Підполковник запасу В’ячеслав ГАВЛИЦЬКИЙ і майор запасу Олександр КУЗЬМИЧ звернулися до «Дня» як до останньої інстанції в надії на захист людської гідності:

«Ми давно звикли до безправ’я більшості наших співвітчизників, беззаконня і свавілля чиновників. А випадок, про який хочемо розповісти, як не можна краще демонструє їхнє презирство до людей і впевненість у власній безкарності».

Військова частина 12474, у якій служили офіцери, була не простою базою зберігання. «Об’єкт «С»» забезпечував повний цикл обслуговування ядерних боєприпасів.

— Більшість старших офіцерів мають вузьку інженерну спеціальність, яка цінувалася в колишньому Союзі, — говорить В’ячеслав Гавлицький. — Збройним силам України такі фахівці не потрібні. Але замість скорочення нам пообіцяли житло в інших містах. Ми написали рапорти і були готові звільнитися в будь-який момент. Як-не-як гарантом виступало не тільки Міністерство оборони, а й Президент: ліквідація проводилася в рамках тристороннього договору між США, Україною та Росією. На такому рівні, ми гадали, не посміють обдурити. Посміли.

Відповідно до плану розподілу житла для в/ч 12474 було передбачено виділення в 1995-2001 роках 159 квартир, причому 94 — у 1995—1998. На сьогодні, як запевняють підполковник Гавлицький і майор Кузьмич, виділено лише 21.

Ліквідаційні заходи на «об’єкті «С» планувалися до кінця нинішнього року, але 1997 року командування 43-ї ракетної армії (РА) ухвалило рішення про прискорене завершення робіт.

— Подальші заходи проводилися при ненормованому робочому дні, без вихідних. Все це пояснювалося виконанням завдання державної ваги. Ми виконали це завдання. Але, як виявилося, на збиток собі, — констатує В’ячеслав Гавлицький. — Коли ми звертаємося до 43-ї ракетної армії, до нас ставляться з легкою іронією.

— Останній раз ми були на прийомі у заступника командувача 43-ю РА по тилу, голови житлової комісії, генерал-майора П. Ковбаси, котрий повідомив, що найближчим часом забезпечення житлом військовослужбовців в/ч 12474 неможливе. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем будівництво практично не ведеться, а списки безквартирних у 43-й РА становлять 1079 чоловік, — стверджує майор Кузьмич.

Але офіцери не претендують на житло своїх колег, а розраховують лише на те, яке обіцяли ліквідаторам ядерної зброї. Порядком забезпечення житлом було передбачено і джерела фінансування: з держбюджету, коштів США і позабюджетних коштів. Офіцери змушені були звернутися до американського посла: а що коли США порушили зобов’язання і не зробили свій внесок у наше роззброєння?

Але посол Стівен Пайфер особисто відповів підполковнику Гавлицькому і його колегам, що українські й американські підрядчики побудували 261 будинок у Первомайську і 605 квартир в Хмельницькому для звільнених офіцерів стратегічних ракетних сил за гроші, виділені для програми спільного зменшення загрози.

— Ми залишилися ні з чим. Наші будинки знаходяться в лісі, у закритому містечку, звідки навіть не ходять автобуси до найближчої станції, до якої 30 кілометрів, — говорить В’ячеслав Гавлицький.

— Нічим не завинивши перед державою, ми приречені на життя за колючим дротом, — вторить йому Олександр КУЗЬМИЧ. — Коли мої діти потрапляють до Києва, їм, чесно кажучи, трамвай в дивовижу. Як їх виховати за нинішніх умов?

Віч-на-віч зі своїми проблемами опинилися повні сил та енергії офіцери, втративши службу і не маючи можливості знайти роботу. У подібній ситуації перебувають і їхні численні колеги, зневірившись не тільки у власних силах, а й втрачаючи довіру до міждержавних угод, підписаних керівниками держав.

№220 17.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»