Юрій ЄХАНУРОВ: «Реформаторським я назвав би лише уряд, що отримав певні наслідки від зробленого»

Місяць роботи нового уряду поки що не дав відповіді на головне питання: чи зможе Кабінет Ющенка перекласти свої ринкові декларації на мову українських реалій:

«Протягом першого місяця своєї роботи уряд Віктора Ющенка шукав раціональне зерно, хотів показати своє обличчя. Але за цей місяць ми ще не розпізнали його, воно ще не проявилось, — оцінив у розмові з кореспондентом «Дня» діяльність нового уряду народний депутат України, президент Української ліги підприємців агропромислового сектору Леонід Козаченко. — Можна сказати, що уряд хотів продемонструвати нові підходи, нове бачення проблем. Але поки що він цього не зробив. Місяць витрачено на пошук.

Якщо розглядати діяльність уряду через призму аграрного сектору, тобто діяльність уряду в напрямку реформування села, то можна сказати, що робляться відчайдушні кроки, але результатів поки що немає, хоча за такий короткий термін їх і не можна очікувати. Президент зробив надзвичайно радикальний крок, видавши свій указ про прискорення реформ на селі. Щоб втілити його у життя, і уряд має вдатися до неординарних рішень. Але їх недостатньо. Через це весняні польові роботи почнуться за великої кількості проблем, яких не було минулого року. І ми хвилюємося, що революційний крок, зроблений Президентом, може втратити свою силу. Адже даний указ можна порівняти з реактивним двигуном, підвішеним до воза. Якщо не приладнати до двигуна крил і фюзеляжу (це має зробити уряд), то віз не тільки залишиться возом, а й остаточно зруйнуєтсья».

Про пріоритети та плани уряду кореспондент «Дня» Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ розмовляв з першим віце-прем'єром Юрієм ЄХАНУРОВИМ .

— Юрію Івановичу, ви вже вдруге працюєте в українському уряді. Той уряд хотів, щоб його називали реформаторським, і цей також. Чи це єдине, що є між ними спільного, і чим відрізняються ці уряди?

— Це дійсно різні уряди. На кожному етапі розвитку повинен бути відповідний уряд. Тим більше під час таких тектонічних перетворень, які нині відбуваються в нашому суспільстві. Але реформаторським я назвав би лише той уряд, який отримав певні наслідки від зробленого. А поки що рано про це говорити — не треба роздавати аванси. Сьогодні нам треба реагувати на наявні виклики і ми повинні забезпечити нормальне життя людей, чого не можна зробити без реалістичного бюджету. Ми повинні навчитися жити за кошти, які маємо, які заробили. Якщо в цьому полягають реформи — називайте нас реформаторами, але, я вважаю, що це — просто вимога здорового глузду. Звичайно, при цьому ми повинні бути соціально відповідальними перед тими, хто не здатен забезпечити себе.

Наш новий уряд буде відрізнятися тим, що спиратиметься на людей, які сплачують податки, на тих, хто є суспільно відповідальним, і тримає економіку України. А підтримати цих людей ми повинні саме для того, щоб працювати на зовсім незахищених, хто потребує допомоги, на пенсіонерів, інвалідів, хворих... Цей уряд вперше відверто говорить з Верховною Радою, з народом. Отакі ми є, і ми не стелимось перед кимось заради того, щоб мати крісло. Ми хочемо працювати разом з Верховною Радою. Разом — це значить і відповідальність перед народом брати на себе. Ми показуємо: борги перед пенсіонерами — такого- то розміру. Для того, щоб їх подолати, потрібен такий закон. Ми не хочемо, щоб одні розповідали народу, як вони його люблять, і давали йому пільги, а інші — не мали змоги ці рішення виконувати, і їх називали через це поганими. Ми хочемо взагалі позбутися пільг, викинути їх з українського лексикону. Не можна поділяти людей, залежно від того, яку професію вони мають, на тих, хто платить і не платить, скажімо у міському транспорті. Такі речі ми повинні усунути. А як це потім буде названо – не має особливого значення.

— Президент готує своє звернення до країни, з якого випливатиме і програма дій уряду. В чому суть програми нового Кабінету і коли вона буде подана в парламент?

