Як украсти мільярд,

ПОЧАТОК

Базарбаєв, начальник фінансового відділу однієї з військових частин Військово-Повітряних Сил України, починав з малого. Спочатку йому вдалося непомітно для інших колег-військовиків (і навіть для самого командира) ненадовго збільшити кількісний склад частини аж на дев’ять (!) офіцерів. Для цього, попередньо домовившись із начальником продовольчо-речової служби Вадимом Шлагіним, він виготовив фіктивні витяги з наказів командира про зарахування мертвих офіцерських душ на речове постачання. Далі вже сам Шлагін склав на них довідки-розрахунки, щоб потім разом із начфіном за фіктивними відомостями отримати як грошову компенсацію навзамін майна майже 17 мільйонів карбованців (ця та наступні «операції» здійснювалися до введення в обіг гривні). Щоправда, надалі Шлагін із гри виходить, а в наступному епізоді на правах спільника виступає нова дійова особа — старший інспектор-ревізор фінансово-економічного управління ВПС підполковник Юрій Маклюк.

СМАК «ЖИВИХ ГРОШЕЙ»

Ще 1994 року Маклюк попросив у Базарбаєва позичити 30 мільйонів карбованців для своїх особистих потреб. Маткерім Ібраїмович із готовністю відгукнувся на прохання людини, від якої прямо залежав по службі. Радий був не лише старатись, а й перестаратись. Виконуючи прохання, він складає від імені чотирьох офіцерів частини фіктивні авансові заяви на загальну суму 80 мільйонів, із яких 30 мільйонів віддає Маклюкові, а решту, за вказівкою останнього, використовує для закупівлі трьох дипломатів, спортивного взуття та спортивних костюмів. Дипломати Базарбаєв передав (без необхідних документів) співробітникам фінансово-економічного управління. Один комплект спортивного одягу подарував Маклюку.

Не бажаючи повертати гроші до каси, Базарбаєв вирішив знову «зхімічити». Він виготовляє свідомо фіктивні авансові звіти нібито на закупівлю різних матеріалів від імені вказаних офіцерів. І все йому сходить з рук, бо ревізію у службі проводив Юрій Маклюк, який обревізував ці авансові звіти й склав свідомо неправдивий офіційний документ — акт ревізії військової частини. Факту розкрадання грошових коштів у ньому відбито не було.

Переконавшись, що тепер, із впливовим покровителем, йому зійде з рук ще й не таке, 1995 року майор Базарбаєв розвиває кипучу діяльність із закупівлі для військової частини різних товарів та матеріалів. Провадилося це, як правило, за готівку і за двома схемами. За першою — Базарбаєв виписував рахунки-фактури в різних магазинах, де купував товари та матеріали, проставляючи в них ціни, набагато вищі від реальних. Різниця лягала в кишеню. За другою схемою — він такі ж рахунки-фактури «висмоктував з пальця», записуючи до них товари, які насправді не купувалися. Більше того — товари, які взагалі не продавались у магазинах, де начебто були придбані.

Відчувши смак живих грошей, які з’являлися самі, немов за помахом чарівної палички, Маткерім Ібраїмович спинитись уже не міг. Магазини, товари, фіктивні рахунки та авансові звіти замерехтіли перед очима, немов у калейдоскопі. В одних стояли суми на 30—40 мільйонів, у інших — перевалювали за 100 мільйонів карбованців.

ХОЛОДНА ОСІНЬ 1995-го...

Та довго ниточка сотатись не могла. Правоохоронні органи впіймали за руку непомітного начфіна. У ході слідства з’ясувалося, що поцупив він із державної кишені немалу суму — 1 мільярд 319 мільйонів карбованців, що сьогоднішніми грішми складало б понад 13 тисяч гривень.

Куди вони пішли? Важко сказати. Дещо витрачено на закупівлю товарів, потрібність яких у військовій частині викликає великі сумніви, — мотоблоку (з отих, які використовуються на присадибних ділянках), 9 автопокришок, 5 портативних телевізорів, двох дипломатів імпортного виробництва. Згадані товари були виявлені у фінчастині й оприбутковані. Решта суми (близько 11400 гривень) щезла у невідомому напрямку і на час суду не погашена.

Відверте розкрадання коштів відбувалось у той час, коли офіцери майже по півроку не отримували платню, не маючи за що утримувати голодні сім’ї. У той же час гроші безперервним струмком текли у фінчастину, очолювану Базарбаєвим. Хіба це могло відбуватися без відома керівництва фінансово-економічного управління ВПС? Думаємо, слідча група військової прокуратури Центрального регіону, яка вела справу, мала багато запитань до начальника управління полковника П. Арташа. Однак через деякий час його випустили зі слідчого ізолятора, а на судовому процесі П. Арташ фігурував тільки в ролі свідка.

БАГАТО НЕ БУДЕ...

Ця резонансна кримінальна справа сколихнула Вінницю три роки тому. Були заарештовані начальник фінансово-економічного управління Військово-Повітряних Сил України полковник П. Арташ, головний інспектор-ревізор підполковник Ю. Маклюк, начфін однієї з військових частин майор М. Базарбаєв.

Нарешті Феміда сказала своє вагоме слово: військовий суд Західного регіону заслухав справу у першій інстанції й оголосив вирок. Якщо вірити йому, то головним «героєм» справи був саме Маткерім Базарбаєв, а не офіцери значно вищих чинів, посад і можливостей. Покараний він, як уже згадувалося, був умовно.

Так само умовно було покарано і Юрія Маклюка — чотири роки ув’язнення з іспитовим терміном два роки. Обох позбавили військових звань і заборонили по кілька років займати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на кілька років. У одній компанії з ними був і Вадим Шлагін, якому пощастило більше — три роки ув’язнення з іспитовим терміном два роки. До часу слухання справи він встиг звільнитися зі Збройних Сил.

Це не єдиний випадок, коли військова Феміда демонструє поблажливість до осіб, які у Збройних Силах займали впливові посади, тоді як у судах загальної юрисдикції за подібні злочини карають значно суворіше. А для цього є всі підстави, адже, по-перше, покладено до кишені державні гроші в особливо великих розмірах, по-друге, діяла група осіб, по-третє, скоєне Базарбаєвим — не випадковий разовий вчинок, а розгорнута, багатоепізодична, продумана злочинна діяльність.

Отож продовження кримінального фільму «Як украсти мільярд» можна було б назвати «І що за те буде». Відповідь на питання напрошується сама собою: багато не буде, якщо займатиметься цим Феміда із погонами на крутих офіцерських плечах.

№209 31.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»