Замість лісу — колючий терен
Державне лісогосподарське об’єднання «Тернопільліс» оприлюднило далеко не втішні показники своєї діяльності. Для того щоб досягнути оптимальної лісистості — 25 відсотків — в області потрібно заліснити ще майже 150 тисяч гектарів. Такі обсяги виглядають просто фантастичними. Бо, наприклад, у 2000 році захисні лісосмуги створено лише на площі 35 гектарів, у 2001— 28, торік — 42...
Заліснення великих земельних масивів на Тернопіллі, яке почалося відразу після війни, можна без перебільшення назвати епохальною роботою. Колишній головний лісничий об’єднання «Тернопільліс» Михайло Онищук зробив короткий екскурс в історію: «Починаючи з 50-х років, лісівники брали у місцевих рад в тимчасове користування малопродуктивні та еродовані землі, засаджували їх, а відтак передавали колгоспам у користування. А вже колективні господарства здійснювали охорону і догляд цих лісів.»
Заліснювали навіть близько 500 — 1000 гектарів щороку. Отак за післявоєнний період дістали нове життя 35,2 тисячі гектарів сільгоспугідь. Було створено високопродуктивні, здорові дубові, букові, соснові та інші насадження. Полезахисні лісосмуги до початку 90-х років практично зупинили вітрову ерозію, зменшили рівень ерозії водної. Вдалося досягнути лісистості на рівні майже 14 відсотків.
Та в ході аграрної реформи виникла гостра проблема, яку мало хто передбачав. Потенційні власники землі рідко коли погоджуються отримати частину паю у вигляді не ріллі, а саме лісу. І тому постанова Кабінету Міністрів від 28 лютого 2001 року, яка передбачає до 2005 року заліснити на Тернопіллі майже тисячу гектарів, найімовірніше, залишається добрим побажанням.