– Прем'єр-міністр доручив мені очолити підготовку програми. Ми хотіли б подати її водночас з бюджетом. Адже вони тісно пов'язані. Десь 25 січня ми матимемо вже всі пропозиції міністерств і відомств. У першій декаді лютого програму розгляне Кабінет міністрів, а потім її відразу ж буде надіслано до парламенту. Це буде документ, відмінний від інших таких програм. Короткий і зрозумілий простій людині. Частково я її вже виклав, коли говорив про те, що ми маємо жити за зароблене. Це принципові положення нашої програми. Ми також за те, щоб підтримати успішних, хто нормально працює. Ми хочемо дати сигнали українському підприємництву: прийшов уряд, який вас розуміє, підтримує і навіть спрямований на тих людей, які сьогодні самостійно вирішують свою долю і не просять коштів у держави, а вимагають одного – не заважайте. Ми сприятимемо їм – хай створюють робочі місця. На це працюватиме й адміністративна реформа. Завдання ставиться так, щоб управління в державі стало дешевим, кількість управлінців меншою. Але бездумно скорочувати їх чисельність і зрізати кошти на управління не можна. Є якась межа, яку не можна переступати. Я б сказав, що на центральному рівні кількість управлінців не дуже висока. Ось на місцевому рівні є проблеми. Є питання дерегулювання підприємницької діяльності, до яких наше суспільство ще не звикло. Наприклад, це участь громадськості в процесі ухвалення рішень. Наш уряд буде відкритий для роботи з об'єднаннями громадян. Вже й нині я запрошую на наради представників об'єднань підприємців. Це стає елементом роботи уряду. За завданням прем'єр-міністра ми готуємо зараз послання до українських підприємців, хочемо дати їм чіткі сигнали про нашу політику. І коли люди готуватимуть свої пропозиції, вони чітко усвідомлюватимуть: ось це вписується в політику уряду і буде підтримане, а це – ні.

– Перше і найтерміновіше нинішнє завдання уряду – підготовка чергового варіанту бюджету, який міг би задовольнити принаймні проурядову більшість. Які кроки робитиме уряд для зближення позицій?

– З бюджетом, коли ми його подали минулого разу, все сталося як за українським прислів'ям: вміла готувати, не вміла подавати. Прем'єр-міністр нас за це критикував: не зуміли підготувати зрозумілий політикам бюджет. Він добре сприймається бухгалтером. У поданих політикам книжках маса цифр і жодних роз'яснень. Наступний етап бюджетного процесу ми ними забезпечимо. Робоча назва цього документу – економічний меморандум.

Крім того, обговорення показало, що бюджет не сприйняли регіони. Тому було складено графік, і прем'єр особисто зустрічався з представниками всіх регіонів, вислуховував їх пропозиції. І єдине, чим ми керувалися при цьому – щоб видатки відповідали доходам. Але при цьому нас турбує, що найбільше пропозицій висловлювалось щодо видатків і дуже рідко йшлося про збільшення доходів. З понеділка працюємо з усіма міністерствами та відомствами й узгоджуємо бюджету усередені уряду. З вівторка–середи — у фракціях та комітетах, щоб депутати зрозуміли, чому саме ми пропонуємо такий бюджет. Фракції розподілено між відповідними членами уряду. Наприклад, я працюватиму з комуністами, соціалістами, прогресивними соціалістами, НДП. Я вже мав розмову з лідером ПСПУ і просив не відмовлятися від зустрічі. Ми відкриті для критики. Ми повинні поважати опозицію, і нам дуже хочеться дізнатися про іншу точку зору, щоб дійти до якогось консенсусу, щоб тримати рівновагу в суспільстві.

– Бюджетний процес продемонстрував внутрішні протиріччя, що роз'єднують урядову більшість в парламенті. Та чи є сьогодні єдиним також i уряд, в якому аналітики відзначають різнобій думок щодо приватизації, методів управління народним господарством і, зокрема, паливно-енергетичним комплексом та навіть щодо бюджетного процесу?..

– Різні думки в уряді – це нормальна справа під час обговорення і до ухвалення рішення. Така дискусія обов'язкова. Нас президент дуже сильно критикував з приводу того, що немає відкритих дискусій за зачиненими дверима. Звичайно, кожен міністр очолює величезне відомство і зацікавлений, щоб саме його проблеми були розв'язані. Але є обмеження в коштах. І Мінфін тут є головним, без погодження керівником цього відомства ніхто не може вийти на відкриту публіку або у Верховну Раду і відстоювати якусь свою позицію. Уряд, звичайно, не для «одобрямсу». Шалені дискусії тут – норма. Але після рішення, прийнятого більшістю – все. І у незгодних є прекрасна можливість подати у відставку. Інакше уряд працювати не зможе. А те, що лунають різні заяви, то це труднощі росту нового уряду. І немає ще досвіду роботи в урядових структурах. Наші нові члени уряду повинні ще усвідомити свою відповідальність. Цього поки що не відбулося, але це минає. Дайте нам 100 днів, і ми згуртуємось. Почнемо працювати за певними правилами.

