Життя в стилі СПОК
Добре пам'ятаю, як, будучи ще третьокласницею, засмутилася, дізнавшись, що за час моєї хвороби всі однокласники стали піонерами. Мене, як і більшість школярів того часу, зовсім не цікавила ідеологічна платформа піонерської організації, а от брати участь у вікторинах і конкурсах, їздити в піонерські табори й навіть писати шкільну стінгазету було захопливо й цікаво. Сьогоднішні діти надані самі собі й вулиці. Багато хто з них із задоволенням займався б якоюсь громадською діяльністю, але замість цього вони стають наркоманами й хуліганами. Тим часом, декілька років тому в Києві на руїнах піонерської організації виник дитячий і юнацький рух СПОК, у статуті якого відсутня політична платформа, але закладено загальнолюдські моральні принципи. Сьогодні понад 4 тисячі членів СПОКу беруть участь у різноманітних гуманітарних програмах, працюють волонтерами й разом відпочивають у літніх таборах.
Споківський табір «Витоки» було створено кілька років тому на берегах річки Рось, що протікає в Черкаській області. Згідно з розробленою схемою, на першу червневу зміну приїжджають юнаки та дівчата, які ще не знайомі з рухом. Друга й третя зміна для тих, хто вирішив пройти курс навчання по роботі з дітьми й отримати навички волонтерської роботи. Щорічно тут проводять канікули понад 3 тисячі дітей від 8 до 18 років.
Вибираючи місце розташування табору, керівники проекту зупинилися на невеликому острові, дістатися на який можна лише човном або поромом. Зійшовши з плавучого засобу пересування на берег, гості табору відразу ж потрапляють у «серце» наметового міста — штаб. Тут, у великих наметах, знаходиться комп'ютерний центр, власна міні-електростанція, телефонний вузол і місце для проведення табірних нарад, на які щоранку й щовечора приходять керівники всіх п'яти загонів табору. Життя в містечку йде згідно з прийнятим у скаутських організаціях розпорядком. О шостій ранку підйом і зарядка, потім, після легкого сніданку, більшість дітей йде на заняття, а чергові по загону розводять вогонь у мангалах і починають «чаклувати» над обідом. У другій половині дня діти готуються до різноманітних конкурсів і змагань, у яких із незмінною цікавістю беруть участь усі мешканці табору.
Перший табірний загін, у який люб'язно привели кореспондентів «Дня» провідники, називається «Барліг ведмедя». Біля входу на територію загону нас вітав, сидячи на дереві в гнізді (за звичаєм, на початку зміни таке гніздо будує, до речі, зовсім не використовуючи цвяхів, кожний загін) дозорець. Діти, які відпочивають у «Барлозі», займаються за програмою соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Семеро вже досвідчених волонтерів із старших юнаків та дівчат приїхали разом зі своїми підопічними — підлітками, які страждають на дитячий церебральний параліч. Цікаво, що, незважаючи на труднощі, діти-інваліди відпочивають у «Витоках» на загальних умовах. Чергують на кухні, беруть участь у прибиранні та інших табірних заходах. Розповідає волонтер Олена, 15 років: «У споківському русі я вже понад чотири роки. Стати волонтером вирішила після смерті дідуся, важко хворої, але найближчої й найдорожчої людини у світі. Спочатку працювати з інвалідами було нелегко. Важко бачити однолітків, у яких немає сил встати з інвалідного візка. Але поступово я звикла, дізналася, що більшість інвалідів — дуже цікаві й глибокі люди, з якими завжди є про що поговорити.
Вперше я дійсно усвідомила, що підопічні потребують моєї допомоги, минулого року, напередодні Восьмого березня. Разом із п'ятьма друзями ми малювали листівки для їхніх мам. Оскільки в більшості хворих на дитячий церебральний параліч руки практично не рухаються, малювання для них — заняття дуже непросте. Побачивши, як мучиться «над аркушем» паперу один хлопчик, я підійшла до нього, взяла його руку й почала малювати. Поступово він зрозумів, як треба рухати рукою й подарував своїй мамі вигадану й намальовану самостійно чудову листівку».
Члени загонів «Нора лисиці» й «Печера рисі» сподіваються стати в майбутньому соціальними педагогами й одночасно з навчанням працюють із дітьми вулиці, проводять веселі ігротеки у дворах, збирають і обробляють соціологічні дані про дитячі та підліткові проблеми. Шістнадцятирічний соціолог Валера сказав кореспонденту: «Ми намагаємося допомогти одноліткам зорієнтуватися в навколишньому світі й знайти собі заняття до душі. На наш погляд, наркотики, алкоголізм, хуліганство — лише наслідок того, що підліткам немає чим зайнятися й немає з ким поговорити відверто. З тими ж, хто вже «сів на голку», працюють за спеціальною програмою хлопці та дівчата із загону «Лігво вовка». «Вовки» зустріли нас веселими байками й диво-піцою, що її приготував, до речі, колишній бандит і наркоман Тимофій. Привів Тимофія в соціальну службу для молоді, а отже й у СПОК, уже досвідчений волонтер, колишній вихованець дитячого будинку Андрій Радулов. «У СПОК я потрапив випадково, просто стало цікаво, чим вони там займаються, — розповідає Андрій. — Тепер не можу уявити своє життя без волонтерської діяльності. Працювати з наркоманами, безумовно, складно, але, як би дивно це не звучало, серед них багато хороших і порядних людей. Деякі допомагають нам вийти на «тусовки», зустрітися з хлопцями.
До речі, соціальною службою молоді й активістами СПОКу майже в кожному регіоні створено пункти, куди підлітки-наркомани можуть прийти й попросити про допомогу. Тут при бажанні можна отримати безкоштовну консультацію психолога й лікаря. На мій погляд, таких місць має бути якнайбільше. Підлітку, який потрапив у біду, необхідно знати, що є люди, готові прийти йому на допомогу. До речі, адреси діючих точок можна дізнатися, подзвонивши по телефону «Довіри», що є в кожному місті».
ЕПІЛОГ
Коли ми залишали «Витоки» — вже смеркалося. Проходячи повз загін «Гніздо беркута» — місцевого теле- та інформаційного центру — ми побачили, як дереться на дерево один із «вовків». «Куди це він проти ночі?», — запитали ми, — й отримали дуже несподівану відповідь. Виявляється, хлопчина вирішив за старою табірною традицією здати екзамен на звання «Чорної пантери». Для цього йому необхідно протягом одного дня нічого не їсти, на другий день — мовчати й будувати собі гніздо, а потім, приладнавши свій пташиний «дім» на дереві, провести в ньому ніч і зварити собі там, на заготовлених заздалегідь каменях і глині, гарячу їжу. Ті, хто пройшли це нелегке випробування, стають героями зміни, а ті, хто програли, — отримують у «нагороду» банку згущеного молока. На жаль, дізнатися, яка доля спіткає цього мужнього «вовка», нам не судилося, бо прийшов час сідати в човник і переправлятися на протилежний берег Росі.
