіобібліотека, аудіомагазин, онлайн-хор, аудіовізитка та різноманітні клуби».

Розробити прилад для армії Бориса спонукали останні події в Україні.

«Я розробив цей прилад для українських військових, бо знаю, що зараз їм доводиться скрутно. Я бачив короткометражний фільм про батальйон «Азов», був на прощанні з загиблими військовими, яке відбувалося в Одеському оперному театрі. Я зрозумів, що мій обов’язок — допомогти цим хлопцям. Хоч я не можу йти воювати, але можу принести користь. Думаю, що це навіть не остання моя подібна розробка», — говорить хлопець.

Борис вважає, що використання новітніх технологій могло б забезпечити українській армії безперечну перевагу. За його словами, кожна компанія повинна робити свій внесок у перемогу. Щодо фінансування проекту, то воно здійснюватиметься коштом українських спонсорів. Частину грошей розробники вкладуть у проект самостійно.

«Необхідної суми поки що не визначили, — розповідає Борис Чубін. — Загалом проект у нас працює на волонтерських засадах. Це не комерційна розробка. Ми готові віддати її безкоштовно для потреб країни, це великий внесок. На мою думку, заробляти на війні не можна. Торги за цей проект — це торги за незалежність та суверенітет нашої держави. Ми не можемо цього допустити. Якщо ми випустимо цей прилад, за межі держави Україна він не вийде».

Про технології своїх винаходів Борис розповідає обережно, щоб ніхто не зміг скористатися ідеєю. Тим паче, що одна російська компанія вже скористалася ідеєю хлопця і почала випуск прибору для незрячих. Тепер Борис проявляє більшу пильність і оберігає свою розробку, тим паче, що вона стосується військової сфери.  «А історія така. Я створив закінчений концепт прибору для незрячих. Він був готовий до зборки, двічі переміг на українських конкурсах соціальних інновацій, став гарячою темою у ЗМІ. Про мій винахід писала навіть російська науково-популярна газета, редакція якої попросила у мене всю документацію, що стосувалася виробу, навіть креслення дизайну. Але на щастя ми відправили лише частину матеріалів. Нещодавно одна київська компанія зголосилася виготовляти прилади за моєю розробкою. Ми вже збиралися запускати виробництво, але почалися активні дії на Майдані й довелося перенести роботу. Кілька днів тому я дізнався, що російська компанія, яка займається виробництвом радіоелектронної продукції військового і цивільного призначення, заявила про випуск подібного приладу. За функціональністю вони збігаються на 75%. Я знаю про теорію «блукаючих ідей». Загалом такі збіги теоретично можливі, проте після цього випадку про нереалізовані у виробництві винаходи розповідати не хочу, — говорить винахідник.

Бориса Чубіна називають юним генієм та майбутнім мільйонером. Але сам хлопець не любить, коли його так називають. «Мені набридло бути «юним генієм». — говорить він. — Я вважаю, що всі діти — талановиті. Лише потрібно дати їм шанс. Ми з моїми друзями влаштували в Одесі Перший міський форум соціальних проектів серед школярів, спрямований на допомогу людям з обмеженими можливостями. На волонтерських засадах ми співпрацюємо з кращими коучерами, проектними менеджерами, соціальними активістами, фінансовими аналітиками, програмістами. Ми навчаємо активних підлітків правильно створювати та розвивати власні проекти».

Нещодавно Бориса запросили на навчання до Німеччини, але хлопець відмовився. «Вчитися можна всюди. А поки в Україні йде війна — я не можу нікуди їхати і постараюся зробити все, що в моїх силах, щоб наші хлопці не гинули. Скажу відверто, українська армія «воює лаптем». Технології настільки пішли вперед, що нам варто серйозно переглянути всю концепцію озброєння і обороноздатності країни».