Попри запевнення керівництва ядерної енергетики про юридичне врегулювання питання, експерти й далі заявляють про низький рівень безпеки в галузі. Без відповіді залишилися звернення колишнього директора Чорнобильскої атомної станції Сергія Парашина до Президента й парламенту з приводу законності створення компанії «Енергоатом». Без відповіді залишилося й головне питання, що цікавить як фахівців, так і читацьку аудиторію: хто конкретно сьогодні є відповідальним за безаварійне функціонування АЕС? Наскільки узгоджується з законодавством подальша робота АЕС без відповідних ліцензій Адміністрації ядерного регулювання?

Аналіз позиції Сергія Парашина говорить, що він не виступає проти компанії «Енергоатом», розпорядженням керівництва якої його звільнено. На його думку, вона цілком може бути корисною, взявши на себе функції розв’язання спільних для всіх АЕС проблем — паливної, ремонтної, кадрової. Але нинішня структура компанії, на думку Парашина, громіздка й неефективна. Крім того, вважає він, люди, котрі її очолюють, не мають досвіду управління такими великими підприємствами.

Документи, надані Сергієм Парашиним, свідчать, що керівництво атомної енергетики не прямо визнає його правоту. Однією рукою звільняючи Парашина, другою — воно створює робочі групи для приведення статуту компанії у відповідність до закону. Адміністрація ядерного регулювання поки що не видала НАЕК «Енергоатом» ліцензію на експлуатацію АЕС і формально могла б зупинити енергоблоки як такі, що працюють без законних підстав. Судячи з неодноразових спроб отримати ліцензію, невідповідності статуту компанії чинному українському й міжнародному законодавству вельми значні.

Вірогідно, нинішня несамостійність АЕС потрібна для зосередження фінансів галузі в одних руках. «Енергоатом» контролює до 45% загальнодержавного виробництва електроенергії. Позаяк лише 7,4% виробленої електроенергії оплачується грошима, компанія є певним холдінгом з управління боргами. Відомо, що торгівля боргами з певним дисконтом дає прибуток. Сергій Парашин припускає, що впертість, із якою забезпечується концентрація цих ресурсів, можливо, зумовлена політичними цілями, зокрема — фінансуванням наступної президентської кампанії.

Для пересічних громадян «проблема «Енергоатома» має цілком конкретний вигляд: хто відповідатиме, коли станеться, не приведи Боже, нова атомна аварія. Формально керуючи всім, компанія реальної відповідальності за події не несе. Формально відповідальний директор після створення компанії вже не може реально керувати ситуацією. Таким чином, маємо характерне для всієї країни становище в управлінні — великі повноваження з маленькою відповідальністю.

У своєму обгрунтуванні необхідності централізації управління галуззю керівництво НАЕК «Енергоатом» посилається на досвід, приміром, британської компанії «British Energy», створення якої зробило прибутковою атомну енергетику Англії й Уельсу. Формально в документах НАЕК «Енергоатом» визначено такі самі її завдання, що й у Парашина — закупівля й утилізація палива, ремонт і будівництво енергоблоків, підготовка кадрів. Сказано там і про необхідність однакових систем управління, однакових умов роботи персоналу на всіх енергоблоках. Генеральні директори АЕС, котрі за новим варіантом Статуту є заступниками керівника НАЕК, «мають всі необхідні повноваження для управління станціями», вважає керівництво компанії.

Керівництво «Енергоатома» також вважає, що протягом свого порівняно недовгого життя — з початку року — компанія «не могла погіршити рівень культури безпеки АЕС». Читай — не встигла? Цікаво, що це питання керівництво НАЕК висвітлює за методом Жванецького — переходячи на особистості. Близько половини згаданого прес-релізу присвячено результатам партнерської перевірки Чорнобильської станції Всесвітньою асоціацією операторів АЕС, яка виявила 69 порушень вимог безпеки. З цього апріорі роблять висновок про неправомірність претензій винного в них Сергія Парашина до керівництва компанії.

Стосовно відсутності ліцензії — головного аргументу Сергія Парашина — то НАЕК «Енергоатом» перебуває в стадії її перманентного отримання. До того ж, керівництво компанії вважає, що ліцензія — «чинник юридичний, він не зв’язаний прямо з безпечністю». Адміністрацію ядерного регулювання було поставлено перед фактом цілком непідготовленого виникнення «Енергоатома». Її керівництво доклало воістину титанічних зусиль для приведення Статуту НАЕК у відповідність із законодавством. А поки що, за інформацією АЯР, блоки функціонують з раніше виданими, а для тих, які виходять з ремонту, — з новими тимчасовими дозволами. Причому за законом цей процес може тривати до початку 2000 року. За словами голови АЯР Євгена Смишляєва, «до підготовки Звіту про аналіз безпечності ядерних установок про отримання ліцензії не може бути й мови».

Питання оплати електроенергії й погашення заборгованості, яка становить близько півтора мільярда гривень, і на 72,3% покривається бартерними операціями, залишається відкритим. Нестабільність цінової політики на енергоринку ще більше погіршила становище. Заборгованість усіх АЕС у зарплаті на початок літа становила близько 68 мільйонів гривень. На прохання прокоментувати ситуацію з торгівлею боргами більшість фахівців у галузі енергетики порадили в цю тему не заглиблюватися...

А «ідентифікацію відповідальності за безпечність експлуатованих ядерних установок Законом України «Про використання ядерної енергії...» не передбачено!» Тобто цієї вимоги немає в переліку умов, необхідних для отримання ліцензії. З іншого боку, у виступах керівництва «Енергоатома» чітко лунає, що «чинники безпечності як були на місцях, так і залишилися», тобто відповідатиме за атомну аварію все-таки директор станції. Інша річ, що керівництво компанії постійно підкреслює високі повноваження генеральних директорів АЕС і принцип невтручання в ці повноваження. А п’ятдесятивідсоткову ротацію директорів АЕС компанія з легкістю пояснює їхніми прорахунками, а не прагненням бачити на цих місцях людей, котрі грають лише за її правилами.

Поки тривала полеміка, експерт

МАГАТЕ, голова консультативної ради з питань безпечності ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання при Мінекобезпеки України Георгій Копчинський заявив, що ядерна енергетика України підійшла до «небезпечної межі». На деяких блоках «безпідставно» відмінено планові профілактичні ремонти, скорочено обсяги і знижено якість ремонтів, велику кількість устаткування слід замінити. Консультативна рада у квітні 1998 року надіслала в парламент, керівництву ядерної галузі, регулюючим органам Мінекобезпеки відповідне звернення.

Спроба «Дня» почути думку про ці події президента «Енергоатома» Нура Нігматуліна скінчилася рекомендацією прес-служби компанії звернутися до її прес-релізу двомісячної давності. У своєму інтерв’ю «Голосу України» він сказав: «Я ніколи не погоджуся, що це (ЧАЕС) станція з особливим статусом. Немає в неї окремого статусу, є специфічні умови роботи... І створювати імідж на трагедії ЧАЕС нікому не дозволено».

No comments...