Зберегли – для вандалів..

Фотознімки розкиданих по всьому приміщенню книжок і шарварку на стелажах не так давно облетіли Інтернет, і вразили таким проявом варварства. “День” про те, що сталося у волинському селі Кутрів, повідомив 17 листопада, наступного ж дня після того, як невідомі на той час зловмисники поглумилися над книгозбірнею.

З коментарів посадових осіб – від мервинського сільського голови Юрія Томащука до директора Волинської обласної наукової бібліотеки Людмили Стасюк – вимальовувалася така картина: бібліотека у Кутрові не діє вже 16 (!) років, цінніші книги забрали сусідні бібліотеки, саме ж приміщення (у якому функціонував ще і клуб) – це капітальна споруда, добре збережена і донині. Щоправда “хтось” (як висловився сільський голова) вибив двері у приміщення, вибито й чимало шибок. “ Щойно повернувся з санаторію "Лісова пісня" на Шацьких озерах, де проходила реабілітація воїнів АТО, що воювали на Сході. Наші заняття проводились у санаторній бібліотеці, і з приємністю спостерігав, як наші захисники з благоговінням тримали в ріках книги. Одні пригадували, як зачитувались ними в дитинстві, інші – як шукали і не змогли знайти, а тут вона є. Ніщо не згубить книгу: ні комп'ютер, ні інтернет, ні війна. Ні ось таке варварське ставлення до бібліотеки, Але все одно прикро, що таке твориться у нас на Волині”, – каже Антоній Мельник, викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, фахівець, який успішно проводить вже третій психотренінг для учасників АТО. Та, власне, за роки журналістської роботи доводилося бачити на Волині бібліотеки різні. Від справжніх халупин, старих хатинок, які громада проте оберігала від руйнації – до гарних приміщень, у яких не було взимку опалення, але бібліотечні працівники мужньо тут відсиджували, а читачі справно читали книги.

А у Кутрові ж – капітальна споруда. В одному крилі колишнього клубу сільський голова облаштував більярд. А інше?.. Директор обласної наукової бібліотеки (а на Волині ще збережена єдина бібліотечна система) Людмила Стасюк вкрай перейнялася ситуацією. У Кутрів послали перевірку, і з'ясувалося, що бібліотеку у селі закрили... невідомо чому. Ну нема документів, які б сьогодні пояснили це дійство. Людмила Антонівна каже, що в будь-якому випадку потрібно було найперше облаштувати тут замість повноцінної бібліотеки – бібліотечний пункт. Тим більше, що у Кутрові понад півтисячі мешканців, у багатьох є і свої домашні книгозбірні, і триває обмін книгами “від хати до хати”. Якщо тут залишалася література другорядна, її треба було списати по акту. А добротні стелажі Людмила Антонівна з великим задоволенням забрала б і в обласну бібліотеку.

Ну не може бути так у доброго господаря, аби капітальна споруда стільки літ стояла без діла, та й про культурний розвиток селян треба дбати. Натомість днями в обласній газеті “Волинь-нова” з'явилася публікація, автор якої... виправдовує те, що сталося у Кутрові. І бібліотеки тут вже нема, і та людина, котра повідомила світ через соцмережі про неподобство, взагалі... колишня мешканка Харківщини ще й дописує в одне з дніпропетровських видань, і книги тут тільки “комуністичні”...  Хоча навіть на знімку видно, що їх тут дуже багато, і мабуть, є серед них такі, які ще б люди прочитали з користю для себе.  Зрозуміло, що автор старається оббілити місцеву владу (бо є мешканкою райцентру Горохів), але казати, що це честь для сільради, що вона зберегла приміщення колишнього клубу-бібліотеки?.. Зберегла для чого і для кого: для хуліганів, вандалів?..