Життя у казці «Ріпка» і «ріпка» у нашому житті

Чого ж вчить ця стародавня російська казка? Спочатку може здатися, що ця казка про переваги колективної праці. Але більш глибокі роздуми над її текстом приводять до деяких запитань: а чи могли, у принципі, Кішка і Собака, Мишка і Кішка затоваришувати і скласти єдиний колектив? І чи були особисто зацікавлені Собака, Кішка і Мишка у результатах цієї праці, чи потрібна була їм ріпка як продукт харчування? Я думаю, що ні. Тоді чому ж вони працювали, витягуючи для Діда ріпку? Якщо про дружбу не може і йтися, то працювали вони за наказом. Їх не попросили, не запросили, їх ПОКЛИКАЛИ. Причому старший за статусом кликав молодшого і молодший підкорявся. Таким чином, казка фактично оспівує ефективність ієрархічної системи управління: пройшло зверху вниз розпорядження закликати всіх до праці, всі, незалежно від особистої зацікавленості у її результаті, взялися одночасно за роботу (за ріпку в цьому випадку). І справу в інтересах Діда було зроблено.

Ну, що ж, і казка про систему управління також має право на існування. Але щось усе ж насторожує в ній, не дає її сприймати байдуже. Напевно, те, що сама ідея жорсткої ієрархії суперечить українській ментальності. Нагадаю, що в Україні-Русі навіть військова організація називалася дружина — зібрання друзів. Причому князь у дружині був старшим серед рівних. (Можливо, саме на цьому ґрунті виросло наше хуторянство.)

То як же в таких умовах у нас з’явилася казка «Ріпка»? Думаю, що її було принесено до нас із півночі, з колишніх колоній України- Русі, тоді, коли вони, звільнившись від гніту Золотої Орди та об’єднавшись у Московську державу, почали свою багатовікову експансію в Україну. Експансія була не тільки політичною й економічною. Важливе місце у ній займала і боротьба на ідеологічному фронті. Впровадження у наш побут успадкованої від Золотої Орди ідеї безумовної ієрархічності, яка потім трансформувалася в ідею «старшого брата», відбувалося на всіх рівнях. Включаючи і молодшу вікову групу, групу найбільш сприйнятливу до інформаційного впливу. Я вважаю, що казка «Ріпка» в цьому контексті виглядає як одна із досить дотепних акцій московських політтехнологів, спрямованих на трансформацію української ментальності.

Нагадаю, що спектр подібних акцій був надзвичайно різноманітним. У часі вони застосовувалися декілька століть, у просторі — здійснювалися від м. Емська, де було підписано відомий указ, до Колими. І все ж, незважаючи на цей багатовіковий ідеологічний прес, ми вистояли! Прагнення до самостійності та незалежності, як і раніше, залишається однією з яскравих рис української вдачі, про що не без прикрості говорять наші сусіди, повторюючи ці слова українською (вивчили!). І немає, вважаю, нічого страшного у тому, що, як кажуть, «де два українці — там три гетьмани». Головне, що кожен із них відчуває себе особистістю — вільною і незалежною в своїх помислах та вчинках.

За це я й підіймаю свій келих!

(Чути схвальні вигуки та дзвін келихів).