Як перетворити міську квартиру на родовий маєток

Iшов сніг. Вітер гуляв пустими балконами, побрязкував заскленими рамами. Я думала про те, як довго ще доведеться чекати тепла та появи квітів. Підняла голову, щоб спробувати роздивитися сонце, яке заховалося за хмарами, — і завмерла. Один із балконів будинку якимось дивом примудрився «не відпустити» літо: буяв зеленню та квітучими рослинами так, як це буває на початку літа десь вдалині від міської метушні. Почувся дитячий сміх, і на балконі другого поверху з’явилася молода мама з малям на руках. Ми познайомилися...

Мама — це Станко Олена, а маля — її дворічна донька Тетянка. Рік тому сім’я переїхала до нової квартири і почала облаштовувати власне «гніздечко». Воно відразу ж наповнилося безліччю кімнатних квітів, які з нагоди ремонту переселилися сюди з квартири Олениної мами. Коли настав час повертати квіти, Олена зрозуміла, що не може розлучитися з цим розкішним зеленим вбранням, оскільки без нього її сім’ї стане «холодно» та незатишно. На цей час в неї вже з’явилися і власні рослини, для яких чоловіку навіть довелося виготувати додаткові полиці. Невеликий балкон перетворився на квітучий сад, де дуже любить гратися маленька Тетянка. Вона тягнеться понюхати кожну квітку, обережно гладить листя і навіть часом про щось з ними шепчеться. Мама дівчинки переконана, що для того, щоб рослини швидко росли і добре почувалися, потрібно обов’язково розмовляти з ними. «Не так давно мені подарували фікус, — розповідає Олена. — Це дуже примхлива рослина: якщо йому не сподобається місце чи господиня, відразу починає в’янути. На щастя, мої побоювання виявилися марними: ми з рослиною чудово порозумілися. Вона добре розвивається і мені вже потрібно готувати для неї більший вазон, оскільки в старому фікус уже ледь вміщається. Іноді за турботами про маля я не встигаю вчасно полити та «покупати» свої квіти, і тоді почуваюся винною перед ними».

Згодом Олена має намір знайомити дочку з географією з допомогою рослин. Алое і герань розповідатимуть дитині про Африку, фікус, лимони та бегонія — про Азію, а кактуси, фуксії, традесканції — про Америку. А з рідною землею маля знайомилося цього літа на дачному городі. Там на всьому просторі, просто серед грядок з овочами, розкидані квіткові острови. Бабуся Тетяна Василівна переконана, що рослин-бур’янів не буває, кожна з них має свою значущість, яку тільки треба вміти розкрити. У неї власна філософія сприйняття зеленого світу. Років десять тому жінка потрапила в аварію й у важкому стані лежала в лікарні. Шансів на її видужання було дуже мало, а плин часу відчувався лише в русі хмар по небу, за якими можна було спостерігати через лікарняне вікно. Був червень — і раптом у куточок вікна несміливо зазирнув виноградний листочок. У міру того, як він зростав, зміцнювалися і сили Тетяни Василівни. Рослина стала могутнім стимулом для подолання хвороби — жінка навіть не доторкнулася до милиць, на яких їй передрікали пересуватися все життя. Сьогодні Тетяна Василівна вважає, що люди надто відійшли від природи, перестали її відчувати та любити. Тому й втрачають здоров’я, притому як фізичне, так і духовне.

«Мене завжди вражали квіти моєї свекрухи, — згадує Оленина мама. — Вона не мала шикарних горшків для квітів, рослини росли в скромних горщиках. Але росли, як на дріжджах, були соковитими та свіжими. За порогом — троянди і тюльпани. А до зими по всій кухні розвішені пучечки лікувальних трав... У себе вдома, в міській квартирі, я в кожній кімнаті створила невелику композицію — «зелений куточок». Подивишся на рослини — і відразу скидаєш метушню дня, проникаєшся вічними цінностями та відчуваєш власну значущість у цьому світі».

Ми якось перестали замислюватися над тим, що сили людина завжди черпає від рідної землі, що в своєму просуванні вперед вона не може не спиратися на своє минуле. Чи не тому настільки значущими були для справжніх аристократів духу їхні родові маєтки? Чи не тому так цінилося у всіх народів тепло батьківського дому та сад, посаджений попередніми поколіннями? Господиня балконного садочка каже, що усвідомила глибинне значення таких речей саме в той момент, коли стала створювати власну сім’ю, коли відчула, що чекає дитину. Ось тоді й відбулася переоцінка цінностей, Олена чітко зрозуміла, що сесії та пари в інституті — не найголовніше в житті. Якщо не можеш створити родовий маєток — створи зелений куточок у своїй квартирі. І молода жінка захопилася втіленням цієї ідеї.

Сьогодні всі близькі та знайомі дарують Олені не традиційні букети, а квіти в горщиках. І це для неї найкращий подарунок. А ще вона збирає старовинні рецепти омолоджування, вивчає властивості лікувальних трав за різними джерелами. Вона каже, що в основі української народної косметології лежить принцип гармонійного єднання людини з природою. «Ми весь час кудись поспішаємо, прагнемо покращувати якість свого життя якимись утилітарними покупками і забуваємо, що ця якість ще й прямо залежить від естетичного комфорту, створюваного живою природою. Адже цей комфорт не вимагає великих грошей, незвичайних фізичних зусиль і величезної кількості часу. Треба тільки мати потребу оточувати себе красою і прагнути навчитися жити красиво».