Як проведуть реформу ЖКГ:

Із 90-х років ні центральна, ні місцева влада майже нічого не робили для реформування ЖКГ. І лише тепер, коли зношеність основних фондів у ньому досягла 65 — 70%, взялись за цю галузь. На жаль, схоже, що і житлове господарство реформуватимуть за типовим рецептом всіх реформ, котрі відбувались у нас раніше. У ЖКГ теж планується запровадити ринкові відносини, передати обслуговування житла приватним компаніям.

У той же час специфіка цієї галузі не дозволяє використовувати в ній лише ринкові механізми. Адже в ЖКГ існують природні монополії (постачання тепла, електроенергії, водопостачання та водовідведення), де не діє найбільш ефективний ринковий регулятор — конкуренція. Уже тепер видатки населення на оплату послуг цих комунальних монополістів складають левову частку від його витрат на ЖКГ. У разі ж передачі цих природних монополій приватному капіталу ситуація лише погіршиться. Адже його не буде стримувати навіть необхідність щокілька років йти на вибори. В таких умовах існує велика небезпека того, що приватизовані водогони та тепломережі просто перетворяться в механізми з витягування з населення якомога більшої кількості грошей.

Навряд чи від цього врятує й централізація встановлення тарифів на їхні послуги. Безуспішна боротьба різних урядів зі зростанням цін на продукти харчування чи пальне більш ніж переконливо це підтверджує.

Лише в сфері обслуговування житла запровадження ринкових механізмів видається і можливим, і корисним. У той же час існує небезпека того, що в разі приватизації всієї комунальної інфраструктури ЖКГ ми можемо отримати нових монополістів, але вже ринкових. Лише за рахунок володіння ремонтною базою та наявності спеціалістів нові їхні власники зможуть диктувати свої умови.

У ОДНІ ВОРОТА

На жаль, і реформа ЖКГ проводиться до реформування системи оплати праці. Тому, схоже, що і друга складова всіх наших реформ, встановлення світових цін зі збереженням суто українських зарплат, не омине населення і цього разу теж.

Ще більше впевнюєшся в цьому після ознайомлення з метою реформи, котру задекларували її розробники: підвищення якості послуг ЖКГ та забезпечення його бездотаційності. Та й деякі заходи, передбачені в ній, спрямовані саме на безперешкодне вилучення коштів у населення. В першу чергу це традиційне «планомірне приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня, що покриває економічно обѓрунтовані витрати й інвестиційну складову». До речі, в нинішніх тарифах інвестиційна складова дорівнює всього 10% від потреби. І її збільшення боляче вдарить по бюджетам багатьох сімей.

Передбачене і більш оперативне підвищення тарифів у разі зростання цін на енергоносії, підвищення зарплат тощо. На це ж спрямоване і нарахування пені на заборгованість за послуги ЖКГ, рішення щодо цього вже прийняте Верховною Радою.

Про вилучення житла мова в програмі реформи не йде, але для цього досить застосувати механізм судового наказу, який нещодавно запровадили в судочинство. Всього за три дні, навіть без присутності в суді боржника позичальник може отримати судове рішення про стягнення боргу!

Передбачивши створення потужного механізму відповідальності населення за оплату послуг, розробники реформи чомусь не запланували накладення пені та штрафів на постачальників за ненадані чи неякісні послуги.

І, схоже, що недаремно створюється такий фіскальний механізм у ЖКГ. Здається, що переважна більшість витрат з його модернізації ляже на населення. Лише перший капітальний ремонт будинку держава обіцяє проводити спільно з його мешканцями. В подальшому всі витрати ляжуть на членів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Також передбачено залучення кредитів для модернізації житлової сфери. А їх же треба віддавати! Навіть якщо кредити будуть брати міста чи держава, то за них все одно доведеться розраховуватись населенню.

І уникнути цього буде неможливо, навіть якщо інвестиції використають неефективно. Це прекрасно ілюструється сумним досвідом запоріжців. Ще 1999 року був взятий кредит ЄБРР на реконструкцію міського водогону. Частково його розікрали. І тепер вода з водоочисних споруд дорогою до споживачів забруднюється в старих трубопроводах. А для розрахунку за кредит до цих пір постійно підвищують тариф.

От тільки чи винесе таку реформу не Болівар, а пересічний українець? Адже нещодавно заступник міністра ЖКГ Григорій Семчук заявив, що на упорядкування галузі потрібно 30 — 50 мільярдів доларів!

ЖИТЛОВА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

Одним із наріжних каменів реформи є масове створення ОСББ. При цьому з 2014 року мешканців багатоквартирних будинків будуть об’єднувати в такі структури «на обов’язковій основі»!

Вважається, що саме ОСББ стануть основним елементом становлення ринку послуг з обслуговування житла. При створенні такого об’єднання будинок переходить у спільну власність всіх його мешканців. Виборні голова ОСББ та члени правління збирають кошти в потрібній кількості на обслуговування будівлі з мешканців, винаймають постачальників, ремонтників, контролюють виконання робіт ними. І при цьому економлять спільні гроші.

Взагалі-то ОСББ в деяких випадках навіть можуть успішно функціонувати — якщо будинок новий і не потребує дорогих ремонтів. Але якщо будівля стара і, крім коштів власників, нема інших джерел фінансування, то утримання такого будинку стане для мешканців джерелом постійних і надмірних видатків. До речі, лише 7% українських сімей проживають в будинках, побудованих після 1991 року. Житло ж всіх інших будувалось раніше, старе і зношене.

