З вогню та в швейний цех

Л уганські пожежники першими в Україні стали своїми силами створювати промислові виробництва з метою забезпечити себе всім необхідним для нормальної роботи — від пожежних «рукавів» до рукавів справжніх, тобто спецодягу. Про те, як їм це вдалося, кореспонденту Аллі АНТИПОВІЙ розповідає заступник начальника обласного управління пожежної охорони УМВС у Луганській області Ігор САВЕЛЬЄВ.

— Ми давно пересвідчилися, що вибиття грошей у міністерстві, звертання по допомогу до своїх депутатів — шлях малоефективний. І тому взяли на себе сміливість самим зайнятися виробництвом засобів пожежогасіння. Не лише міністерським чиновникам, а й багатьом нашим колегам ця ідея здавалася просто утопічною. В Україні ще не було такого прецеденту.

Ми почали з налагодження власного виробництва пожежних «рукавів». Відремонтували занедбаний цех Лисичанського заводу гумовотехнічних виробів і створили на його базі спільне українсько-російське підприємство. За рекордний строк луганські фахівці створили таке обладнання, яке раніше купували тільки за кордоном. Сировину знайшли в Чернігові. Виробництво пожежних «рукавів» працює майже рік, і за цей час ми відсотків на 70 уже забезпечили свої підрозділи цим необхідним засобом пожежогасіння. Наша продукція сертифікована й користується попитом в Україні. Солідну партію пожежних рукавів уже закупили у нас Донецька і Запорізька області, Крим.

— Один головний біль ви усунули. І, як випливає з вашої розповіді, зробити це було не так вже й важко, як декому здається.

— Друга проблема була не менш складною, ніж перша, але ми розв’язали і її. Йдеться про виробництво піноутворювача. Ситуація така сама — своєї продукції в Україні немає, купувати за кордоном — дорого. Крім того, імпортні піноутворювачі абсолютно не підлягають утилізації. Зливати в каналізацію їх не можна, виливати на грунт — тим паче, термін зберігання у них теж невеликий — до 8 років. А ми хотіли виробляти щось унікальне, довершене. На наше замовлення нову рецептуру піноутворювача розробляв Луганський НДІ «Спецавтоматика». Розробникам поставили такі умови: по- перше, продукт має бути абсолютно безпечним, екологічно чистим, по-друге, він має бути концентрований і, по-третє, з великим запасом придатності. Луганські розробники такий піноутворювач винайшли.

— До речі, з приводу його екологічної безпеки довелося почути навіть таку жартівливу характеристику: мовляв, луганською піною для гасіння пожежі навіть волосся можна мити.

— Вона, як шампунь, дуже приємно пахне, тому, може, й викликає такі асоціації. Крім того, розробники збільшили термін придатності піноутворювача до 25 років, причому він на 90% підлягає утилізації. Фахівці Київського НДІ пожежної безпеки спочатку з недовірою поставилися до цієї розробки, а коли приїхали на її випробування й подивилися на результат, сказали: так, ваш найкращий. Підприємство з випуску піноутворювача ми створили на базі свого пожежного училища у травні минулого року. Сьогодні воно ефективно працює. Якщо до його відкриття, за нашими даними, на всю область було всього 6 тонн піноутворювача (деякі сільські райони взагалі його не мали), то сьогодні тільки районні й міські структури пожежної охорони закупили цього засобу 65 тонн. Закупили нашу продукцію й такі «кити» промисловості, як Алчевський металургійний комбінат, хімічне виробництво «Азот», гігант нафтопереробки «ЛиНОС» та інші.

— Ігоре Вікторовичу, я, здається, вже готова відгадати, яким стало третє виробництво обласного управління пожежної охорони. За даними вашого центру зв’язкiв iз громадськiстю, в області майже 4,5 тисячі працівників пожежної охорони. Всіх їх треба взути й одягнути. А проблема з обмундируванням, наскільки відомо, стоїть гостро. Отже, ви відкрили швейне виробництво, так?

— Так точно. Обмундирування, до речі, ми не отримували вже роки чотири. А тепер підрахуймо: 4,5 тис. осіб треба видати одяг щонайменше раз на рік, а ліпше, якщо кожен пожежник матиме резервний одяг. Скільки таких прикладів, коли нашим вогнеборцям доводиться з однієї пожежі потрапляти на іншу й працювати в мокрому одязі. Люди застуджуються, хворіють. Тому наше керівництво ухвалило рішення забезпечити пожежників двома комплектами на рік. Швейне виробництво, яке ми створили п’ять місяців тому, з цим завданням може упоратися. Причому в найближчій перспективі цех шитиме не лише бавовняні камуфляжні костюми, а й теплі куртки, краги, рукавиці, підшоломники та навіть брезентовий одяг — словом, усе, чого потребують працівники наших підрозділів.

— Луганські пожежники першими в Україні відкрили свої виробництва. Хто ініціює всі ці почини?

— Наш перший керівник Михайло Миколайович Ішичкін. Дійсно: інші тільки замислюються, а він уже робить. Сьогодні він виношує ідею створити асоціацію підприємств, що займаються протипожежними послугами. Крім промислових виробництв, планується, що в асоціацію ввійдуть торгові підприємства, страхові товариства.

— Цікава у нас з вами вийшла розмова. Замість пожеж і їхньої профілактики ми говоримо про речі, які явно не відповідають колишньому іміджеві пожежної охорони.

— Час такий: карає пасивних і підштовхує до активності небайдужих. Так що доводиться міняти імідж.