– Чи не заважає урядовцям працювати чиновницький апарат, паралізований здійснюваною в країні адміністративною реформою?

– Вже підготовлена постанова Кабміну, яка дає можливість формувати його апарат. Це вже буде інший погляд, інша практика державного управління. Працівники апарату вже не писатимуть доручення міністрам. Роль останніх значно підвищується. І це дуже важливо. Частина працівників галузевих відділів, які раніше працювали в апараті, перейдуть до відповідних міністерств. Звичайно, для окремих людей, яких доведеться звільнити, це – трагедія. Але сьогодні йдеться про нову філософію державного управління. Чиновник – це працівник служби сервісу уряду, він, як і міністр, має служити простим людям, платникам податків. Таке сприймання своїх обов'язків ми прагнемо прищепити всім державним службовцям, включаючи й низову ланку. Щоб той чиновник, який має справу безпосередньо з населенням, знав, що він зобов'язаний платнику податків своїм робочим місцем. Щоправда, перевернути і поставити його психологію з голови на ноги дуже важко. Задля цього буде влаштоване навчання. Вже в першому півріччі близько 130 українських урядовців пройдуть навчання в Польщі. Це будуть молоді люди, які мусять по-новому розпочинати свою роботу, щоб добре почувати себе в моделі уряду, який започатковує нову систему управління в державі.

– Після затвердження Ющенка прем'єр-міністром, ходили чутки, що Ви очолите Фонд держмайна. Вас призначили ж першим віце-прем'єром, у компетенцію якого входять і питання приватизації. Доходи від приватизації можуть стати непоганим джерелом наповнення бюджету, тим паче, що указом Президента виставлені досить радикальні її умови для так званих промислових інвесторів. Які плюси такого підходу, і чи не містить він також і мінусів та загроз?

– Я вважаю, що з виходом даного указу Україна вступила в новий етап приватизації. Це більш складний (з точки зору його розуміння) процес, який вимагає зовсім інших підходів та іншої підготовки кадрів. Але одночасно слід зрозуміти: щоб дорожче продати якийсь об'єкт, його для цього треба готувати. І мене дуже хвилює те, що ми сьогодні вже втягнулися в процес, нам треба видавати кошти в бюджет, а об'єкти не підготовлені. Якщо йдеться, наприклад, про «Укртелеком», і якщо вкласти в нього від 7 до 12 мільйонів доларів, то кожен мільйон дозволить як мінімум додатково отримати $ 10 млн. до призначеної ціни. Потрібно провести реструктуризацію підприємства, технічне переозброєння, докупити обладнання, і тоді вартість об'єкта істотно зросте. Чи готове суспільство сприйняти ці речі? Адже над нами домокловим мечем нависає програма, яка передбачає отримати 2,5 млрд. гривень доходів бюджету від приватизації. Мені особисто не дуже подобається, що сьогодні багато хто сприймає лише суто фіскальний характер приватизації. Мені хотілося б, щоб ми готували об'єкти, збільшували їх вартість, задавали цим напрям для майбутнього власника, який має зробити підприємство успішним.

– До речі, а ідея передприватизаційної здачі об'єктів в управління вже зовсім відкинута?

– У зв'язку з ліквідацією агентства з управління державними корпоративними правами ця робота зупинилась. Йде боротьба думок щодо того, який саме підрозділ Фонду держмайна буде цим займатися. Нині усунуто протиріччя між приватизацією й управлінням державними частками майна. Найближчим часом уряд оприлюднить свою політику щодо цього. Адже ми власники і повинні диктувати підприємствам, які мають у свому складі державну власність. Ми будемо визначати правила гри. Підприємства й надалі будуть передаватися в управління, але це не будуть якісь нагороди певним групам людей, а це буде прозорий процес, влаштований на конкурсних засадах і з відкритими й рівними для всіх правилами. З огляду на те, що в цьому було зроблено багато помилок і в суспільстві є багато критики, ми хочемо цей процес трохи загальмувати, розібратися в ситуації.