Життя без жінок
Яким би було життя, не будь тих жінок, які оточують мене? Марним і беззмістовним, сірим і прохолодним...
Рідні, подруги, колеги — іноді ми втомлюємося від них. Але це швидко минає. Вже за мить ми телефонуємо, щоб поговорити або призначити зустріч. Я не завищую ролі жінки у своєму житті і не применшую її. В дитинстві хотілося бути з матір’ю. В дорослому ж віці — хочеться знайти ту єдину, яка б стала вже матір’ю для твоїх дітей.
Якби ви знали, любі жінки, чого варта ваша усмішка вранці! Певен, ви б усміхалися частіше. Усмішка — це ж так мало, але одразу — і так багато. Та й взагалі — це нереально круто, коли посміхаються!
Про вас, чарівні жінки, багато пісень складено, віршів написано. Заради вас зникали й поставали королівства... Всі компліменти, подарунки, квіти, цукерки у ваш день — восьмий день березня — це лише зайве підтвердження нашого визнання вас і того, що ви для нас робите.
З вами, прекрасні дівчата, у мене пов’язані найприємніші і найсумніші спогади... За вас ми билися в школі, з вами робили невпевнені рухи під час занять танцями і аплодували, коли ви заходили у насичену хлопцями аудиторію. Чого тільки не було в нашому житті, але все завжди зводилося до одного — щоб ви почувалися захищеними і відчували нашу підтримку і повагу. В цьому і є сенс буття — робити щось для когось, віддавати себе повністю.
Я дуже вдячний, що життя подарувало мені таку мудру маму — Лідію Іванівну. Знаю, мамо, я багато тобі шкоди зробив, багато ти сліз виплакала, але лише з роками приходить прозріння, що ти не хотіла мені злого. Вибач, і зі святом, моя люба! Я не уявляю, яким могло бути дитинство без таких оптимістичних бабусь — Галини Іванівни та Марії Савівни, без улюбленої тітки Ніни, яка щоразу по моєму приїзді виставляє на стіл найкраще, що має; своєї хрещеної — тітки Валентини, тітки Тетяни...
Дивовижні й непередбачувані! Зізнаюся, іноді вас складно зрозуміти, але це лише додає елементу загадковості. Ви і є та загадка, ключ до серця якої прагне знайти кожен чоловік. Але одне можу сказати точно: влітку я кататиму Тебе на човні — ту, яка зараз за тисячу кілометрів від України, і цитуватиму тобі найромантичніші вірші ...
Та не думайте, любі, що ми здатні говорити красиві слова тільки в цей день! Не думайте, що ми здатні лише на розмови. Тільки з вашою підтримкою ми починаємо творити і дихати на повні груди. Тож... будьте іноді поблажливими до нас!
Дорогі жінки, ви знаєте, що ви прекрасні? Де б ви не були, з ким би ви не були — пам’ятайте про це! Якщо виникне потреба — ми завжди готові підставити вам своє плече! А найголовніше — вислухати все, що у вас накопилося! І не тільки у день 8 Березня...
Спасибі вам, неперевершені, просто за те, що ви є, що ви робите наше життя яскравішим і змістовним! Спасибі вам, однокласниці, одногрупниці, викладачі, колеги! Я вас усіх пам’ятаю! І пробачте, якщо колись і чимось вас образив!
Ми і надалі продовжуємо йти з вами через поле цього життя. Залишилося лише придбати гітару, щоб слова підкріпити ділом...