Є в ОСББ ще одна функція, котру намагаються не афішувати. Вони є механізмом, який забезпечує колективну відповідальність пожильців за оплату послуг. Вже тепер запорізькі постачальники електрики вимагають від деяких ОСББ оплачувати навіть вкрадену та використану на технічні потреби електроенергію!

Також укладення ОСББ договорів з постачальниками-монополістами дозволить тим відключати від тепла, електрики, води та каналізації весь будинок у разі заборгованості навіть одного мешканця! Тим більше, що і в плані реформи передбачено створення механізму відключення боржників.

Крім того, економічна вигода для пожильців від утворення таких структур може виявитись ілюзорною. Навпаки, ОСББ потребуватимуть додаткових витрат мешканців не тільки на ремонти. В першу чергу доведеться оплачувати роботу управителів будинками. При масовому створенні таких структур навряд чи можна знайти таку кількість ентузіастів, готових нести цей тягар на громадських засадах. Наприклад, лише в Запоріжжі, якщо в усіх багатоквартирних будинках будуть створені ОСББ, то навіть при зарплаті управителей в тисячу гривень мешканцям доведеться витратити близько 50 мільйонів гривень! А ще ж доведеться оплачувати і послуги бухгалтерів, юристів.

Нема впевненості в тому, що нові управлінці будуть спроможні ефективно контролювати витрати на обслуговування житла. Навіть не всякий інженер-будівельник спроможний розібратись в «накрутках» підрядників у накладних та планових витратах, у відрахуваннях на накопичення, в рівнях рентабельності, в якості матеріалів та інших хитрощах та махінаціях будівельників і ремонтників. А що ж казати про нефахівців?

Та й чи будуть ці нові управлінці принциповішими за міських чиновників, котрі беруть «відкати»?

Крім того, при масовому примусовому створенні ОСББ, зважаючи на наш менталітет та соціальне розшарування, вони можуть перетворитись у механізм гноблення малозабезпечених, соціально незахищених. У першу чергу при об’єднанні більш заможних і бідних мешканців між ними не можуть не виникнути конфлікти. Одні будуть намагатись покращити свій побут, а інші просто не зможуть дозволити собі зайвих витрат.

Не важко змоделювати й цілком легальну схему полювання за допомогою ОСББ на житло малозабезпечених. Підвищуючи витрати ОСББ, їх буде легко заплутати в боргах. А коли після місцевих виборів буде дозволено виселяти мешканців за борги, то викидання неплатоспроможних боржників на вулицю взагалі стане технічною процедурою. А нестачі бажаючих скористатись такими схемами, на жаль, не буде. Їх і тепер, при більш жорсткому законодавстві, вистачає.

Зважаючи на все це, видається дуже вірогідним, що примусове створення ОСББ зажене українців у щось середнє між сталінськими колгоспами та комунальними кухнями. От тільки скільки громадян України буде тепер «рознезаможнено», позбавлено житла і люмпенізовано?

FESTINA LENTE

Саме цим мудрим висловом треба б керуватись при проведенні житлової реформи і не надто квапитись. Справедливим було б почати реформу і ставити вимогу «платити мають всі» з повернення пересічним українцям всіх боргів. Включаючи і внески в «Ощадбанк» СРСР. Корисним було б і провести незалежний аудиту ЖКГ на місцях. Виявити і ліквідувати типові сфери зловживань в цій галузі. Зробити роботу житлових комунальних служб абсолютно прозорою. Змусити їх оприлюднювати хоча б в інтернеті кошториси всіх робіт та ремонтів, всі договори із закупівлі матеріалів, їх витрачання, штатні розписи.

Надати населенню пряме право звільняти з роботи будь-яких керівників ЖКГ (особливо підприємств-монополістів). Хоча б шляхом збору певної кількості підписів невдоволених станом справ. Та, нарешті, унезалежнити проведення місцевих референдумів з приводу недовіри міським головам та іншим місцевим чиновникам від доброї волі тих.

Крім цього, держава має поставити в рівні умови споживачів та всіх постачальників житлових послуг. Накладати пені та штрафи за погану якість виконаних робіт. Спростити процедури фіксації споживачами таких фактів.

Можливо, що за спроби отримання коштів за ненадані послуги, що фактично є шахрайством, слід почати судити? Чи хоча б накладати величезні штрафи.

Створювати ж ОСББ треба на абсолютно добровільній основі. І найкращою принадою буде капітальний ремонт будинку перед формуванням таких об’єднань. Та й до проведення реформи системи оплати праці справедливо буде, якщо держава фінансуватиме частку витрат на утримання будинків.

Також треба подбати і про права тих, хто відмовиться від вступу в ОСББ, щоб вони не стали заручниками своїх більш заможних сусідів. Для них треба визначити якийсь обов’язковий мінімум платежів, котрі необхідні лише для підтримання будинку в безаварійному стані.

Якщо державні житлові субсидії є не ширмою, за якою намагаються сховати намагання перекласти тягар реформи ЖКГ на плечі населення, то їх мають отримувати більш ніж 10 — 20% сімей. Слід вилучити із законодавства більшість обмежень, котрі відсікають від них не надто заможних українців. Наприклад, сім’ї п’яти мільйонів людей, котрі перебиваються випадковими заробітками чи працюють нелегально, не мають права на субсидії. А доходи ж у них невисокі.

Взагалі-то, при бажанні пом’якшити тягар цієї реформи для населення можна знайти набагато більше шляхів цього. Але чи є таке бажання в можновладців? У всякому разі, точку неповернення ми ще не перейшли, й у них є можливість провести першу в історії України реформу в інтересах народу.

А якщо ні, то чи владі треба мати напохваті інший народ, щоб замінити українців, котрі і так вимирають, чи українцям замінити владу іншою.