Як здолати туберкульоз

По 100 мільйонів доларів щороку отримуватиме Україна на боротьбу з туберкульозом від Глобального фонду з боротьби з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та малярією. І так — п’ять років поспіль. Основним отримувачем та розпорядником коштів від України виступає Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Саме за його підтримки разом із представниками Міністерства охорони здоров’я, низки державних та громадських організацій була підготовлена заявка на отримання гранту для програми «Зупинимо туберкульоз». Із проханням виділити кошти на подолання туберкульозу Україна зверталася до фонду вже чотири рази, але позитивну відповідь отримала тільки зараз. Як пояснюють експерти, у міжнародної організації не було достатньої довіри, що ми зможемо правильно розпорядитися коштами, організувати закупівлю якісних та недорогих ліків та доставити їх кожному хворому.

— Отримання коштів від Глобального фонду — це велика перемога для країни, — зазначив директор Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» Анатолій Заболотний. — Чому нам вдалося це зробити? Бо ми довели міжнародним експертам, що можемо об’єднати зусилля бізнесу, влади та некомерційних організацій для досягнення спільної мети. Головна роль фонду в цій моделі — управлінська, ми довели свою здатність будувати проекти так, щоб вони були спрямовані на кінцевий результат. У цьому ми бачимо свою роль і своє завдання — щоб гроші працювали на вирішення проблеми. Зараз наше завдання — зробити так, щоб міжнародні, державні та донорські кошти працювали ефективно. Країна повинна довести, що система закупівель ліків буде прозорою та дієвою, препарати будуть якісними, їхня доставка до хворого — безкоштовною і вчасною, бо будь-які перерви у лікуванні туберкульозу можуть мати негативні наслідки. Але гроші Глобального фонду не вирішать усіх проблем, тому потрібна ще й державна підтримка.

Поки що від держави виділяється тільки 20—30% від суми, потрібної на реалізацію Національної програми з туберкульозу на 2000—2011 роки. За словами голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтєєвої, торік із державного бюджету було виділено144 мільйони гривень з необхідних 320-ти мільйонів. Цього року ситуація та ж сама — у бюджеті-2010 закладено 150 мільйонів гривень, тоді як потреба становить 446 мільйонів.

— 1995 року в Україні було оголошено епідемію туберкульозу. Наразі на диспансерному обліку стоїть 500 тисяч українців, хворих на туберкульоз, із них 90 тисяч із відкритою формою хвороби. Щороку від захворювання гинуть 10 тисяч осіб. Тому залучення додаткових коштів на боротьбу з цією хворобою в умовах фінансової кризи є дуже важливим, — продовжила Тетяна Бахтєєва. — Боротьба із хворобою зараз неефективна. Стан протиберкульозних диспансерів украй плачевний. Для фтизіатричного лікування, яке ефективне в комплексі з лікувальними препаратами, за всі роки незалежності України ні разу не купувалося централізовано обладнання. У нас дуже слабка діагностика, а лабораторні апарати давно треба списати. Тому залучення додаткових коштів на боротьбу з цією хворобою в умовах фінансової кризи є дуже важливим.

Якраз ці проблеми і буде вирішено за рахунок міжнародних коштів. Як зазначила голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІД та іншим соціально-небезпечним хворобам при МОЗ Світлана Черенько, у першу чергу в Україні буде створено мережу лабораторій для якісної діагностики. Наступне завдання — доступ пацієнтів до якісних медичних послуг, а для цього туберкульозні центри мусять працювати у кожному населеному пункті. Також у планах — створення реєстру хворих і проведення інформаційної кампанії, що зажди були поза межами державного фінансування. Також програма «Зупинимо туберкульоз» передбачає, що понад 80% медичних працівників пройдуть навчання за світовими стандартами. Оскільки одна з найбільших груп ризику — це люди, які відбувають покарання за гратами, частину коштів буде спрямовано саме на їхню діагностику та лікування.

Чи виконає Україна всі намічені завдання, Глобальний фонд прискіпливо стежитиме протягом п’яти років. Із часу свого створення (2002 рік) фонд профінансував понад 570 програм у 144-х країнах світу на суму понад 19 мільярдів доларів. І основна його вимога від кожної з підтриманих країн — показати позитивний результат.