Замах на Музей історії Києва

Останні місяці Музей історії Києва працює в майже екстремальних умовах: паралельно з виставками та організацією творчих заходів заклад виборює в судах право на існування. Музею загрожує закриття, зокрема відключення від джерел електроспоживання, накладання печаток на електрощити та вхідні двері. Саме про це йдеться у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2016 року на позов столичного Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Раніше представники служби провели в музеї перевірку і виявили порушення, що стосувались норм пожежної безпеки та експлуатації будівлі. На думку ревізорів, виявлені недоліки загрожують життю і здоров’ю людей, які працюють у музеї або відвідують його, тому заклад треба закрити. Суд підтримав таку позицію і навіть не дав часу на виправлення помилок. Музей подав апеляційну скаргу і, на жаль, її програв.

ТРИ САНТИМЕТРИ НЕДОЛІКІВ

«День» ознайомився з рішенням окружного суду. Зауваження до музею в ньому досить дивні: відсутня пожежно-технічна комісія, працівники не пройшли навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, електрощити і групові електрощитки не захищені автономними системами пожежогасіння, сходинки треба замінити, бо деякі вищі одна від одної на... три сантиметри, а вхідні двері відрізняються від норми на два сантиметри.

Цікавими видаються зауваження до будівельних робіт, які від початку були виконані неякісно. Тепер за роботу будівельників має відповідати музей? Саму будівлю на вулиці Богдана Хмельницького, 7 спочатку планували передусім як приміщення торговельного центру, тому зауваги ревізорів до входів-виходів, сходів тощо не мають підґрунтя. Будівля не проектувалась як музейний заклад, та й нині вона абсолютно непридатна для музейно-виставкової діяльності. Зважаючи на сумну історію музею, тут зраділи й такому варіанту.

СКАНДАЛЬНЕ ВИСЕЛЕННЯ

Нагадаємо, до 2004 року музей працював у Кловському палаці, звідки його виселили і не запропонували альтернативного приміщення. У палаці «оселився» Верховний Суд України. Фонди музею перемістили до Українського дому, де практично не вели виставкової діяльності, а столиця вісім років жила без музею, шукаючи для нього новий прихисток. 2012 року поблизу станції метро «Театральна» почали зводити торговельний центр, але під тиском громадськості будівництво зупинили, оскільки воно становило загрозу метрополітену. Міська влада компенсувала забудовникові втрати, а приміщення подарувала багатостраждальному музею.

«Багато років тривала боротьба проти цього будівництва. Приміщення стоїть прямо над вестибулем метро. Крім того, до сусіднього будинку, що є пам’яткою, не можуть під’їхати пожежники. Порушені всі норми й закони. Вадим Столар та Вагіф Алієв (представники будівельних компаній. — Авт.) були вимушені подарувати його місту. Тепер все це вилазить йому боком», — зауважила в соцмережах активістка та журналістка Ірина Карманова.

Нове приміщення виявилося для такого великого музею замалим. Фонди досі містяться в Українському домі, там же працює більшість колективу. В ідеалі все мало б бути в одному місці. Однак музей на вулиці Богдана Хмельницького все-таки ожив після довгих років «сну»: тут проводять виставки, з цього року працює культурний хаб — своєрідне місце зустрічей та спілкування киян.

НЕКОМПЕНСОВАНІ АПЕТИТИ ЗАБУДОВНИКА?

Тож розмови про ймовірне закриття музею шокували громаду. Після розголосу заклад пережив ще одну перевірку від Головного управління ДСНС у Києві. І диво: з 39 попередніх зауважень залишилось виправити лише п’ять пунктів, які стосуються заміни вхідних дверей та сходів. Чому так різко змінилась позиція ревізорів?

Адміністрація музею відверто заявляє про заангажованість цих раптових ревізій. «Повторна позапланова перевірка була спокійнішою, але ризики залишаються, бо досі незрозуміло, чому спочатку було таке упереджене ставлення. Більшість недоліків ми виправили. На усунення недоліків, зроблених ще будівельниками, потрібні кошти, і це справа не одного дня, — прокоментувала заступник генерального директора музею Тетяна Костенко. — Але це не ті речі, що заважають роботі закладу і є небезпечними для життя. Наразі чекаємо на офіційний акт від держслужби. Потім звернемося до окружного суду, звідки ми починали, але зазначимо про нові обставини, що недоліки виправлено. Також надамо в департамент культури кошториси на наступний рік, щоб виправити будівельні огріхи. Сподіваємось, питання закриють, але абсолютної впевненості в цьому немає».

Черговий позов до суду, вважають у музеї, якраз і покаже, що насправді відбувається довкола закладу. Якщо судді стануть на бік музею — все гаразд, якщо буде опір — значить, комусь таки потрібен будинок у центрі Києва. «Зараз припускають, що замовники будівництва не зовсім задоволені компенсацією, яку отримали від тодішньої влади, коли місто передавало будівлю музею. Але я не можу говорити, що так і є насправді, — додає Тетяна Костенко. — Найближчими тижнями все стане зрозуміло».